ВІЧНА ПІСНЯ МАЙНОВОЇ РЕФОРМИ

Наближається маленьке свято — цими днями минає два з половиною роки з часу виходу важливого для мільйонів українських селян президентського указу «Про заходи щодо забезпечення майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки». Але замість шампанського доведеться ковтнути гіркі пілюлі. Майно колишніх членів КСП, яке було включене до пайового фонду, щезає з прискоренням. У багатьох населених пунктах Тернопілля комісії з вирішення майнових питань за наполяганням директорів сільгосппідприємств переводять трактори, комбайни, переробні комплекси і т.п. під забезпечення боргових зобов’язань. Відтак основні фонди рухаються у невідомому напрямку — ще до затвердження рішень комісії загальними зборами співвласників майна. Діра у правовій базі утворилася досить велика — постанова Кабміну, прийнята на виконання президентського указу, не визначає повного переліку активів для погашення боргів КСП. А найпростіший і найтиповіший випадок — надбане людською працею майно вивітрюється без жодної згоди комісій. Отут вже положенням права повністю зав’язали рота. Сучасне безладдя у галицьких, волинських та подільських селах області голосно перегукується з подіями чотирьохтисячолітньої давності в Єгипті, які описує папірус: «Списки відібрано, писарі знищені, кожен може брати майна, скільки захоче…» А ті пайовики, які встигли забрати свій пай, використовують його лише з користю для себе.

У приватному сільгосппідприємстві «Іванківське», що в Лановецькому районі, метастази нинішніх майнових відносин проявилися напрочуд виразно. Майнова реформа як така тут, можна сказати, навіть не починалася, а процеси передачі у власність селян рухомого і нерухомого майна, його оренди перетворилися на вируючу стихію…

Ще у квітні 2000 року загальні збори ухвалили рішення передати уповноваженій особі — панові Віталію Остапині — майно членів КСП на зберігання. Частина людей підписів під документом не поставила. Отримавши земельні паї в натурі і приєднавши їх до приватних селянських господарств, чимало колгоспників задумалися — а чим же обробляти землю. Вони стали об’єднуватися в групи і виходити із сільгосппідприємства з майновими паями. До речі, на сьогодні понад 60 відсотків власників майно своє вже забрали, але не оформили у власність.

Але майнові паї, які отримують селяни, нагадують купу брухту. Бо майно, яке ще має цінність, стало помалу вилучатися з пайового фонду. Підтвердження цього — сільський млин. Невеличку будівлю зі зношеним обладнанням комісія… з реструктуризації КСП оцінила у 100 тисяч гривень. І раптом збори співвласників майна, а точніше — збори уповноважених від тих-таки співвласників вирішують вилучити млин з пайового фонду і передати його в оренду сільгосппідприємству з Хмельницької області. Внаслідок соломонового рішення розміри майнових часток було зменшено майже уп’ятеро. Деяка вартісна техніка, як, наприклад, зерносушильний комплекс, навпаки, — помітно схудла в ціні. Вичекавши час, керівники господарства розібрали «сушилку» і вивезли в сусідню область.

А майно, яке ще залишилося, сільгосппідприємство використовує безплатно. Оренду тут вважають річчю обтяжливою, не обов’язковою. На території сільської ради ще навіть майнові сертифікати не виписано, хоча президентський указ зобов’язував завершити цю роботу до кінця минулого року. І тому збереження майна, в якого вже є власники, стало, м’яко кажучи, справою необов’язковою. Сільські депутати наводять чимало фактів, коли рештки колективної власності зникають просто на очах: окремі особи сплановано розбирають ферми, вивозять фундаментні блоки тощо. Вказана у сертифікаті вартість майнового паю людей, котрі ще не вийшли з майном, має найкращі шанси залишитися голою цифрою. Адже рухомості з нерухомістю на ту суму явно бракуватиме.

Але чому так сталося?

Виявляється, з часу реорганізації КСП, тобто з 2000 року, не проведено інвентаризацію майна із зазначенням, яких з основних засобів немає, не уточнено структуру і вартість пайового фонду і розміри майнових паїв. Запитаєте — кому виконувати цю роботу? Відповідно до згадуваного президентського указу і постанови Кабінету міністрів від 28 лютого 2001 року, має бути створена комісія з урегулювання майнових питань. А в господарстві досі працює попередня комісія… з реструктуризації КСП, яка не може брати на себе обов’язків нового органу.

