ВИКРАДАЮТЬ ЗАВОДИ... ПІД НАГЛЯДОМ ПРОКУРОРІВ

2 жовтня ц.р. керівництво ударного всеукраїнського будівництва «Автобан Одеса—Київ» втратило два сучасні асфальтобетонні заводи. Ще напередодні будівництва обидва виробничі комплекси перебували в управлінні Одеського облавтошляху. І раптом, як то кажуть, серед білого дня зникли з Реєстру промоб’єктів Фонду держмайна України, а днями опинилися в руках німецького бізнесмена В.Купермана. Постфактум роз’яснили будівельникам, «унаслідок виконаної угоди про купівлю-продаж». Але багато хто дивувався: куди ж дивилося керівництво підприємства, на балансі якого перебували заводи, зокрема начальник САП №15 Андрій Демко? Саме він і постарався, ділилися даними найбільш поінформовані, безперешкодно вивести заводи з державної власності в приватну. І, треба думати, уже поповнив клуб тихих і спритних одеських мільйонерів. Утім, цілком заслужено. Хто ще зміг би так гладесенько-рівнесенько провести таку великомасштабну операцію відчуження, не маючи на руках ні згоди власника — Фонду держмайна України, ні його розпорядника — Мінтрансу України, ні навіть незалежної експертної оцінки майна, що перебуває в податковій заставі? Та ще й виконати угоду під наглядом керівництва облпрокуратури?

До речі, саме від обласного прокурора М.Косюти і його першого заступника В.Загороднього чекали належного реагування будівельні бригади держпідприємства «Одеський облавтошлях», надсилаючи колективні листи-звернення про «прихватизацію» своїм начальником А.Демком основних засобів виробництва. На жаль, марно! Проте не залишили без наслідків заяви будівельників в облуправлінні СБУ. Після перевірки, проведеної разом із провідними фахівцями КРУ Державної служби автомобільних шляхів України, слідчий відділ УСБУ ще 28 лютого поточного року порушив кримінальну справу №42/2003 «за фактом легалізації державного майна, добутого злочинним шляхом», за ознаками ст. 209 КК України.

Наприкінці серпня керівник головного відділу по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю УСБУ порушив і другу кримінальну справу — цього разу вже щодо групи громадян України на чолі з А.Демком, викритих у діяннях, які підпадають під ознаки ст.190 КК України. А саме: у скоєнні «шахрайських дій із боку керівників спеціалізованого автомобільного державного підприємства №15 і представників комерційних структур «Ексімтрейд» і «Стімекс», пов’язаних із фальсифікацією документів і подальшим незаконним переказом державних коштів із розрахункового рахунку підприємства на банківські рахунки вказаних комерційних структур на загальну суму 367724 грн., вчинених за попередньою змовою...»

Як один начальник сам із собою сторгувався

Паралельно завершили перевірку законності відчуження двох асфальтобетонних заводів і бази відпочинку на березі Чорного моря співробітники податкової міліції. 13 жовтня ц.р. керівництво ДПІ в Бєляєвському районі направило позов у господарський суд Одеської області про визнання недійсною угоди між САП №15 і приватним підприємством «Тріал», наслідком якої стало відчуження на користь останнього вказаних майнових комплексів — усупереч «інтересам держави й суспільства».

Ще одним результатом перевірки став судовий позов про стягнення з учасників угоди на користь держави 2,5 млн. грн. Що ж конкретно встановили податківці? Відповідно до одержаних даних, говориться в згаданому судовому позові, «засновником приватного підприємства «Тріал», а також його директором із моменту реєстрації (18 січня 2000 р.) до 13 серпня 2002 р. був Демко Андрій Петрович. Керівником САП №15 у цей час також був Демко Андрій Петрович. Тобто, перебуваючи одночасно керівником двох підприємств, він вів господарські справи сам із собою і передав майно САП №15 собі ж як керівникові приватного підприємства «Тріал». Вищевказане є метою, що суперечить інтересам держави й суспільства, — передача державного майна у власність приватного підприємства. На основі викладеного мирова угода між САП №15 і ПП «Тріал» від 1 лютого 2002 р. за судовою справою №17-6-26/02-553 повинна бути визнана недійсною, відповідно до вимог ст. 49 ЦК України.

