УМОВНИЙ СТРОК ЗА ВБИВСТВО ОФІЦЕРА МІЛІЦІЇ

Про надзвичайну подію, що сталася навесні нинішнього року в Рахівському районі Закарпатської області, повідомляли практично всі центральні засоби масової інформації. 30 квітня 32-річний дізнавач Рахівського РВВС, старший лейтенант міліції Юрій Мазар, що намагався припинити п’яну бійку в барі, був убитий із пістолета, призначеного для стрільби пластиковими кулями. Убивця втік на своєму автомобілі і був затриманий аж у Львівській області. При ньому виявилося безліч різноманітних документів і посвідчень, у тому числі — радника голови адміністрації Президента з питань економічної політики та фінансової діяльності. Деякі ЗМІ поспішили повідомити, що це посвідчення було підроблене, після чого про подію в Рахівському районі всі забули. А її фінал заслуговує не меншої уваги, ніж початок. Головний обвинувачений (котрий, до того ж, раніше був судимий за грабіж) за вбивство офіцера міліції, що виконував свої службові обов’язки з охорони громадського порядку, отримав умовний строк і вже навіть амністований.

Убивця стверджував, що пістолет двічі вистрілив сам по собі. Суд повірив…

Нагадаємо коротко події 30 квітня, головним учасником яких став 35-річний Георгій Шовак — мешканець Запоріжжя, підприємець, що займався бізнесом на металобрухті. Шовак — виходець із Рахівщини, котрий приїхав у ті дні на малу батьківщину, щоб розслабитися й відпочити. Відпочинок вийшов, як кажуть, «на повну котушку». За кілька годин до бійки в барі запорізький бізнесмен затіяв п’яний дебош на одній із місцевих автозаправок і навіть прострелив зі свого пістолета дверцята чийогось мікроавтобуса. Цей епізод чомусь не потрапив до судових матеріалів, однак про нього йдеться в матеріалах службового розслідування відділу внутрішньої безпеки УМВС. Більше того, свідками дебошу стали кілька офіцерів Рахівського райвідділу міліції, котрі, однак, його повністю проігнорували й дозволили Шоваку спокійно поїхати. Можливо, на міліціонерів справили враження номерні знаки «Тойоти-Лексус» запорізького підприємця з двома літерами «О» і ще й нулем на початку. І це не дивно, адже серія «ОО» теоретично видається лише членам колегії та високопоставленим чинам апарату Міністерства внутрішніх справ України. На Закарпатті такими номерами похвалитися не може ніхто.

Через кілька годин, близько півночі, спалахнув конфлікт у барі «На рибнику». До його виникнення Шовак безпосереднього відношення не мав, суперечка виникла між двома групами молодих людей із Середнього Водяного та Верхнього Водяного, котрі відпочивали в барі. Але, що найцікавіше, її учасниками знову ж таки стали кілька офіцерів райвідділу міліції, що були вже добряче напідпитку. Однак у матеріалах слідства вони не фігурують, а у вироку значаться як «… невстановлені попереднім слідством особи, що також вступили в бійку, розслідування щодо яких виділено в окреме провадження». Можна не сумніватися, що «особи» так і залишаться невстановленими. Міліцейському начальству невигідно показувати своїх підлеглих як п’яних хуліганів, що мають причетність (хоч і побічну) до вбивства свого колеги, а Шовак на слідстві також промовчав, бо вже знав напевне, що скоєний злочин зійде йому з рук.

Конфлікт у барі якраз назрівав, коли на «Тойоті» під’їхав Шовак із приятелями. Один із них, 26-річний Іван Шімон, підігрітий спиртним, сходу втрутився в суперечку й спровокував бійку. Коли через кілька хвилин у бар зайшов Шовак, бійка була в розпалі, у приміщенні літали стільці й посуд, а збитий чиїмось ударом з ніг Шімон валявся на підлозі. Намагаючись виручити приятеля, Шовак вистрілив угору зі свого пістолета (хоча правила поводження з цією зброєю категорично забороняють стріляти в місцях скупчення людей), після чого в барі погасло світло.

У цей момент вулицею випадково проходив Юрій Мазар, що повертався додому від свого знайомого. Він був не при виконанні, без зброї і в цивільному, однак почувши п’яні вигуки, брязкіт посуду й постріл, кинувся в бар і крикнув: «Припинити бійку! Міліція!!!» Одразу після чого отримав кулю в груди. На суді Шовак стверджував, що зовсім не хотів стріляти, він начебто лише тримав пістолет цівкою вгору, і в цей момент у темноті хтось ударив його в руку, яка випрямилася, а зношений механізм пістолета ПМР… двічі (!) вистрелив сам по собі. Одна куля, зрикошетивши від стільця чи стола, потрапила Мазару в груди. Коли в барі ввімкнули світло, дізнавач був уже мертвий. Випущена з близької відстані пластикова куля пробила його груди й пошкодила легені й серце.

