Останнім часом на шпальтах газет все частіше з’являються різнопланові матеріали з проблем реформування судової системи України. Дійсно, реаліями сьогодення є незавершеність законодавчої бази щодо судової влади, а у зв’язку з цим — неможливість реформування судів загальної юрисдикції відповідно до положень статті 125 Конституції України. Нинішня судова система не відпо-відає вимогам часу і сподіванням наших громадян. Про це свідчить потік звернень наших співвітчизників, і особливо, скарг на факти тяганини при розгляді справ, черствість і байдужість до долі людей деяких суддів.
У незалежному судочинстві суддям відводиться особлива роль, адже, на відміну від інших видів державної влади, судова влада надається судді особисто. У зв'язку з цим, до наявних проблем добору та формування суддівських кадрів потрібні прогресивні підходи. Судова влада зможе належним чином виконувати свої функції, якщо посади суддів поступово обійматимуть правознавці нової генерації, з високою професійною підготовкою та відповідними моральними якостями. Для цього Конституція України та Закон України «Про Вищу раду юстиції» заклали правові основи, нові підходи до формування суддівського корпусу.
Вирішення проблеми створення авторитетної судової системи — питання не одного дня, але її ми повинні вирішувати спільно, у взаємодії відповідно до своєї компетенції. Основне призначення та головне завдання Вищої ради юстиції — формування високопрофе-сійного суддівського корпусу. Рада покликана не тільки забезпечити добір кандидатів на посади суддів на якісно новому рівні, а й бути, відповідно до своєї компетенції, гарантом незалежності суддів при здійсненні правосуддя.
Для забезпечення формування високопрофесійного корпусу суддів Вища рада юстиції безпосередньо роз-глядає кожну рекомендовану кандидатуру на посаду судді. Ретельно вивчаються подані документи та досліджується рівень підготовки кандидатів. Нині є реальна можливість об'єктивно і на фаховому рівні оцінювати підготовку кандидатів на посаду судді, оскільки Вища рада юстиції повністю укомплектована (20 членів) і в своєму складі має не тільки висококваліфікованих фахівців майже з усіх галузей права, а й людей авторитетних, з великим життєвим досвідом.
Подібний до Вищої ради юстиції України орган є в багатьох країнах Європи. Його українська модель за своїми повноваженнями, організацією та структурою є оригінальною. На Вищу раду юстиції покладено вирішення низки питань, які стосуються функціонування не тільки судової, а й прокурорської систем. До її відання належать: внесення подань про призначення на посади суддів та звільнення їх з посад, розгляд справ про порушення суддями вимог щодо несумісності. Судді також вправі звернутись до ради зі скаргою на рішення про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності. При розгляді питання про звільнення судді з посади за власним бажанням на Вищу раду юстиції покладається обов’язок забезпечити дотримання конституційного принципу незалежності суддів. Рада зобов’язана з’ясувати дійсне волевиявлення судді, чи не йдеться про сторонній влив на нього або примус.
Вища рада юстиції не прагне до будь-якого контролю за судовою системою та здійсненням правосуддя. Основне наше завдання — це формування високопрофе-сійного суддівського корпусу із висококваліфікованих правознавців, здатних неухильно дотримуватись законів, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя.
Виступаючи на ІУ з'їзді суддів України Президент України Л. Кучма справедливо зазначив: «Незалежність судової гілки влади не може і не повинна призвести до перетворення її у відокремлену, замкнену корпорацію, що не визнає ні законодавчої, ні виконавчої влади. Державна влада у нас одна. І судова гілка, як і обидві інші — органічні та невід'ємні її складові, тому зобов'язані діяти у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів, доповнюючи і підкріплюючи одна одну». Повністю підтримую таку позицію, оскільки незалежність судової влади — це не значить безконтрольність, вседозволеність поза межами правових норм і безвідповідальність за порушення вимог закону її носіїв.
Практична діяльність Вищої ради юстиції показала, що деякі судді забувають, що при здійсненні правосуддя необхідно дотримуватись Конституції та законів України, службової дисципліни, оскільки за порушення цих вимог передбачена персональна відповідальність.
За результатами розгляду конкретних справ вища рада юстиції прийняла низку рішень про неможливість у подальшому здійснювати правосуддя тими суддями, які порушили присягу. Ви- рішуючи питання дисциплінарної відповідальності суддів, Вища рада юстиції ретельно перевіряє матеріали, заслуховує суддів, проводить перевірки всіх обставин, тобто вживає всіх засобів щодо прийняття правильного рішення по кожній такій справі.