Крім того, вказують позивачі-податківці, «САП №15 вчинило передачу майна на користь приватного підприємства «Тріал» без узгодження з податковим органом, хоча майно перебувало в податковій заставі. Це є порушенням ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами й державними цільовими фондами». Підсумовуючи висунуті вимоги, начальник ДПІ В.Король нагадує, що п. 7 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про заходи для забезпечення однакового та правильного застосування законодавства про податки» від 25 липня 2002 р. чітко регламентує: «Вирішуючи спори за позовами органів Державної податкової служби про визнання угод недійсними, господарські суди повинні враховувати, що ст. 49 Цивільного кодексу України поширюється на угоди, укладені з метою, яка явно суперечить інтересам держави й суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу».

Примітно, що документ із такою самою кваліфікацією діянь керівництва САП №15 видав і «Укравтошлях» — «Про неправомірне відчуження державного майна». Розцінюючи подію на Одещині як «безпрецедентний випадок», глава відомства В.Демішкан, зокрема, зазначив: «Керівник САП №15 А.Демко під час вирішення господарської справи за позовом приватного підприємства «Тріал» до САП №15 про стягнення заборгованості за векселем у сумі 1296915 грн. уклав мирову угоду, яку було затверджено ухвалою суду від 18 лютого 2002 р... Майно було використано для погашення векселя як розрахунок за матеріали і згодом перейшло у приватну власність. Оскільки дане відчуження державного майна є протизаконним, матеріали про порушення чинного законодавства передано до прокуратури Одеської області. Адже Законом України від 29 листопада 2001 р. «Про порядок введення мораторію на примусову реалізацію майна державних підприємств» встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств».

Нагляд виявився короткозорим, але недовірливим

Як у цій ситуації чинить колишній начальник А.Демко, котрого після перевірки КРУ наказом по відомству звільнено з посади керівника Спеціалізованого автомобільного державного підприємства №15 Укравтошляху? Правильно, А.Демко ініціює судовий позов із транспортним відомством за відновлення в керівному кріслі. А бізнес-компаньйони, за дорученням власника двох заводів, терміново організовують перепродаж «прихваченого» держмайна через громадян третіх країн!

Утім, чи варто дивуватися спробам спритників гранично заплутати фінансово-майнову комбінацію та замести сліди? Дивує інше: чому керівництво Одеської облпрокуратури протягом півроку, як то кажуть, в упор не помічало в діях А.Демка та компаньйонів ознак того, що співробітники СБУ кваліфікували як великомасштабні розкрадання держмайна і шахрайство в особливо великих розмірах? Більше того, двічі порушені слідчими УСБУ кримінальні справи щодо САП №15 прокурори під тим чи тим соусом стопорили, а деякі прокурорські відповіді датувалися заднім числом. Внаслідок цього дезінформація надходила навіть керівництву державних органів управління.

Виникає запитання: чому ж з’являються такі нестикування між правоохоронними структурами, що працюють буквально поруч? Якщо 26 березня 2003 р. начальник відділу облпрокуратури І.Чайковський ухвалив припинити кримінальну справу №42/2003 «як порушену без достатніх на те підстав», чому б йому в обумовлені законом терміни не повідомити про це слідчий відділ УСБУ? І навпаки — якщо в облпрокуратури немає вагомих підстав для припинення справи, то яким чином потрапляють у банківські й інші одеські установи копії «відмовного» документа з підписом, дуже схожим на підпис згаданого І.Чайковського, котрий, до речі, невдовзі після цього опинився у відставці?

Не зайве зазначити, що схожа доля невдовзі спіткала і кримінальну справу №126/2003. Порушив її керівник головного відділу УСБУ по боротьбі з корупцією й оргзлочинністю проти гр. А.Демка та його бізнес-компаньйонів Р.Носаля, В.Савастру, С.Косова, Т.Юдіної за ознаками злочинів, передбачених ст.190 ч. 4 КК України. Вивчення справи в облпрокуратурі завершилося скасуванням прокурором В.Дмитрієвим постанови співробітника ГВ УСБУ В.Дорошенка лише через місяць після надходження справи в облпрокуратуру.

