У ВІЙСЬККОМАТІ ПОЛЮБЛЯЮТЬ ХАБАРІ

Нещодавно військова прокуратура Тернопільського гарнізону передала на розгляд військового суду Львівського гарнізону кримінальну справу, порушену торік навесні проти підполковника Збройних сил (нині у відставці), голови Чортківської міської ради В.Павлишина. Пану офіцеру інкримінують одержання хабара в розмірі 1 тис. доларів США і 1 тис. 600 грн. плюс вимагання ще тисячі «зелених» з підприємців райцентру.

...Події останніх років з дивовижною послідовністю доводять: ніщо людське не чуже нашій армії, особливо якщо це «людське» виражається в хрустких банкнотах із портретами американських президентів. Явища хабарництва, корупціонізму, за словами заступника військового прокурора Тернопільського гарнізону І.Клим’юка, особливо поширені серед працівників військових комісаріатів. Свідчення того — дві кримінальні справи (плюс вищезгадана проти В.Павлишина) і 12 протоколів, складених слідчими, — всі було розглянуто в судовому порядку, кожен його «герой» одержав «по заслугах». При цьому особливою винахідливістю відзначилися «карні» офіцери.

Без мене мене одружили

Начальник 2-го відділення Теребовлянського РВК Юрій Бугай будь-які питання вирішував «без проблем». І коли до нього підійшов досить «перезрілий» призовник Сергій М. та сором’язливо попросив приділити кілька хвилин уваги, офіцер миттєво здогадався, про що буде розмова. Юнак плутано почав пояснювати, що після закінчення технікуму не зміг улаштуватися за фахом у рідному селі, але невдовзі знайомий умовив поїхати на заробітки до Москви. Все складається вдало, й тільки повістки з військкомату періодично псують настрій. Ось одержати б остаточне звільнення від обтяжливого військового обов’язку, тим більше що лише півтора року до закінчення призовного віку. А він, Сергій, у боргу не залишиться, за ці роки встиг накопичити грошенят.

Майор Бугай не поспішав, витримав для солідності паузу і промовив: «Тисяча — й матимеш військовий квиток. Доларів, звісно».

Домовилися. У травні новоспечений дезертир приніс першу частину суми — 500 «баксів», натомість отримавши чисті бланки: анкети, акту обстеження сімейного стану, до-відки про матеріальне становище. Усі папери треба було якомога швидше проштемпелювати в сільраді.

Сергій виконав завдання швидко й повернув папери Ю.Бугаю. Той не замислюючись учиняє службовий підлог: в офі-ційних документах робить запис про те, що призовник Сергій М., хоч і не одружений, є... батьком малолітнього сина. Призовна комісія дає щасливому «татові» відстрочку. Пан майор із чистою совістю доводить до кінця свою обіцянку: виписує призовникові військовий квиток, де чітко вказує: «не придатний до термінової служби в мирний час за станом здоров’я». Щоб остаточно сховати кінці у воду, він не передає особисту справу до військкомату, але й не ставить на облік як непридатного до стройової, а ховає в шухляду власного столу.

Підробку виявили випадково торік під час звичайної перевірки у військкоматі.

«Ухильник» не обтяжував себе докорами сумління й відразу ж звинуватив свого благодійника в хабарництві.
Майор Ю.Бугай змушений був визнати свою причетність до справи.

Слідство завершено, справу передано в архів. Проте, так би мовити, за кадром залишилася нез’ясованою одна дрібниця: яким чином заповзятливий призовник, набагато випередивши змальовані події, зумів без військового квитка одержати закордонний паспорт?

Зірочки кишені
не гріють

Військкомові того самого Теребовлянського комісаріату підполковнику В.Морозу доля послала спокусу у вигляді батька одного з призовників. Його сина призвали не просто до армії, а до елітної Національної гвардії (події розгорталися восени
1997-го), а юнак лише навесні закінчив училище, з труднощами вдалося влаштувати на роботу в колгосп.

Мороз почав було пояснювати, що хлопець і так як працівник сільського господарства має право на відстрочку, та суворий селянин затявся: «Не треба нам ніякої відстрочки, спишіть його начисто. «Білий квиток» випишіть», — недвозначно зашелестів папірцями в кишені.

Треба віддати належне підполковникові: першої хвилини від обурення та гніву він ледве не задихнувся. Потім пригадалися домашні сварки через хро-нічний брак грошей, заборгованості із зарплати та слова дружини, що його зірочки підполковника в гаманець не покладеш, — і поступився, взявши 500 «баксів».

Діяв військком аналогічно, власноручно виписав «білий квиток».

Через місяць, розсмакувавши, допоміг ще одному студентові з Бурштинського енерготехнікуму. Проте якщо в першому випадку виправданням був той факт, що призовник мав усі підстави для відстрочки, то в другому ніякі «поправки» не проходили. Проте Мороз повторно робить документальний запис, начебто особисту справу призовника Ф. відіслано за місцем навчання, до Івано-Франківська. Насправді ховає папери в кабінеті, у своєму сейфі. За таку послугу попросив лише 300 доларів.

Під час обшуку в кабінеті підполковника виявили підроблене посвідчення учасника бойових дій, виписане на ім’я померлого кілька років тому ветерана, але з наклеєним фото нині здорового самого офіцера. «Шкода було, що документ пропадає», — цинічно «виправдав» він свій вчинок. У тому самому сейфі знайшли й неоприбутковані 178 патронів. Як з’ясувалося, коли на початку 1990-х років у всіх навчальних закладах заборонили на уроках військової підготовки проводити навчальні стрільби, всіх зобов’язали наявні бойові патрони здати до військкоматів. Мороз, приймаючи все без належного документування, залишив собі майже дві сотні про запас.

Військовий суд Львівського гарнізону гідно оцінив «заслуги» колишніх офіцерів, засудивши їх до чотирьох років позбавлення волі у ВТК посиленого режиму з конфіскацією особистого майна.