Суцільна дегазація по-ужгородськи

Газова аварія в Ужгороді 29 серпня стала яскравою ілюстрацією тих безладу, непрофесіоналізму і безгосподарності, що панують у газових структурах Закарпаття (і хіба тільки Закарпаття?). Незначне (площею три на сім сантиметрів) пошкодження газопроводу середнього тиску викликало суцільну «дегазацію» 170 тисяч споживачів на час до 10 днів і тяжко травмувало трьох осіб, одна з яких невдовзі загинула. Хоча всього цього можна було уникнути.

Неадекватність дій ремонтників та ліквідаторів наслідків аварії була очевидна вже через кілька днів після НП. Однак реальна картина того, що сталося, і розуміння того, якою насправді мала бути реакція на аварію, вимальовуються тільки тепер.

«Ми запобігли трагедії, якої не бачив світ!»

Прямою причиною аварії стали земляні роботи, які Закарпатська філія ВАТ «Свемон-Захід» проводила на замовлення ПАТ «Закарпаття­обленерго». Для заміни пошкодженого високовольтного кабелю підрядник із допомогою спецмашини для горизонтального буріння мав зробити під дорожнім покриттям прокол від вул. Антонівської до вул. Руської. Як з’ясувалося згодом, «Свемон-Захід» не погодив своїх робіт із ПАТ «Закар­патгаз», не мав дозволу Держгірпром­нагляду на експлуатацію спецмашини та виконання робіт підвищеної небезпеки, не оформив навіть проекту роботи. Був лише дозвіл Ужгородського міськвиконкому на проведення бурових робіт, у якому містилося чітке застереження, що перед їх початком необхідно отримати погодження у відповідних структурах.

У зв’язку з цим постає запитання: чи можливо було взагалі запобігти аварії, якщо якась фірма, не отримавши необхідних дозволів, самовільно починає роботи в небезпечній зоні? Виявляється, можливо. Відповідно до внутрішніх інструкцій, «Закарпатгаз» зобов’язаний регулярно - щонайменше, один раз на тиждень - виконувати обхід газопроводів середнього тиску для виявлення несанкціонованих земляних робіт, будівництва тощо. І на Антонівській, і на Руській вулицях газопровід середнього тиску прокладено.

Дозвіл Ужгородського міськвиконкому на бурові роботи діяв із 15 по
18 серпня. Фактично ж буріння розпочали 17 серпня, але одразу припинили через поломку машини. Після її ремонту роботу відновили тільки
23 серпня, та, оскільки бур відхилився вбік, знову зупинили. Було ще кілька незапланованих зупинок, аж доки майстри добурилися до того, що
29 серпня пошкодили газопровід середнього тиску (металеву трубу півметрового діаметру). Тобто спецмашина, яку неможливо не помітити, стояла на узбіччі вул. Антонівської майже два тижні, її бачили місцеві мешканці, випадкові перехожі, не бачив тільки «Закарпатгаз». Хоча, згідно з обхідними листами та маршрутними картами, обхід газопроводу в цей період проводився.

Однак найцікавіші події розгорталися після пошкодження газової труби, що сталося о 15-й годині. Буриль­ники викликали аварійну бригаду «Закарпатгазу», яка прибула на місце о 15.14. Одразу за нею приїхав і голова правління «Закарпатгазу» Юрій Рибачок. Газ із шипінням виривався з-під землі, заповнював підземні комунікації, поширювався довкола. А тим часом вулицею безперешкодно ходили перехожі (дехто зупинявся й знімав аварію на мобільний телефон), поруч, усього за кілька метрів, на терасі кав’ярні сиділи відвідувачі. Тільки через годину й 12 хвилин, о 16.12 , мікрорайон нарешті знеструмили.

Ще пізніше - о 16.40 - рішенням першого заступника голови правління «Закарпатгазу» відключили газорозподільчу станцію (ГРС) «Ужгород», а о 17.06 - і ГРС «Палладь-Комаровці» (пошкоджений газопровід з’єднував ці дві ГРС). Після чого обласний центр Закарпаття та Ужгородський район (26 населених пунктів) зі 170 тисячами населення залишилися без газу. По відключенні двох ГРС тиск у газопроводі нарешті почав падати, хоча рештки газу там ще залишалися.