На чому грунтується прокурорське рішення? Постанову про порушення кримінальної справи, мовляв, винесено «без достатніх на те підстав, передчасно й незаконно». До того ж: «наявні в матеріалах копії більшості документів не завірені, їхнє походження й законність одержання не встановлені», тож і «зробити висновки про заподіяння майнової шкоди САП №15 не уявляється можливим».

У розмові з автором цих рядків начальник відділу прокуратури, котрий затвердив вказану постанову В.Дмитрієва, визнав потрібним пошпетити колег із СБУ також за відсутність пояснювальних записок, непроведення допитів осіб, викритих у фальсифікації документів і незаконному привласненні державних коштів на суму 367724 грн., що випливає «із роздруківки руху коштів». Чи так усе насправді? «Нічого схожого: проведено, відповідно до офіційної довідки, по два допити Демка й Носаля, а також інших фігурантів, додано багато неспростовних документів по суті справи...».

Зайве уточнювати, що після цих слів керівника УСБУ в області інакше сприймаються наведені «не цілком переконливі» підстави, що послужили прокурору В.Дмитрієву приводом для скасування постанови. Інший підтекст, ніж у «відмовній» постанові, звучить у заключних словах начальника прокурорського відділу: «Певне, за виявленими деякими формальними недоліками справді випущено з уваги суть справи, проте її «не поховано» — матеріали повернуто УСБУ для усунення виявлених недоліків і направлення по послідності».

Суддівська об’єктивність за рахунок держави?

Коли знайомишся з цими «нюансами» вивчення справ в облпрокуратурі, а згодом дізнаєшся, що саме завдяки таким зволіканням дехто з підозрюваних у фальсифікаціях і розкраданнях коштів досягають-таки своєї мети — одержання у фінзакладах сотень тисяч гривень, — інакше сприймаються прокурорські запевнення про повсякденне пильнування на користь дотримання законності.

Чому, приміром, так трапляється, що підозрювані в привласненні державних коштів в особливо великих розмірах упевнено роз’їжджають вулицями Києва й Одеси, зокрема з метою відвідання облпрокуратури, на дорогих автомашинах?

Чому за встановленим і документально закріпленим слідством фактом великомасштабного фінансового шахрайства, скоєного А.Демком (буквально слідом за ухваленням парламентом Закону «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна»!), облпрокуратура так і не внесла в господарський суд Одеської області відповідне апеляційне подання. А з приводу сумнівної законності укладеної мирової угоди за судовою справою №17-6-26/02-553 за позовом ПП «Тріал» до САП №15 про стягнення з останнього 1,29 млн. грн., банальним результатом якої стало відчуження у Фонду держмайна України двох заводів і бази відпочинку будівельників? Ну нехай не зробили цього в інтересах держави через недогляд тоді, у лютому 2002-го, так либонь ніхто не заважав облпрокурору чи його першому заступнику В.Загородньому внести в суд таке подання восени 2003-го, після проведеного багатомісячного розслідування фактів за порушеною кримінальною справою №42/2003. Адже слідством, за повідомленням прес-центру правоохоронного відомства, уже «розкрито механізм незаконного відчуження державного майна з метою подальшої його легалізації й одержання коштів».

На жаль, не внесла облпрокуратура апеляційного подання в господарський суд і на початку листопада ц.р., коли суддя С.Владимиренко розглядав позовну заяву податківців «про визнання недійсною мирової угоди між Спеціалізованим автомобільним державним підприємством №15 і приватним підприємством «Тріал» від 01.02.2002 р., укладеного з метою, що суперечить інтересам держави й суспільства, і стягнення з учасників угоди 2,5 млн. грн. на користь держави». Сюрпризом для сторін у справі й учасників засідання прозвучала несподівана заява, зроблена представником ДПІ за дорученням управління правового забезпечення ДПА в Одеській області: «Мені доручено відкликати позовні заяви до сторін у справі». На запитання судді, що послужило причиною для цього, прозвучало малозрозуміле: керівництво інспекції, певне, вирішило відкликати позов унаслідок припинення прокуратурою кримінальної справи за фактом незаконного відчуження держмайна САП №15 на користь ПП «Тріал».