Зрозумівши, що сталося, Шовак із приятелем заскочили в машину й рвонули з місця. Через півгодини на затримання «Тойоти-Лексус» були орієнтовані всі пости ДАІ Закарпаття й сусідніх областей. Кілька разів легковик проскочив пости ДАІ, ігноруючи вимоги зупинитися, його вдалося затримати аж біля Буська Львівської області, та й то після того, як на дорогу поставили «їжаки», а на узбіччі стали озброєні автоматами міліціонери. Та навіть тут Шовак не здався, а спробував «качати права». Вискочивши з салону, він став розмахувати посвідченням радника голови АП й кричати, що всіх позвільняє й пересаджає. На місце терміново прибув в. о. начальника Львівського УМВС Ігор Адамчук (зараз він очолює міліцію Львівської області), котрий одразу зателефонував голові обласної ДПА Сергію Медведчуку. Той, наскільки відомо, зв’язався зі своїм братом, Віктором Медведчуком, і вже через кілька годин (затриманого Шовака навіть не встигли доставити в ізолятор тимчасового утримання Рахівського РВВС) в УМВС західних областей України за підписом одного із заступників голови АП була направлена телеграма з вказівкою вважати посвідчення радника голови АП, видане Г. Шоваку, підробленим.

Міліцейські «кірочки» судимий за грабіж отримав цілком легально

Крім посвідчення адміністрації Президента у Шовака вилучили ще кілька серйозних «кірочок», а саме — дійсного члена колективу Фонду ветеранів МВС України (серії ФВ № Н 00967), члена прес-автоклубу ДАІ МВС, видане за підписом заступника начальника ГУДАІ МВС України С.Левченка з проханням до працівників міліції надавати допомогу власникові посвідчення у пересуванні автомобілем, талон МВС України, виданий члену уряду України Г. Шоваку за підписом начальника ГУДАІ України О.Міленіна, де зазначено: «Автомобілю дозволено безперешкодний проїзд. Водійські та шляхові документи перевірці не підлягають», а також пістолет ПМР, із якого був убитий Ю. Мазар, та дозвіл на зберігання й носіння зброї, виданий за підписом начальника Запорізького УМВС О. Петренка. Як згодом розповів сам Шовак, усі міліцейські «кірочки», номерні знаки на автомобіль та дозвіл носити вогнепальну зброю він отримав цілком легально, а посвідчення радника голови АП (на стандартному бланку без жодних помарок) начебто купив у якогось Сергія за 300 доларів. До речі, цікава деталь — на посвідченні радника голови АП та талоні МВС для члена уряду України — один і той же номер — 285.

Після того, як Шовака доставили в Рахів, з’ясувалося, що всього два тижні тому він був оголошений у розшук слідчим відділенням Запорізького УМВС у розшук за хуліганство (кримінальна справа № 14970202). Однак ця обставина також чомусь не була врахована слідством і судом. Взагалі, після порушення кримінальної справи почали коїтися незрозумілі речі. Сама справа відносно Шовака була порушена за вбивство з необережності (ч. 1 ст. 119 Кримінального кодексу), хоча злочин та обставини його скоєння явно підпадають під хуліганство із застосуванням вогнепальної зброї (ч. 4 ст 296 Кримінального кодексу), що передбачає серйозніше покарання. Що ж до підроблених документів, то цей епізод взагалі виділений в окреме провадження.

Через кілька тижнів після того, як затриманого доставили в Рахів, по місту поповзли чутки про величезні гроші, які Шовак задіяв, щоб спустити справу на гальмах. Однак по документах проходять лише десять тисяч доларів, витрачених із цією метою. Розписка саме на таку суму (в гривневому еквіваленті) від матері Ю. Мазара разом із її словами про відсутність претензій, підшита в матеріалах кримінальної справи. Сама по собі розписка зовсім не звільняє Шовака від кримінальної відповідальності, однак добиватися того, щоб злочинець отримав заслужене покарання, було вже нікому. Ю. Мазар був розлучений і жив не з колишньою дружиною та 7-річним сином, а з одинокою матір’ю. Колишні ж колеги Мазара від його справи вирішили самоусунутися.

Слідство пройшло без жодної заминки, а його результат, можна сказати, був вирішений наперед. Рахівський районний суд засудив убивцю до п’яти років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 Кримінального кодексу, звільнивши його від покарання, якщо він протягом року й шести місяців іспитового строку не вчинить нового злочину. Через кілька тижнів після вироку Шовак уже роз’їжджав по закарпатських курортах, демонструючи здатність виходити сухим із води навіть у найскладніших ситуаціях. Щоправда, районна прокуратура оскаржила занадто м’який вирок в апеляційному суді, однак той залишив рішення без змін. А кілька тижнів тому до Шовака було застосовано амністію.

За роки незалежності України на Закарпатті було кілька резонансних убивств працівників міліції. У всіх випадках убивці зазнали адекватного покарання від правосуддя, або їх взагалі вже немає серед живих (один навіть покінчив життя самогубством у СІЗО, так і не дочекавшись суду). Справа Шовака — перша, коли вбивця офіцера міліції відбувся лише легким переляком. Що ж, якщо найвище міліцейське начальство видає «кірочки», якими не можуть похвалитися й високопоставлені співробітники МВС, і дозволяє носити вогнепальну зброю навіть судимим за грабіж, то сподіватися на справедливі судові рішення відносно них навряд чи варто.

І останній нюанс. Виділені в окремі провадження справа про «невстановлених осіб, що також вступили в бійку в барі», а також справа про підроблені документи, за які теж передбачена кримінальна відповідальність, у процесі слідства десь загубилися. Дізнатися щось конкретне про них так і не вдалося.