Наскільки виправданими були дії керівництва «Закарпатгазу»? Через два дні Ю.Рибачок заявив: «Ми запобігли трагедії, якої не бачив світ. Якби була зима, я вчинив би так само. Сльози через відсутність газу - це не сльози через трагедію». Однак при цьому керівник «Закарпатгазу» «забув» сказати про кілька важливих моментів.

Газотранспортна мережа - це складна система, в якій передбачено локальні відключення на випадок ремонту або аварії. Для цього в газопровід вмонтовано колодці із запірними пристроями (тільки в Ужгороді таких - понад шістдесят). Сам газопровід прокладено за закільцьованим принципом, тобто якщо у разі НП доводиться перекрити певну ділянку, решта міста й далі безперешкодно отримуватиме газ. Усе, що необхідно було зробити після пошкодження труби на вул. Руській, - перекрити кілька засувок, аби локалізувати аварію. І газовики пробували це зробити, причому одразу в чотирьох місцях - на вулицях Будителів, Анкудінова, Капу­шанській та Заньковецької. Однак жодна (!) з чотирьох засувок не спрацювала. Тиск у трубі не падав, газ продовжував заповнювати підземні комунікації й вириватися назовні. Згодом комісія Держгірпромнагляду виявила, що газові колодці замулені й засмічені, а засувки - заіржавілі. Хоча, відповідно до інструкцій, вони підлягають щорічному техогляду, а за потреби - й ремонту. Для цього у тариф на газ закладено гроші, які газовики збирають від споживачів. Згідно з паспортами газопроводу, техобслуговування засувок проводилося регулярно, а насправді нічого не робилося. Ось чому після невеликого пошкодження труби довелося відключати від газу обласний центр і Ужгородський район. «Дегазація» спровокувала в Ужгороді хлібну кризу (більшість пекарень тут працюють на газі, і, поки міська влада здогадалася організувати підвезення хліба з сусідніх районів, у місті на два дні виник гострий дефіцит хлібобулочних виробів), різкий попит на електроплитки та їх подорожчання, не кажучи вже про відсутність гарячої води й інші незручності.

«Жодна людина не попередила нас, наскільки все небезпечно…»

Однак, незважаючи навіть на такі радикальні дії, як відключення газу для 170 тисяч споживачів, аварія все ж спричинила груповий нещасний випадок. О 17.07 у кав’ярні «Шериф» вибухнула газо-повітряна суміш, внаслідок чого тяжкі опіки отримали працівниця кав’ярні та двоє відвідувачів. Точної причина вибуху не встановлено. Фахівці не виключають, що жінка могла запалити сигарету (на одному зі столиків згодом виявили пачку сигарет, запальничку й недопалок), можливо, спрацював газовий водонагрівач із відкритим полум’ям, - адже в трубах усе-ще залишався газ. 4 вересня потерпіла від отриманих травм померла. Хоча трагедії можна було уникнути. На випадок таких НП у «Закар­патгазі» розроблено «План локалізації та ліквідації аварійних ситуацій та аварій» (ПЛАС). Крім нього, є «Пра­ви­ла безпеки системи газопостачання України». Обидва документи передбачають конкретні дії на випадок аварії, у тому числі негайне перекриття газу на пошкодженій ділянці та евакуацію людей із небезпечної зони. Ні того, ні іншого зроблено не було. Протягом двох годин люди безперешкодно ходили поблизу місця аварії, зовсім поряд сиділи відвідувачі кав’ярні, дорожній рух перекрили лише за кілька хвилин до вибуху.

Згодом з’ясувалося, що навіть ПЛАСу як такого в газовиків немає. Точніше, він був складений і затверджений головою правління, як зазначено на документі, в березні нинішнього року. Однак не пройшов обов’язкового погодження з МНС та Держгірпромнаглядом. Більше того, представнику мерії принесли документ на підпис лише 30 серпня (наступного дня після аварії). А отже, ПЛАС було складено заднім числом. Причому з численними недоліками, без конкретики, наче документ нашвидкуруч скачали з Інтернету.

