ВАСИЛЬ КРУТОВ: «БЕЗПЕКА — КАТЕГОРІЯ СИСТЕМНА»

У радянський час ми твердо знали, що «моя міліція мене береже». У ті роки не було жодної сфери життя, яка не регулювалася б державою, і правоохоронні органи були єдиною силою, уповноваженою забезпечувати нашу безпеку. Одна з головних відмінностей епохи сьогоднішньої — поява та зростання тієї частини суспільства, яка чудово обходиться без втручання держави, тобто приватного й громадського секторів. І середній клас, із розвитком якого пов’язують добробут будь-якої сучасної країни, і великий бізнес, і недержавна громадська організація не можуть повноцінно існувати без впевненості в завтрашньому дні.

Диверсифікація соціально-економічного життя країни висуває нові вимоги до системи суспільної безпеки. Сьогодні вона не може залишатися виключно державною. Держава просто фізично нездатна «потягти» армію правоохоронців, необхідну для гарантування безпеки кожного підприємства чи іншого приватного «осередку суспільства». Та це й непотрібно: демократичне суспільство й ринкова економіка здатні самостійно організувати свої, недержавні, служби безпеки. Котрі вправлятимуться зі своїми завданнями не гірше, а іноді і краще від централізованого правоохоронного апарату. Котрі не вимагатимуть бюджетного фінансування (а ті з них, що є комерційними, почнуть ще й казну поповнювати податками). А якщо, до того ж, вибудувати їхню взаємодію з державними силовими структурами (необхідність яких ніхто не заперечує)... Та додати соціальну активність громадян, які усвідомили свої права...

Ми отримаємо надзвичайно ефективну систему безпеки, потужну, стійку до терористичної і кримінальної загрози, таку, яка самозахищається від корупції... Словом, здатну повернути громадянам України впевненість у тому, що їх «бережуть» не гірше, ніж колишня радянська міліція. Про перспективи реалізації такої системи в Україні ми розмовляємо сьогодні з одним із її організаторів, доктором юридичних наук, головою громадської організації «Міжнародна антитерористична єдність» Василем Крутовим.

— Чим сьогодні є недержавна система безпеки підприємництва (НСБП) в Україні? Скільки існує охоронних фірм? Який обсяг коштів обертається на цьому ринку?

— У тім-то й річ: поки що такої системи немає, а є лише її окремі фрагменти. Тому і про чіткі статистичні характеристики цього ринку говорити не доводиться. Фактично — це сотні фірм із надання різноманітних послуг: від охоронних до консалтингових та інформаційно-аналітичних, від послуг у сфері інформаційної безпеки до забезпечення широкого спектра потреб у технічних засобах захисту. Слід також згадати тренінгові центри та приватні навчальні заклади, які здійснюють профільну підготовку фахівців із безпеки підприємництва. Деякі з цих структур об’єднані в федерації, інші створено при великих компаніях. Найчастіше такі фірми не координують свою діяльність ані одна з одною, ані з державними правоохоронними органами. Це комерційний сегмент.

Загалом у системі безпеки підприємництва, якщо говорити спрощено, можна виділити три умовні суб’єкти. Це правоохоронні органи, які стежать за законністю в цілому й виконують запобіжні й каральні функції стосовно прямих порушників кримінального законодавства. Це комерційні служби та структури безпеки, охоронні підприємства, відповідальні за безпеку бізнесу як основи економіки й добробуту країни, про що я казав вище. І, нарешті, громадські об’єднання, які виражають інтереси безпеки громадян усіх верств і рівнів статку.

— Що ж заважає сьогодні розвиватися недержавній системі безпеки підприємництва?

— Передусім практично цілковита відсутність законодавства, нормативної бази в цій сфері. Міліція і СБУ керуються в своїй діяльності відповідними законами, а недержавні служби — лише Законом «Про підприємництво». Із одного боку, така ситуація істотно обмежує можливості недержавних структур безпеки. З іншого — призводить до того, що їхні методи роботи часто визначаються лише власними уявленнями їхніх керівників і клієнтів, а тому іноді виявляються на грані фолу. Але найголовніше — не визначено місце цих структур у загальнодержавній системі безпеки. А вони либонь можуть дуже багато для неї зробити.

Водночас буквально з перших років незалежності в парламенті знаходиться низка законопроектів, покликаних розв’язати це завдання. Правда, досі противників у них було набагато більше, ніж прибічників, тому такі закони не ухвалювалися. До того ж вони були «кальками» з російських законів (до досвіду Росії ми ще повернемося) і також не вирішували завдання інтеграції недержавного й державного компонентів системи безпеки.

