Трудовий спір

На виборах мера Мукачевого впевнену перемогу здобув Василь Петьовка. Представник «Нашої України», котрий пережив знамениту мукачівську епопею і порівняно нещодавно на власному досвіді відчув, що таке тиск режиму. Однак випадок із колишнім директором міського Будинку школярів Магдалиною Горват, яка вже понад рік безуспішно намагається поновитися на посаді, вкотре підтверджує — історія вчить того, що нічого не вчить.

Політичний опонент не може бути співробітником?

Магдалина Горват пропрацювала в системі освіти понад двадцять років, п’ятнадцять із яких була незмінним керівником мукачівського Будинку школярів. З іменем цієї жінки пов’язують цілу низку творчих проектів, більшість із яких діють у місті й сьогодні. За досягнення в роботі Магдалину Михайлівну неодноразово відзначали: її визнавали мукачівкою року, нагороджували грамотами та відзнаками міськвиконкому, управління освіти області чи Федерації дитячих організацій України. У березні 2002 р. директор Будинку школярів стала депутатом міськради, перемігши у своєму окрузі п’ятьох чоловіків-керівників. М.Горват ніколи не перебувала в якійсь партії, не брала участі в політичних пертурбаціях, що збурювали Мукачеве протягом 2003—2004 років. Проте після скандальних виборів міського голови та відставки Е.Нусера відомій своїми організаторськими здібностями жінці запропонували посаду заступника мера з гуманітарних питань.

— Я відмовилася, — розповідає Магдалина Михайлівна. — Мені телефонували кілька разів і вмовляли погодитися. Казали, що наближається день Незалежності та визволення міста, а підготовкою до свят ніхто не займається, обіцяли, що коли робота не сподобається, зможу повернутися в Будинок школярів. І врешті-решт я погодилася. У липні 2004 р. мене перевели на посаду заступника міського голови і затвердили голосуванням депутатів міськради. Я поступово почала втягуватися в нову роботу — займалася будівництвом котельні в циганській школі, ремонтом дахів, готувала освітні заклади до опалювального сезону. Пропрацювала в мерії до грудня 2004 р., коли почалася помаранчева революція, і суд поновив на посаді міського голови Василя Петьовку. 24 грудня до ратуші прийшли В.Балога з В.Петьовкою. Ніхто з тодішніх заступників мера на роботу не з’явився, лише я. В.Петьовка через секретарку викликав мене й сказав: «Ви — мій політичний опонент, тому повинні написати заяву на звільнення». Я повернулася у свій кабінет, доробила справи (домовлялася про подарунки дітям на новорічні свята), знову зайшла до В.Петьовки й спитала, кому передати папери. Заяву про звільнення не писала. Поки ходила на кондитерську фабрику по подарунки, мер зібрав позачергову сесію, і депутати проголосували за моє звільнення. Згідно із законом, коли у посадовця, що працює на виборній посаді, закінчуються повноваження, його зобов’язані повернути на попереднє місце роботи або запропонувати рівноцінну посаду. Я вважала, що цілком закономірно повернуся в Будинок школярів, але вийшло зовсім не так. Подальші події для мене розгорталися просто жахливо…

5 січня, після свят, я прийшла до В.Петьовки й сказала, що хочу повернутися на попереднє місце роботи. «Ні», — відповів він. «Які причини?» — «Ніяких». — «Скажіть хоч, на що я можу розраховувати — йти на біржу, на заробітки?» — «Йдіть, куди хочете — у партію, в політику. Я з вами навіть говорити не хочу».

Пішла зі сльозами. А далі почалися ходіння до Василя Васильовича. Дуже багато разів вона просила, переконувала, щоб повернули роботу. М.Горват не створила власної сім’ї, живе з хворою 75-річною матір’ю. Мер весь час радив прийти пізніше. 15 лютого після мого чергового візиту, коли В.Петьовка вкотре пообіцяв подумати, директором Будинку школярів призначили Світлану Гаваші (невістку теперішнього губернатора області. — Авт.) — 23-річну дівчину, яка закінчила педучилище й не мала майже ніякого досвіду. Колектив збунтувався, і наказ про її призначення скасували. Посада директора залишалася вільною, проте Горват вперто не хотіли призначати на неї. У березні вона звернулася до суду. Оскільки з посади заступника мера Горват звільнили з порушеннями (у зв’язку із розпуском виконкому, хоча вна ніколи не була членом виконкому), просила поновити її на посаді в мерії, де не збираюся працювати, щоб потім повернутися в Будинок школярів. Через кілька днів директором Будинку школярів призначили художнього керівника Будинку культури Галину Пенську, з котрою підписали контракт на один рік…

Справу М.Горват розглядало вже кілька судів. Мукачівський міськрайонний у позові відмовив із двох причин — звільнення законне, термін подачі позову прострочено. Позивачка написала заяву до Апеляційного суду і паралельно звернулася до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. В.Петьовці телефонували з Києва, проте це нічого не дало.

«Робота є, але спочатку слід забрати заяву з суду»

Через кілька тижнів М.Горват спробувала шукати захисту в управлінні освіти облдержадміністрації.