Найкраще дії аварійних бригад на місці НП можуть описати очевидці. DT.UA розшукало одного з потерпілих - Євгена Сабова, який разом із товаришем сидів на терасі кав’ярні «Шериф» від моменту пошкодження газопроводу й до самого вибуху. Ось що він розповів:

- 29 серпня у мене був вихідний, і ми з товаришем вирішили відпочити в кафе. Сиділи там із 12.30 і до самого вибуху о 17.07. Після 15-ї години, коли пошкодили трубу, в кафе забіг якийсь хлопчина й попросив: «Не паліть, бо стався витік газу». І все. На терасі сиділо чоловік сім, хтось із них потім пішов, хтось приходив, тобто відвідувачі вільно заходили в кафе. Газ виривався з-під землі з шипінням і бульканням метрів за десять, ми відчували його запах. Перехожі просто оминали це місце і йшли собі далі. Згодом машина привезла кілька металевих секцій, із яких зробили невелику огорожу. Однак рух на вулиці й далі тривав. Пішоходи обходили секції, хтось зупинявся й знімав усе на мобільник. Трохи згодом один із аварійників зайшов у кафе й попросив барменшу вимкнути світло. Ми ще допомогли їй занести всередину обладнання для розливу квасу. Після чого й далі спокійно сиділи на терасі. Біля місця аварії зібралися якісь люди в костюмах, - вони перемовлялися, хтось кудись телефонував, але жодних робіт не проводили. До нас взагалі ніхто не підходив і не попередив, наскільки все небезпечно. Якби хоч хтось сказав, що звідси краще йти, ми б так і зробили. Кому потрібні ці опіки й травми?.. Десь за 15 хвилин до вибуху приїхали МНС-ники й ДАІ, автомобільний рух на вулиці перекрили. А пішоходи й далі спокійно ходили поруч. Після 17-ї ми з товаришем вирішили піти з кафе (інші відвідувачі на той час уже розійшлися). Зайшли всередину, розрахувалися з жінкою, яка сиділа за столиком і щось писала, і рушили до виходу. У цей момент і прогримів вибух. Я йшов позаду, тому мені обпекло всю спину, вибухова хвиля закинула мене під огорожу. Був при тямі, але в шоці, - болю не відчував зовсім. Бачив, як до кафе побіг пожежник із шлангом, крикнувши мені на ходу: «Іди до перехрестя, там «швидка». І я пішов сам. Був одягнутий у футболку та джинси, з голих рук клаптями звисала шкіра… У лікарні мені поставили діагноз - опіки 2-3-го ступеня, обпечено 50 відсотків поверхні тіла. Лежав у опіковому центрі до 10 жовтня, пережив кілька операцій із пересадками шкіри, тепер лікуюся амбулаторно. Товариш мій усе ще в лікарні…»

Після НП на вул. Руській обласне управління Держгірпромнагляду провело розслідування причин аварії, за результатами якого названо конкретних осіб, котрі допустили порушення нормативних актів, що призвело до групового нещасного випадку. Як зазначено в Акті розслідування аварії від 12 вересня, це директор та головний інженер Закарпатської філії ВАТ «Свемон-Захід» (які проводили земляні роботи без проекту та необхідних погоджень), головний інженер Ужгородського МРЕМ (що допустив підрядника до виконання робіт без погоджень із відповідними структурами), начальник служби підземних газопроводів Ужгородського управління ПАТ «Закарпатгаз», головний інженер та перший заступник голови правління «Закарпатгазу» (які не стежили за технічним станом та експлуатацією підземного газопроводу), а також голова правління «Закарпатгазу» (що не забезпечив негайного відключення пошкодженої ділянки від газопостачання).

Представник «Закарпатгазу», який теж входив до складу комісії з розслідування причин аварії, відмовився підписати акт із висновками. Які контраргументи газовики мають на свою користь, дізнатися не вдалося. DT.UA звернулося в ПАТ «Закарпатгаз» по коментар голови правління, на що від прес-служби відомства отримало відповідь: «Голова правління дуже зайнятий, але як тільки звільниться, ми зв’яжемося з вами». За більш ніж два тижні, які минули відтоді, керівник «Закарпатгазу» так і не знайшов часу для зустрічі з журналістом.

