ВИХІД ІЗ ТІНІ

Феномен «тіньова економіка» привернув до себе увагу вчених і практиків (в першу чергу закордонних) з другої половини 70-х років минулого століття. В Україні, як союзній республіці СРСР, в цей період, за оцінками західних вчених, тіньова економіка складала 3—4% валового внутрішнього продукту (ВВП), що було значно нижче, ніж у країнах з ринковою економікою. В 80—90 роки відношення тіньової економіки до ВВП постійно зростало, і в 1990 році складало вже 10—11%. В ці часи тіньова економіка поряд з негативними виконувала і такі важливі соціальні функції, як компенсація інерційності офіційної економіки та реалізація підприємницької активності певної частини населення.

Прорахунки в процесі здійснення радикальних політичних та економічних перетворень в Україні створили оптимальні умови для розвитку тіньової економіки. Так у 1990—1994 рр. діяв своєрідний «закон Мура»1 для тіньової економіки, — обсяг тіньової економіки по відношенню до ВВП подвоювався кожні два роки, і, за даними Міністерства економіки, за останнє десятиліття досяг свого максимуму в 1997 році, піднявшись до позначки 65,6% ВВП. На підставі монетарного методу, тобто обліку змін у структурі грошової маси (співвідношення між масою готівкових і безготівкових коштів), у третьому кварталі 2002 року обсяг тіньової економіки в Україні склав 42,7% від офіційного ВВП, який у третьому кварталі 2002 року склав 62,834 млрд. грн.

В період розбудови незалежної України не тільки відбулося багатократне зростання обсягів тіньової економіки, але і суттєво змінились її функції та соціально-економічні наслідки. Крім, безумовно, позитивних — забезпечення роботою значних верств населення та підняття рівня їх реальних доходів, в більшості ці наслідки негативні — це і зменшення дохідної частини бюджетів усіх рівнів через несплату податків, зростання корумпованості, деформація свідомості громадян через отримання доходів поза межами правового поля. Загальновизнано, що такі масштаби тіньової економіки складають загрозу національній безпеці України.

Проблемі детінізації української економіки та пов’язаної з нею проблемі протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, присвячено чимало наукових праць, з цього питання відбувалися засідання Ради національної безпеки і оборони України, виходили укази Президента України.

Разом з тим, системного вирішення проблеми протидії тіньовій економіці не знайдено. За аналогією з «дірявим мішком» розрізнені в часі та по функціональному призначенню заходи не зможуть розв’язати проблему, для вирішення якої вони вживалися. На думку автора, найдієвішим практичним засобом боротьби з тіньовою економікою, поруч із засобами регулювання податкової політики, має стати системно запроваджений тотальний моніторинг (прохання не плутати із «тоталітарним»!) обігу грошових коштів та матеріальних цінностей. Спробуємо визначити концептуальні засади та алгоритми його здійснення.

Заходи, що пропонуються, спрямовані, перш за все, проти не забороненої в державі економічної діяльності (сіра економіка), яка повинна враховуватися і контролюватися, але суб’єкти такої діяльності умисно її приховують з метою ухилення від сплати податків.

Якщо ми маємо на меті повернути у межі правового поля мільйони громадян, які зайняті в економічних процесах, не контрольованих державою, то потрібно створити для них такі умови, щоб більшій частині учасників цих процесів не було економічного сенсу брати в них участь. У створенні цих умов задіяні такі основні фактори: зменшення вигоди (дохідності) від процесів, що відбуваються у «тіні», в порівнянні з легальними економічними процесами та збільшення «витрат», котрі визначаються як результат «добутку» таких факторів, як «важкість» покарання та ймовірність бути викритим.

Реалізація фактора «зменшення вигоди» можлива як шляхом зниження ставок оподаткування в офіційному секторі економіки, так і запровадженням ситуації, коли безготівкові кошти («чисті») стають дорожчі за готівкові (з певною ймовірністю «брудні», тобто отримані в тіньовому секторі економіки). Така ситуація можлива при встановленні вартості товарів або майна в готівці вище за вартість товарів при безготівкових розрахунках. Курс відношення готівкових коштів до безготівкових має встановлюватися державою і поряд із величиною ставок оподаткування та ставкою «оподаткування» амністованих некримінальних капіталів регулювати швидкість перетоку капіталу з тіньового сектора в офіційний.

Широке запровадження безготівкових платежів можливе лише шляхом залучення до нього всіх верств населення шляхом запровадження платіжної картки єдиного державного зразка. На платіжні картки єдиного державного зразка мають зараховуватись всі легальні платежі (зарплати, стипендії, гонорари, дивіденди тощо) та готівкові кошти громадян, легальність яких не викликає сумніву або через неперевищення певного встановленого державою обсягу (одноразово, спочатку введення моніторингу в дію), або підтверджена відповідними документами.

Пропонується впровадження спеціальних єдиних платіжних карт для суб’єктів господарювання, аналогічних платіжним карткам єдиного державного зразка для населення. Перерахунок коштів з індивідуальної картки покупця (споживача послуг) на картку суб’єкта господарювання (їх може бути декілька, в залежності від кількості точок, що приймають готівку) може здійснюватись за допомогою спеціального картрідера, який таким чином повністю замінить ЕККА. Застосування таких картрідерів суб’єктами господарювання має бути добровільним, і визначатися, в першу чергу, економічними інтересами, за рахунок більш високої ціни безготівкових коштів.

Автор розуміє, що запровадження моніторингу наштовхнеться на жорстоку протидію достатньо впливових осіб, що мають зиск у сфері тіньової економіки, а враховуючи обсяги цього явища, можна зробити висновки, що коло цих осіб вельми широке, та і впливовість їх не викликає сумніву. А отже запровадження моніторингу можливе лише за наявності політичної волі керівництва держави реально боротися з тіньовою економікою.

Можлива також негативна реакція осіб християнського віросповідання, які можуть знайти в застосуванні платіжних карток єдиного державного зразка аналогію з євангельськими пророцтвами про прихід Антихриста: «І зробить він те, що всім — малим і великим, багатим й убогим, вільним і рабам — поставлено буде печать на правицю чи на чола їхні, і що ніхто не зможе ні купити, ні продати, окрім тих, хто має цю печать, чи ім’я звіра, або число імені його».

Втім, переважна більшість населення, яка задіяна в тіньових економічних процесах, хоч і втратить якісь кошти через необхідність сплати податків, але отримає значно більше через надходження з бюджету на розвиток соціальної сфери, які буде змога підвищити за рахунок збільшення дохідної частини бюджетів всіх рівнів в процесі детінізації економіки, що, в свою чергу, збігається з християнськими цінностями.