Сьогодні в порядку громадянської ініціативи ми підготували проекти кількох законів: «Про недержавне забезпечення безпеки особистості і підприємницької діяльності в Україні (Концепція)», «Про охоронну діяльність», «Про детективну діяльність», «Про служби безпеки суб’єктів господарювання і юридичних осіб». До цього ж блоку відноситься законопроект «Про зброю»: десять років дії аналогічного документа в Росії переконливо засвідчують необхідність такого підходу. Ніякі серйозні проблеми через дозвіл користуватися зброєю громадянам, котрі працюють у сфері безпеки (за відповідного, ясна річ, контролю), там не виникли.

Інша найважливіша проблема, на розв’язанні якої ми наполягаємо, — це упорядкування, приведення до цивілізованих норм процедури ліцензування суб’єктів ринку безпеки.

Ці законопроекти планується подати до Верховної Ради в одному пакеті, що допоможе системно визначити правила гри.

— Треба розуміти, що серед противників створення недержавної системи — передусім міліція, чиї комерційні підрозділи є монополістами з озброєної охорони?

— Певною мірою, так. Збройна охорона має низку переваг перед приватними охоронцями, не озброєними навіть спецзасобами. Природно, МВС зацікавлено в збереженні конкурентних переваг своїх комерційних підрозділів.

Проте не варто вибудовувати боротьбу за права недержавних служб безпеки на протистоянні з міліцією. Економіка України міцніє, зростає приватний бізнес, і сьогодні уже всім зрозуміло: МВС за всього бажання не зможе охопити всіх, кому потрібна озброєна охорона. Ринок уже дозрів для встановлення єдиних для всіх учасників правил. Такі, зрештою, принципи ринкових відносин у демократичному співтоваристві, куди ми прагнемо інтегруватися. Тому ми маємо піти від протиставлення державних і недержавних структур безпеки, як це було раніше. Адже, погодьтеся, це в наших спільних інтересах і в інтересах споживача: здорова конкуренція сприяє підвищенню якості послуг безпеки.

— Ви недавно повернулися з Москви, де проходила науково-практична конференція «Індустрія безпеки Росії 2004 року: перспективи, тенденції, проблеми». Що ви можете сказати про російський досвід?

— Головне те, що в Росії, де вже десять років діє відповідне законодавство, справді формується справжня індустрія безпеки. Це — 16 тис. підприємств, близько півмільйона фахівців, більшість із котрих — працівники правоохоронних органів і військовослужбовці, що вийшли в запас або відставку. Недержавні служби безпеки й охоронних структур там впливові. Їхні послуги мають великий попит, зокрема і з боку державних установ.

Сьогодні російський бізнес вкладає в розвиток індустрії безпеки великі гроші, бо переконався в її необхідності й дієвості. Систему ліцензування в основному налагоджено. Здійснюється контроль над оборотом вогнепальної зброї, дозволеної для використання громадянами, котрі працюють у сфері безпеки. Випадків її правомірного застосування зовсім небагато, а використання в злочинних цілях — одиниці.

Проте на російському ринку безпеки відзначаються і негативні моменти, повторення яких у нас можна й потрібно уникнути. Передусім це недостатня консолідація і координація діяльності його суб’єктів. Просто кажучи, кожна структура — сама по собі. Через це залишається нереалізованою величезна частина потенціалу цієї індустрії. Хоча, потрібно зауважити, взаємодію «приватників» з органами внутрішніх справ у Росії поставлено досить непогано (у форматі координаційних рад при управліннях МВС), особливо з охорони громадського порядку.

— Що ж пропонуєте ви?

— Ми ініціювали Громадянський проект формування недержавної системи безпеки підприємництва в Україні. Він передбачає створення ефективних механізмів і результативних форм соціального партнерства всіх організацій, відповідальних за безпеку, — і державних, і комерційних, і громадських. Кінцевою метою нашого проекту є створення організаційно-правових основ розвитку сфери безпеки підприємництва, блокування криміналізації економічних відносин, встановлення сприятливого інвестиційного клімату, зміцнення продуктивного потенціалу суспільства в контексті національної безпеки України.