А що з висновками?

Акт із розслідування аварії управління Держгірпромнагляду передало в прокуратуру області. Яка одразу після НП порушила кримінальну справу за ч. 2 ст. 272 Кримінального кодексу (грубе порушення правил безпеки під час виконання робіт із підвищеною небезпекою). «Закарпатгаз» на співпрацю з правоохоронцями йде не дуже охоче. Як пощастило дізнатися автору матеріалу, керівництво ПАТ відмовлялося видавати необхідну для розслідування документацію, аж доки його не попередили про вилучення документів силовим методом із застосуванням «маски-шоу». Зараз кримінальна справа перебуває на стадії розслідування, обвинувачення пред’яв­лено директору та головному інженеру обласної філії «Свемон-Захід». DT.UT поцікавилося в прокуратурі області, чи відомо, в якому стані зараз газотранспортна мережа Ужгорода. «За документами «Закарпатгазу», мережа перебуває в задовільному стані, - була відповідь. - Однак її перевірки не проводили, оскільки ця про­цедура дуже складна. Так само не проведено пожежно-технічної експертизи через відсутність фахівців».

Подія на вул. Руській була предметом розгляду і комісії з надзвичайних ситуацій Закарпатської ОДА. Яка, по-перше, визнала аварію НП державного рівня, а по-друге, вивчивши дії газовиків, дійшла висновку, що голова правління «Закарпатгазу» Ю.Риба­чок не відповідає займаній посаді. Про що було підготовлено відповідне звернення до керівництва НАК «Нафтогаз України». До речі, запуск газопроводу після ліквідації аварії теж відбувався в «надзвичайному» режимі. До ряду багатоповерхівок газ підключили без присутності газовиків і обов’язкової продувки мережі. Бували непоодинокі випадки, коли після відкриття вентилю газ з’являвся не тільки в запланованому будинку, а й у зовсім іншому місці, де його ніхто не чекав. Те, що вдалося уникнути нових НП, можна вважати справжнім дивом…

Наслідки літньої аварії ужгородські установи та підприємства відчули аж тепер, із початком опалювального сезону. «Закарпатгаз» підготував їм «приємний сюрприз» - список із дозвільних документів (понад 13 позицій), які необхідно отримати в різних інстанціях для відновлення газопостачання. Більшість із них абсолютно формальні, проте вимагають часу, вистоювання в чергах та грошей (офіційних і неофіційних). Крім того, до кожного газового котла має бути прикріплена відповідальна особа, котрій для цього необхідно пройти платні курси і скласти іспит перед представником «Закарпатгазу». Таким чином організація, яка своїми непрофесійними діями поглибила наслідки НП, - ще й скористалася цим для витягування грошей зі споживачів, які жодного стосунку до аварії не мають.

Утім, головне питання всієї цієї історії інше: чи зроблено належні висновки з НП на вул. Руській? Навряд. «Закарпатгаз» не усуває причини аварії, перелічені в акті розслідування, більш того - не допускає для перевірки на свої об’єкти органи державного нагляду. План із ліквідації аварій досі так і не погоджений із МНС та Держгірпромнаглядом. Зате керівництво ПАТ збирає у своїх підлеглих по районах… підписи на свою підтримку, які розсилає в Генпрокуратуру, Кабмін, ОДА і т.д. Після ліквідації наслідків аварії Держгірпромнагляд зобов’язав газовиків провести експертизу засувок для оцінки їх технічного стану. Ті відповіли - експертизу проводити можна, лише коли в газопроводі немає газу, тепер це неможливо зробити. Тобто за весь час, доки в Ужгороді й районі було відключено газопостачання (останні багатоповерхівки підключили до газу аж через 10 днів - 8 вересня), газовики так і не спромоглися перевірити засувки. А отже, коли не дай Боже станеться нове НП, вони знову можуть не спрацювати. І що тоді - знову доведеться відключати від газу все місто і район? Чи, може, вже всю область?..