Отакий, принаймні дивний, поворот у діях позивача. «Якщо вже представник ДПІ відкликає свою заяву, — звернувся до суду юрист САП №15 В.Павлов, — я прошу суд звернути увагу на ст. 22 ч. 6 Господарського процесуального кодексу України, що передбачає право та обов’язок господарського суду не приймати відмову від позову в разі зменшення його розміру або невизнання відповідачем позовних вимог, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиїсь права або інтереси, що охороняються законом. У даному випадку відмова від заявленого позову представника ДПІ призведе до заподіяння істотної шкоди інтересам держави».

Головуюча С.Владимиренко навідріз відмовилася підтримати висловлені міркування під тим приводом, що представник САП №15 не наділений законом повноваженнями представляти в суді інтереси держави. А прокуратура, що має такі повноваження, нагадала суддя, поки що не вносила апеляційного подання на визначення судді Н.Ніфорчука, яким затверджено мирову угоду між САП №15 і ПП «Тріал». Отаким чином агукнулася в судовому засіданні справжня позиція Одеської облпрокуратури щодо захисту економічних інтересів держави від великомасштабних злочинних зазіхань...

Причому навряд чи є сенс вести мову про випадкові та прикрі недогляди. Нинішнє керівництво відділів облпрокуратури можна запідозрити в чому завгодно, тільки не в відсутності компетентності. І якщо в суд протягом багатьох місяців, поки розслідується кримінальна справа за фактом незаконного відчуження двох асфальтобетонних заводів, не внесено згаданого суддею апеляційного подання, то, виходить, є в когось стосовно цього відповідні міркування.

Точнісінько так само, певне, не випадково надійшло розпорядження начальника управління правового забезпечення ДПА в Одеській області Андрія Іванського про відкликання просто в процесі судового засідання позову про визнання недійсною згаданої мирової угоди між САП №15 і ПП «Тріал». «А чим, власне, було продиктовано це рішення?» — поцікавився автор цих рядків в Андрія Йосиповича. Виявилося, головним і вирішальним аргументом для прийняття цього рішення є не що інше, як горезвісне «припинення кримінальної справи обласною прокуратурою за фактом незаконного відчуження держмайна на користь ПП «Тріал». Хоча самої «відмовної» постанови в господаря кабінету не виявилося.

Оскільки, додамо, розслідування цієї і ще шістьох кримінальних справ, порушених щодо «економічних витівок» А.Демка з товаришами на загальну суму понад 10 млн. грн., ось уже четвертий місяць продовжує старший слідчий Бєляєвської міжрайонної прокуратури А.Жолобчук. Чому не створено, з урахуванням важливості й багатоепізодності кримінальних справ, слідчу групу на чолі зі слідчим з особливо важливих справ Одеської облпрокуратури? Чи то М.Косюта, чи то перший заступник прокурора В.Загородній, певне, вважають створення такої групи зайвим. «А як слід розуміти те, що екс-начальник САП №15 А.Демко, котрого слідчі УСБУ й міжрайпрокуратури підозрюють у розкраданні держмайна й відмиванні величезних коштів, керує особистим джипом під держномерами, що починаються «імунітетними» прокурорськими трьома «сімками»? Дарма я чекав, як з’ясувалося, виразної відповіді на таке просте запитання у розмові з першим заступником облпрокурора. На більше, ніж удостоїти журналіста чарівною усмішкою та знизати плечима, Віктора Євстафійовича Загороднього не вистачило. І за те, як то кажуть, спасибі.

...Важко вивчати без брому справи давно минулих днів, ремствував на початку минулого століття один вітчизняний класик. Схоже, не зайве це застереження й на старті століття поточного, зокрема, коли знайомишся з деякими особливостями посилення ролі олігархічних кланів у керівництві країною, зокрема фактами великомасштабних «тіньових» урізань державного сегмента національної економіки і супутніми суспільними процесами, які дослідники нерідко називають «синдромом здичавіння».