Згідно з рішеннями Вищої ради юстиції мною внесено 19 подань Президенту України та Верховній Раді України про звільнення суддів з посад за порушення присяги судді та у зв'язку з порушенням суддею законодавства щодо несумісності. З цих підстав Президентом України звільнено з посад 10 суддів, Верховною Радою України — 5 суддів. Чотири подання відповідними органами ще не розглянуто.
Наведені показники про порушення суддями присяги вимагають, в першу чергу, самокритичного аналізу певними суддями своєї поведінки та професійної діяльності, а також посилення уваги кваліфікаційних комісій суддів до стану підбору кандидатів на посади суддів та дотримання суддями присяги.
Виходячи з того, що тільки безкомпромісне реагування на кожний випадок порушення суддями своїх обов’язків та присяги сприятиме підвищенню рівня правосуддя в державі, дотриманню прав громадян у судочинстві, Вища рада юстиції вживає і буде вживати в межах своїх повноважень заходів до організації злагодженої роботи в цій справі з Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, кваліфікаційними комісіями, органами суддівського самоврядування та головами судів.
Разом з тим, Вища рада юстиції завжди захищатиме суддів від помилкових, упереджених і необ’єктивних звинувачень в порушенні присяги та службових обов’язків. Вся діяльність Вищої ради юстиції спрямована на утвердження в суддівських лавах чесності та порядності.
Безперечно те, що однією з умов якісного, кваліфікованого та неупередженого правосуддя є рівень підготовки тих, хто його здійснює — власне суддів. Думаю, я не зроблю великого відкриття, якщо скажу, що сьогодні український суддя — ще не еталон посадової особи, в руках якої зосереджено судову владу. Саме в цьому і полягає важливість та значимість посади судді. Адже за законом — кожний окремий суддя є носієм судової влади. В рішеннях суду, без перебільшення, віддзеркалюється стан законності в державі. Виключно судам, а, отже, і кожному судді, надано право вирішувати всі правові конфлікти суспільства. Такий високий статус судової влади відповідно вимагає підвищення вимог до суддів.
Як я вже зазначав, рівень підготовки судді — це фундамент високопрофесійного правосуддя. Але, ведучи мову про підготовленість юриста до судової роботи, Вища рада юстиції вважає неприпустимим обмежуватись оцінкою лише правових знань кандидата на посаду судді. Специфіка роботи судді потребує особливих моральних устоїв особистості, широкого світогляду, почуття підвищеної відпо-відальності, усвідомлення свого призначення при виконанні службових обов’язків, а також відчуття внутрішньої, якщо хочете, психологічної, готовності до такої роботи.
Особливої уваги заслуговують питання підбору кандидатур на посади суддів кваліфікаційними комісіями суддів, адже Конституцією України тільки кваліфікаційній комісії надано право рекомендувати громадянина України на посаду судді. Прикро, але тут також не все гаразд. Кваліфікаційні комісії суддів в багатьох випадках поверхово вивчають професійні та особисті якості претендентів. За два з половиною роки діяльності Вищої ради юстиції розглянуто 455 рекомендацій кваліфікаційних комісій суддів про призначення громадян України на посади суддів вперше. Відповідно до частини 3 статті 29 Закону України «Про Вищу раду юстиції» кожна кандидатура на посаду судді розглядається персонально. Розглянувши рекомендації кваліфікаційних комісій суддів, Вища рада юстиції погодилась щодо 371 кандидатури. Вісімдесяти чотирьом кандидатам відмовлено, — переважній більшості з підстав низького рівня професійних знань, необхідних для роботи на посаді судді, що дорівнює 18 відсоткам від загальної кількості кандидатів. Самокритичний погляд на роботу Вищої ради юстиції дає змогу стверджувати, що цей показник сягнув би 80 відсотків, якщо б ми підняли планку вимог до профе-сійної підготовки кандидатів на посаду судді. Але ми реалісти. Враховуємо стан розвитку нашого суспільства.
Проте навіть 18 відсотків — це красномовний показник, який свідчить, що кваліфікаційні комісії іноді формально проводять кваліфікаційні іспити й роблять висновки про підготовленість кандидата до судової роботи. Співбесіди з цими кандидатами на засіданнях секції та Вищої ради юстиції виявили їхню низьку правову підготовку: незнання нової Конституції України, конституційних принципів правосуддя, гарантій забезпечення прав і свобод людини та громадянина. Вони не знали більшості положень Цивільного процесуального та Кримінально-процесуального права, не виявили належних знань матеріального права. Їхні реферати, зде-більшого, — це переписані сторінки коментарів та підручників, а особиста думка та аналіз чинного законодавства — відсутні. До того ж, ці реферати рясніють граматичними та стилістичними помилками. Позитивні рецензії на такі реферати породжують сумніви щодо підготовленості самих рецензентів.