Виконавчий директор обласної громадської організації «Спілка власників землі» Богдан Кондра наслідки порушення майнових прав іванковецьких селян коментує так: «Комісія… з реструктуризації КСП проводила певну роботу і лише кілька днів тому передала в сільську раду пакет документів, на підставі яких потрібно виписувати майнові сертифікати. Бачимо акт уточнення оцінки вартості майна, датований… 28.04.2000 року. А він, згідно з урядовою постановою від 28 лютого 2001 року, повинен бути складений на момент передачі документів у сільраду, а не раніше чи пізніше. Майно в господарстві зникає або використовується іншими людьми тому, що вже третій рік немає комісії з вирішення майнових питань. А саме вона повинна з’ясовувати, скільки майна залишилося, в якому воно стані, які основні фонди мають бути передані пайовикам, що не отримали ще майна в натурі. Ця комісія має право звертатися з позовом до суду про витребування майна з незаконного чужого володіння. А функції комісії з реструктуризації — інші. І не дивно, що її рішення не були затверджені загальними зборами співвласників майна».

На цю майнову вакханалію заплющує очі районна комісія з майнових питань, і мовчить чомусь районне управління сільського господарства, покликане надавати консультаційну та правову підтримку селянам у процесі реформування майнових відносин.

Органи прокуратури Тернопільської області лише впродовж першого півріччя нинішнього року порушили 35 кримінальних справ у сфері агропромислового комплексу, з яких 27 уже направлено до суду. У деяких справах фігурують десятки і сотні тисяч гривень. І це лише формальна ціна порушення прав власників майнових паїв!

Наприклад, посадовець ПАП «Романове село» у Збаразькому районі без згоди пайовиків колишнього КСП реалізував поголів’я худоби на загальну суму 100 тисяч гривень, а отримані від реалізації кошти використав на потреби свого сільгосппідприємства. Справу вже направлено до суду.

У ПАП «Залісся», що в Борщівському районі, посадова особа діяла не менш розумно. Щоб отримати кредит в Ощадбанку, було заставлено поголів’я худоби на загальну суму 106 тисяч гривень. А де ж згода пайовиків? Вирішили: якщо потрібно, то вона буде, адже можна подати в банк фіктивні виписки зі зборів уповноважених про надання пайовиками дозволу на заставу майна. Кредит своєчасно не повернуто. Порушено кримінальну справу, яка зараз розглядається в суді.

Директор ТзОВ «Обрій» у Бережанському районі вчинив подібний «подвиг» — без рішення загальних зборів співвласників майна реалізував основні засоби на суму понад 30 тисяч гривень. Районна прокуратура порушила кримінальну справу, а суд уже виніс вирок — засудити директора П.М.Мукевича на 5 років позбавлення волі із застосуванням ст.75 ККУ — 2 роки іспитового терміну з позбавленням права обіймати керівні посади впродовж трьох років.

А мабуть же, не менше фактів розкрадання, привласнення та іншого незаконного використання майна пайовиків досі залишаються поза увагою правоохоронних органів. З іншого боку, навіть якщо й порушено кримінальну справу, то це не означає, що суд винесе вирок, який мав би стати пересторогою для інших. Безкарність — найкращий поштовх до нових зловживань…

Нарешті, запитаємо — як почуваються ті іванковецькі щасливці, які розпрощалися з так званим спільним володінням-користуванням і вийшли зі своїм майном? Сказати, що використовують його для обробітку своєї землі, — це ще не все. Виконуюча обов’язки сільського голови Антоніна Марчук щиро визнає: «Платні послуги підремонтованим-підправленим майном у селі надають уже десятки людей. Та немає ще жодної особи, яка б оформила виділений майновий пай у власність, зареєструвала його належним чином, а сама зареєструвалася б як приватний підприємець і сплачувала податок. І надходжень до сільського бюджету від діяльності вільних пайовиків— нуль». Отож майно вже по-іншому приносить доходи лише одній стороні. Проміжний наслідок майнової реформи на селі виявився досить веселим: чого всіма силами намагалися уникнути, до того знову прийшли.