З приводу якого вбивства МВС допитуватиме В.Балогу?

Одним із найяскравіших минулотижневих політичних скандалів, що викликали жвавий інтерес публіки, стала словесна дуель між міністром МВС Юрієм Луценком та главою секретаріату президента Віктором Балогою. Міністр заявив через засоби масової інформації, що МВС має намір викликати В.Балогу на допит у справі про вбивство в Закарпатській області, при цьому якщо керівник СП не з’явиться після вручення повістки, до нього буде застосовано примусове приведення. У відповідь В.Балога через ті ж таки ЗМІ пообіцяв з’явитися на допит як законослухняний громадянин, після чого висловив жаль, що Ю.Луценко так і не зміг стати справжнім міністром. З приводу якого саме вбивства міліція хоче допитати В.Балогу, міністр пообіцяв деталізувати пізніше. І хоча обіцянки своєї поки що не виконав, для закарпатських правоохоронців не становить таємниці, що йдеться про вбивство ужгородського підприємця Олега Грузіна.

Виходець із Донецька О.Грузін переїхав до Ужгорода у 90-х роках. Певний час займався бізнесом на нафтопродуктах, затим тримав власне кафе. 5 лютого нинішнього року підприємцю призначили зустріч у пожвавленому мікрорайоні Ужгорода, куди він приїхав разом із водієм у позашляховику «Тойота Ленд-Крузер». Щойно водій відлучився на кілька хвилин, до машини підійшов кілер і холоднокровно розстріляв підприємця з пістолета із глушником. Після чого кинув зброю та рукавички на землю і зник. Знайти вбивцю поки що не вдалося, однак правоохоронці відзначають, що, судячи з обставин злочину, вбивство було скоєне на замовлення висококласним професіоналом.

Який стосунок може мати керівник президентського секретаріату до підприємця О.Грузіна? Виявляється, певний зв’язок між ними є. Підприємець був близьким до відомого кілера Євгена Ігнаткіна, вихідця з Донеччини, що переїхав до Ужгорода наприкінці 80-х років, а потім перетягнув сюди й О.Грузіна. Зараз Є.Ігнаткін перебуває за ґратами, а О.Грузін, за оперативною інформацією, робив певні (і доволі успішні) кроки для його умовно-дострокового звільнення.

Про Є.Ігнаткіна «ДТ» докладно писало у квітні 2005 р. в матеріалі «П’ятнадцять років за організацію вбивства». У грудні 1998 р. кілер організував і здійснив убивство депутата Закарпатської обласної ради Михайла Токаря з Мукачевого, який був добре відомий у кримінальних колах під прізвиськом Гєша. З початку 90-х і до кінця свого життя Гєша не лише контролював злочинний світ на Закарпатті, — його вплив поширювався далеко за межі області: в Угорщину, Словаччину, Чехію, Польщу, Росію. Найбільші кримінальні авторитети СНД рахувалися з Гєшею, приймаючи рішення, які стосувалися Західної України та прикордонних країн. Крім усього іншого, М.Токар підтримував тісні зв’язки з тодішнім мукачівським підприємцем В.Балогою — вклав свої капітали у ТОВ «Барва», навесні 1998 р. допоміг В.Балозі стати мером Мукачевого. Рідний брат Гєші Ілля Токар, перш ніж піти в політику, разом із В.Балогою був одним зі співзасновників ТОВ «Барва». Тепер він голова Мукачівської райдержадміністрації, а його дружина, спільно з дружинами В.Балоги та В.Петьовки, — співзасновник ТзОВ «Високий замок», що претендувало на довгострокову оренду Мукачівського замку «Паланок».

Однак повернімося до вбивства Гєші. Після скоєння злочину Є.Ігнаткін змінив зовнішність, роздобув фальшиві документи і втік за кордон. У 2000 р. його затримала в Чехії місцева поліція спільно зі співробітниками українського ГУБОЗу. Процедура екстрадиції розтягнулася на роки (Є.Ігнаткін багаторазово писав звернення, що в Україні над ним готують політичну розправу). За цей час були спіймані й засуджені співучасники вбивства М.Токаря, які під час слідства й суду зізналися, що злочин організував саме Є.Ігнаткін. Кілера передали в Україну лише 2004 року. Уже тоді представники СДПУ(о), які перебували при владі на Закарпатті, намагалися використати цей факт проти В.Балоги (тим більше що саме тривала кампанія з других повторних виборів мера Мукачевого). Тодішня провладна преса публікувала матеріали, в яких натякалося, що замовник убивства Гєші (кримінальний авторитет не шкодував грошей на добродійність, тому був у Мукачевому дуже поважною людиною) — В.Балога, який останніми роками мав напружені стосунки з М.То­карем і, схоже, хотів обірвати свій зв’язок. Однак компромат не вдався. І на слідстві, і на суді Є.Ігнаткін не лише не розповів, хто замовив йому вбивство Гєші, а й взагалі категорично заперечив свою участь у злочині. Висловлюючись кримінальним жаргоном, підсудний «пішов у повний відказ». Утім, доказів у слідства вистачило й так, і в березні 2005 р. Апеляційний суд Закарпатської області засудив Є.Ігнаткіна до 15 років позбавлення волі. Верховний суд Ук­раїни залишив вирок без змін.

Вбивство О.Грузіна в лютому нинішнього року багато хто розглядає саме у контексті справи Є.Ігнаткіна. Той, хто замовив ужгородського підприємця, був дуже не зацікавлений у дочасному звільненні кілера, який теоретично міг би пролити світло на замовника вбивства М.Токаря. Однак зробити серйозну прив’язку до цієї справи В.Балоги навряд чи можливо. Це розуміють як у МВС, так і в президентському секретаріаті. Тому словесні дуелі через ЗМІ «у зв’язку з убивством на Закарпатті» можна розглядати хіба що як піар-акцію, і не більше…