До першочергових завдань проекту ми відносимо розробку та ухвалення законодавчої бази, створення єдиного правового поля в сфері безпеки підприємництва. Вважаємо за необхідне активізувати процеси самоорганізації громадських об’єднань і комерційних структур, а також формування механізмів їхньої взаємодії як із національними структурами безпеки та правоохоронних органів, так і між собою. Саме цих механізмів взаємодії і координації в рамках єдиної політики сьогодні так не вистачає російській індустрії безпеки. Там їх лише збираються створювати. Ми ж пропонуємо закласти їх в основу функціонування нашої системи від самого початку.

І в цьому плані важливим етапом реалізації Громадянського проекту, на нашу думку, має стати створення Громадсько-дорадчої комісії з питань безпеки підприємництва в структурі Ради національної безпеки й оборони України, а також координаційних рад при МВС, СБУ, Мінекономіки, ДПАУ і, можливо, інших органах державного управління, які тією чи іншою мірою впливають на економічну безпеку.

Крім того (у Росії також дійшли цього висновку), нині створено Всеукраїнський холдинг економічної безпеки й захисту інвестицій. У нього увійшли впливові громадські й неурядові організації, котрі представляють інтереси великого, середнього та дрібного бізнесу. Саме на рівні холдингу і має відбуватися взаємодія з правоохоронними та контролюючими відомствами.

Як працюватиме така система? Якщо сьогодні в комерційного підприємства виникають певні проблеми з безпекою — через дії конкурентів або, як це нерідко буває, контролюючих органів — воно може покладатися лише на свою службу безпеки, сили й можливості котрої часто обмежені. Тобто підприємство залишається зі своїми проблемами один на один.

У разі створення НСБП структура, відповідальна за безпеку підприємства, може звернутися по допомогу до холдингу й одержати там значну підтримку. Якщо ж небезпека походить від корумпованих чиновників, то цю проблему може розв’язати Громадсько-дорадча комісія при СНБОУ, а також координаційні ради при правоохоронних органах. І якщо корупціонер зіткнеться не з окремим підприємством, а зі структурою, яка об’єднує ресурси всіх правоохоронних і інших органів влади, то він десять разів подумає, перед тим, як порушити закон. Сьогодні, як правило, ці ситуації розв’язуються в такий спосіб: підприємці чи їхні служби безпеки використовують свої неформальні контакти в органах влади.

Сьогодні ми пропонуємо всім бажаючим взяти участь у реалізації Громадянського проекту. Таку угоду підписали вже десятки керівників різноманітних організацій, серед них — Українська спілка промисловців і підприємців, Торгово-промислова палата, Спілка юристів України, Українська аграрна конфедерація, Асоціація українських банків, Всеукраїнське об’єднання підприємців «Нова формація», Асоціація навчальних закладів України приватної форми власності.

— Така система буде працездатна лише за умови високого ступеня прозорості діяльності державних органів. Хто ж так легко поділиться з НСБП навіть простою інформацією, не кажучи вже про владу?

— На сьогодні до нашого проекту вже приєдналися дві урядові структури — Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва й Національний координаційний центр реабілітації військових, звільнених у запас або відставку, і конверсії колишніх військових об’єктів. Гадаю, уже сам по собі цей факт досить красномовний і засвідчує готовність по-європейськи мислячих керівників до пошуку шляхів ефективної співпраці з суспільством.

Переконаний, така практика партнерства державних і громадських інститутів сприятиме розвитку демократичних принципів, цивілізованих ринкових відносин і формуванню ефективних механізмів громадського контролю. Це має дати точку опори для досягнення реальної прозорості органів виконавчої влади.

— Василю Васильовичу, бажаємо вам успіхів. І в переддень 8 Березня доречним бачиться трохи несподіване запитання про роль жінки в системі недержавної безпеки підприємництва України.

— Передусім хочу привітати наших дорогих жінок із святом Весни, побажати їм кохання, молодості, впевненості в завтрашньому дні, спокою і безпеки.

А стосовно вашого запитання, то я вважаю, що тут є великі перспективи. Уже наступного року на факультеті «Права й безпеки підприємництва» Європейського університету відбудеться перший випуск менеджерів із безпеки, кожен третій із них — представниця прекрасної статі. Психологія жінки більш гнучка, конфліктостійка, настроєна на розв’язання складних ситуацій, а не на відкрите силове протистояння. У жінок розвиненіша інтуїція. А фізичною силою і спритністю за необхідної кількості тренувань вони не поступляться чоловікам.

Жінки вважаються дуже ефективними охоронцями. Та й у цілому роль хранительки вогнища в усі часи — захищати життя і мир. Тому для системи безпеки країни наші єдині й неповторні можуть зробити дуже багато.