Найбільша кількість необгрунтованих рекомендацій щодо призначення кандидатів на посади суддів на-дійшла від кваліфікаційних комісій суддів загальних судів Харківської (10), Донецької (8), Луганської (6), Запорізької (4) областей, міста Києва (6), кваліфіка-ційної комісії суддів арбітражних судів України (16).
У зв’язку з цим виникає запитання: як кваліфікаційні комісії можуть собі дозволити таке безвідповідальне відношення до виконання покладених на них обов’язків? Тож Вища рада юстиції змушена після кваліфікаційних комісій ретельно перевіряти професійні якості кандидатів, відсіювати осіб з низьким рівнем знань. Це обов’язок кожного члена Вищої ради юстиції, який перед вступом на цю посаду склав на засіданні Верховної Ради України присягу такого змісту: «Присягаю сумлінно, чесно і неупереджено виконувати обов’язки члена Вищої ради юстиції з метою забезпечення формування корпусу суддів із числа високопрофесійних і чесних юристів і додержання закону та етики в діяльності суддів і прокурорів».
Причина такого становища прихована в недосконалій системі кваліфікаційних комісій суддів, а сьогодні їх в Україні діє 30. Їхнім завданням є забезпечення формування суддівського корпусу, визначення рівня професійної підготовленості суддів та розгляд питань про їх дисциплінарну відповідальність. Ускладнює діяльність цих комісій те, що її члени виконують свої обов’язки на громадських засадах. За даними узагальнення атестаційно-дисциплінарної практики в загальних судах України, проведеного Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, основною причиною порушення строків розгляду дисциплінарних справ є неспроможність кваліфікаційних комісій належним чином і в повному обсязі виконувати свої обов’язки. Зокрема, перевіряти матеріали, які надходять в комісію внаслідок того, що судді, які є членами комісії, завантажені судовою роботою і не мають змоги брати участь в роботі комісій. У зв’язку з цим хочу наголосити на необхідності прийняття належних заходів та координації дій з управ-ліннями юстиції з метою прискорення підготовки та надіслання до Вищої ради юстиції відповідних матеріалів щодо призначення на посади суддів або звільнення з посад, оскільки, як показала практика роботи Вищої ради юстиції, непоодинокими є факти тяганини.
Очевидно, що у процесі реформування судової системи нагальним є вирішення на законодавчому рівні питання про удосконалення діяльності кваліфікаційних комісій.
Враховуючи дворічний досвід роботи Вищої ради юстиції і певні суперечності, недоліки законодавчого врегулювання статусу цього органу, підготовано і внесено до Верховної Ради України законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про Вищу раду юстиції». Необхідність внесення змін до цього закону викликана перш за все нагальною потребою уточнення повноважень Вищої ради юстиції, а також необхідністю приведення окремих положень зазначеного Закону у відповідність до Конституції та деяких чинних законодавчих актів, що регулюють статус суддів й питання притягнення суддів та прокурорів до дисциплінарної відповідальності.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 131 Конституції України, до відання Вищої ради юстиції належить «внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад». У цій статті вжито узагальнене поняття «призначення», під яким розуміється як перше призначення на посаду професійного судді Президентом України, так і обрання суддею безстроково Верховною Радою України, що випливає із змісту статті 128 Конституції України. Разом з тим, пунктом першим статті 3 Закону України «Про Вищу раду юстиції» на цей орган покладено лише внесення подання Президентові України про призначення на посаду судді вперше. Тому запропоновано статтю 3 цього Закону привести у відповідність з Основним Законом України і доповнити положенням про надання Вищій раді юстиції права вносити подання до Верховної Ради України про обрання суддів на посади безстроково.
Чинним законодавством не врегульовано порядок призначення суддів на посади голів апеляційних, місцевих та спеціалізованих судів, їх заступників, а також переведення суддів на рівно- значні посади до інших судів. Враховуючи статус Вищої ради юстиції, з метою створення необхідних умов для реалізації гарантій щодо незалежності судової влади, до компетенції Вищої ради юстиції слід віднести внесення подання про призначення суддів на посади голів судів та їх заступників. Цей принцип чітко сформульований в пункті 1 частини 1 статті 131 Конституції України, в якому зазначено, що Вища рада юстиції вносить подання про призначення суддів на посади. Враховуючи, що Конституція не визначає перелік конкретних посад, це положення, безумовно, охоплює всі ті посади, які визначені законодавством України, тобто призначення та обрання на посаду судді та призначення судді на адміністративну посаду (голова суду, заступник голови суду). У законопроекті запропонована також низка інших змін та доповнень, направлених на вдосконалення правового врегулювання діяльності Вищої ради юстиції.