Справа Гонгадзе під мікроскопом Ради Європи

Попри прізвище, яке важко вимовляти, Сабіне Лейтгойссер-Шнарренберг в Україні знають досить добре. Щоправда, передусім як доповідачку Парламентської асамблеї Ради Європи у справі Гонгадзе. Власне, спочатку (у жовтні 2004 року) її мандат саме й обмежувався спостереженням за ходом одного лише цього розслідування. Проте дуже скоро з’ясувалося, що в Україні за схожими схемами відбувалися й інші злочини (наприклад, побиття Олексія Подольського), і нині сфера її діяльності визначається як «розслідування злочинів, здогадно вчинених високими посадовими особами під час правління Кучми в Україні». Хоча, звичайно, саме хід розслідування вбивства Георгія й є для Страсбурга лакмусовим папірцем, який переводить абстрактний процес пошуку в Україні ознак демократії в практичну площину.

Наразі, як твердить пані Лейтгойссер-Шнарренберг, відчутного прогресу в цьому напрямі домогтися не вдалось. Понад те, за два дні перебування в Києві член комітету ПАРЄ з правових питань і прав людини ще більш укріпилася в думці, що в ході нинішнього судового розгляду стосовно обвинувачуваних у скоєнні злочину їхнім засудженням і постараються обмежитися. Чи зроблять крайнім покійного міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка. При цьому відносно інших підконтрольних пані Лейтгойссер-Шнарренберг справ, то вони взагалі не зрушили з місця.

З повним розумінням сприйнявши той факт, що міністр внутрішніх справ Юрій Луценко в ситуації, що склалася, зустрітися з нею не зміг, результатами зустрічі з його заступником Петром Колядою доповідачка ПАРЄ залишилася вкрай незадоволеною. Не тільки тому, що п’ятнадцять хвилин їй, колишньому міністру юстиції Німеччини, зачитували заготовлений текст про структуру юридичної системи в Україні. Остаточно її шокувала відповідь на запитання про хід розслідування справ Єльяшкевича і Подольського, яка зводилася до того, що через міністерство щорічно проходить понад півтора мільйона справ і, зважаючи на таку завантаженість, контролювати хід розслідування рядових злочинів не вважається можливим.

Усе-таки деякі позитивні моменти пані Лейтгойссер-Шнарренберг удалося виявити. Зокрема великий оптимізм у неї викликало те, що засідання Київського апеляційного суду в справі Гонгадзе відтепер проходить у відкритому режимі, а адвокат потерпілої сторони Андрій Федур нарешті дістав доступ до всіх необхідних матеріалів. Саме відкритість і прозорість цього процесу і стали основною темою нашої розмови з пані Лейтгойссер-Шнарренберг.

- Чи є у вас можливість відстежити хід висвітлення судового розгляду в українських ЗМІ? Якщо є, то наскільки це висвітлення відповідає стандартам Ради Європи?

- Звичайно, якась відкрита публічна інформація на цю тему є, та її явно не досить. Саме тому мені й доводиться приїжджати сюди, зустрічатися з певними людьми. З іншого боку, під час свого попереднього приїзду до Києва півтора року тому я навіть припустити не могла, що слухання будуть відкритими для журналістів, що в них зможуть брати участь мати й вдова потерпілого, а в їхніх адвокатів буде доступ до необхідних матеріалів.

- Проте спочатку слухання намагалися зробити закритими, пояснюючи це необхідністю збереження державної таємниці. Тема громадського контролю над діяльністю секретних служб нині взагалі дуже актуальна для Ради Європи, правда, у дещо іншому контексті. Як ви вважаєте, чи існує в Україні такий контроль?

- Рада Європи має особливий мандат на розслідування дій іноземних спецслужб, зокрема ЦРУ, на території європейських країн. Хоча потрібно сказати, що в нас немає належного контролю і за діяльністю власних спецслужб. Зокрема у нас у бундестазі нині створено спеціальну комісію з розслідування діяльності німецької спецслужби, яка називається BND. Це ще один приклад того, що така проблема існує. Хоча я припускаю, що контроль за діяльністю секретних служб або відділів має існувати в структурі самого міністерства внутрішніх справ. Проте нині у мене склалося враження, що в Україні такого контролю немає.

- А що для вас було більш важливим під час нинішнього візиту до Києва - одержати інформацію від української сторони чи висловити власну думку?