30 серпня її викликав заступник мера Михайло Лабош. «Магдалино Михайлівно, — сказав він, — ми знаємо ваші громадсько-політичні погляди, але за дорученням В.Петьовки пропонуємо вам роботу…» Вона не втрималася: «Люди добрі! Що ви можете мати проти моїх громадсько-політичних поглядів? Як вони стосуються мого фахового рівня?» Він продовжив: «Посади вчителя в нас немає, є лише адміністративна робота — директора вечірньої школи. Подумайте до вечора». Виходу не було, і наступного дня вона написала заяву про прийом на роботу. І тут її викликав начальник управління освіти Василь Кобаль: «Магдалино Михайлівно, як же так? Спочатку ви маєте забрати заяву з суду». Вона відповіла, що забрати заяву — означає погодитися, що її звільнили правильно і визнати себе винною. Забрала заяву і пішла.

Апеляційний суд відправив справу М.Горват на дорозслідування, і суддя Мукачівського суду, вивчивши матеріали, спитав сторони: «Невже ви не можете вирішити це питання по-людськи?» М.Горват запропонувала такий вихід — хай їй повернуть зарплату за вимушений прогул, тоді вона йде у вечірню школу й відкликає позов. Проте представник мерії, проконсультувавшись у свого керівництва, відповів: «Ми не згодні на мирову угоду». Після цього суд знову відмовив у задоволенні позову — тепер через прострочення терміну подання заяви.

Проблема права

У середині січня справу М.Горват удруге розглядав Апеляційний суд. На засіданні представник мерії зачитав листа, згідно з яким, міськвиконком пропонував позивачці посаду директора вечірньої школи, однак вона відмовилася від неї. Мер Мукачевого й надалі готовий сприяти М.Горват у працевлаштуванні за наявності вакантних робочих місць.

— Жодного слова про умову, яку мені висували при прийнятті у вечірню школу, чи про мою згоду на компроміс, у листі не було, — каже Магдалина Михайлівна. — Коли я розповіла про це суддям, вони спитали, чому позов був поданий так пізно. Я пояснювала, що перші місяці В.Петьовка весь час обіцяв вирішити питання, крім того, у мене хвора мати, за якою я мушу доглядати, тому було не до судів. Однак не переконала. Судді довго радилися й винесли рішення — відмовити в позові через прострочений термін…

Вислухати думку мера Мукачевого щодо працевлаштування М.Горват, на жаль, не вдалося. Журналіст «ДТ» кілька разів заходив до ратуші, однак поспілкуватися з В.Петьовкою не зміг — мер або перебував обласному штабі «Нашої України» (матеріал готувався ще до виборів), або був дуже зайнятий. Невеликий коментар вдалося взяти лише від заступника міського голови Михайла Лабоша.

— Це проблема права, а не міськвиконкому, — переконаний М.Лабош. — Наскільки мені відомо, спочатку Магдалина Горват добивалася поновлення на посаді заступника міського голови та виплати компенсації за вимушений прогул. Коли ж ці вимоги були відхилені в повному обсязі, виникло питання про повернення в Будинок школярів. Це вже влітку почалося, думаю. Хоча точні обставини я не знаю, на суди не ходив.

— Згідно із законом, М.Горват мали повернути на попередню роботу або запропонувати рівноцінну посаду.

— Річ у тому, що вона не перебувала на виборній посаді. Мер просто подає кандидатури своїх заступників, а депутати голосуванням затверджують їх або ні. Це не вибори, а компетенція міського голови. (Згідно зі ст. 3 Закону України про службу в органах місцевого самоврядування, посади, на які особа затверджується відповідною радою, є виборними, а ст. 118 Кодексу законів про працю України гласить: «Працівникам, звільненим від роботи на виборній посаді, надається попередня посада, а за її відсутності — інша рівноцінна посада». Чиновникам рівня заступника міського голови годилося б це знати. — Авт.).

— Улітку ми пропонували М.Горват посаду директора вечірньої школи, — продовжує М.Лабош, — і вона ніби погодилася, але потім відмовилася. Чому — не знаю.

— Хіба їй не висували умову забрати з суду позов?

— Я їй таке не говорив.

У кабінеті був присутній і начальник управління освіти В.Кобаль, і я поцікавився, чи висував таку умову М.Горват він. Начальник управління не відповів, лише заперечно похитав головою.

За останній рік у Будинку школярів відбулися певні зміни. Частина колективу звільнилася з роботи, крім того, установа втратила кілька десятків квадратних метрів своєї території. Її разом із підземними комунікаціями обгородив для в’їзду власного транспорту приватний підприємець, котрий за часів директорства М.Горват на неодноразові прохання використати частину подвір’я для своїх потреб діставав незмінну відмову. Сама М.Горват звернулася з касаційною скаргою у Вищий адміністративний суд України, сподіваючись хоч там нарешті знайти справедливість. З грудня 2004 р. вона так і залишається без роботи.

В одному зі своїх останніх передвиборних інтерв’ю на запитання, з якими почуттями В.Петьовка йшов із ратуші після відомого мукачівського указу президента про відсторонення його від посади, мер відповів: «Із почуттями, що виникли б у будь-якої людини, якби вона опинилася в ситуації, коли зрозуміло, що це є груба несправедливість, лише тому, що у когось є влада і сила. Мабуть, найгострішим був страх за своїх дітей, майбутніх онуків, що їм доведеться жити в такій державі»…