- Звичайно, передусім я приїхала, із метою зібрати достатньо інформації для того, аби дати оцінку того, що відбувається. І я змушена заявити: за нинішніх обставин у мене немає можливості дати ту оцінку, яку мені хотілося б. Іншими словами, позитивно оцінити ситуацію, що склалася, я не можу.

- У вас більше зауважень щодо ходу цього розслідування - із професійного погляду, як у колишнього міністра юстиції, чи з політичного - як у парламентаря?

- З юридичного погляду в мене, звичайно, є низка зауважень. Я бачу масу недоробок від самого початку слідства. І Європейський суд з прав людини нещодавно підтвердив наявність недоліків у процесі слідства. Та річ у тім, що ці недоліки продовжують нагромаджуватися. Нині Україні потрібна політична воля, щоб продовжити й завершити всебічний розгляд цієї справи, щоб генеральний прокурор, без огляду на особи, міг безпосередньо виконувати свої професійні обов’язки та об’єктивно завершити розслідування. Я зустрічалася зі слідчими прокуратури й думаю, що їм під силу завдання, яке стоїть перед ними, а от із наявністю політичної волі складніше.

- Свого часу Олександр Мороз відіграв важливу роль у справі Гонгадзе й потім не раз закликав до виявлення всіх винних в убивстві Георгія, а також до проведення відкритих парламентських слухань із цього приводу. Які враження у вас склалися під час вашої нинішньої зустрічі? Чи не змінилася його позиція?

- Коли я зустрічалася з ним у березні 2005 року, він усіляко підкреслював необхідність усебічного розгляду цієї справи, необхідність прийняття політичного рішення з цього питання. Зокрема й щодо проведення парламентських слухань. Нині я сподіваюся, що Олександр Мороз є послідовним політиком і всіляко сприятиме доведенню справи до кінця й наполягатиме на проведенні слухань.

***

Термін дії мандата пані Лейтгойссер-Шнарренберг минає 2007 року. До цього часу й буде підготовлена остаточна доповідь щодо «злочинів режиму Кучми». Восени ж ПАРЄ, найшвидше, заслухає проміжний звіт доповідачки. Усе, що потрібно зробити для того, аби і ця, й остаточна доповідь були позитивними, не раз перелічувалося в документах Ради Європи. Стислий перелік вимог Страсбурга:

- знайти й покарати організаторів і замовників убивства Георгія;

- знайти і покарати винних, які не запобігли загибелі журналіста, затягували й не досить ефективно вели слідство на різних його етапах;

- долучити до справи Гонгадзе записи майора Мельниченка;

- розслідувати справжні обставини загибелі Юрія Кравченка.

Міністр юстиції Сергій Головатий вдруге звернувся до генпрокурора Олександра Медведька з вимогою порушити кримінальну справу щодо неефективного розслідування зникнення Георгія Ґонґадзе органами державної влади, зокрема посадовцями ГПУ, повідомляє прес-служба Мін’юсту.

Перший лист було надіслано міністром юстиції 17 лютого 2006-го, після того як 8 лютого набуло статусу остаточного рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ґонґадзе проти України». Проте у відповідь Генпрокуратура стверджувала, що така вимога є особистим тлумаченням рішення суду міністром юстиції, зазначає прес-служба міністерства.

Суд, зокрема, дійшов висновку, що протягом розслідування до грудня 2004 року державні органи України швидше намагалися довести відсутність вини вищих посадовців держави, аніж встановити справжні обставини зникнення та смерті чоловіка заявниці. Суд зробив висновок, що скарги Мирослави Ґонґадзе та наступні події, які свідчать про можливу причетність працівників державних органів до зникнення та смерті її чоловіка, були знехтувані або просто залишені без належного розслідування протягом значного періоду часу.

«Хоча у вказаному рішенні суду не міститься прямої вказівки щодо необхідності порушення кримінальних справ, адекватним засобом реагування держави є виявлення та притягнення до відповідальності винних осіб», - зазначає Мін’юст.

«Саме цього вимагає практика контролю за виконанням рішень суду, що здійснюється Комітетом міністрів Ради Європи, а також Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року», - йдеться в повідомленні.

У зв’язку з цим міністр юстиції звернув увагу генпрокурора на необхідність проведення відповідного розслідування для встановлення осіб, які своїми діями (бездіяльністю) зумовили тривале неефективне розслідування кримінальної справи за фактом зникнення та смерті Георгія Гонгадзе.