Що означає «не для друку»?

Харківська правозахисна група вимагає від органів влади України розкрити зміст усіх нормативних актів, виданих із грифами «опублікуванню не підлягає» та «не для друку». Про це на прес-конференції в УНІАН повідомив співголова Харківської правозахисної групи Євген Захаров.

«Одним із засобів здійснення корупційних дій є приховування інформації за рахунок використання незаконних грифів «опублікуванню не підлягає», «не для друку» з метою обмеження доступу до рішень, які ухвалюються державними органами (укази і розпорядження президента, постанови, інструкції, накази Кабінету міністрів, інших органів виконавчої влади тощо). Ці грифи є самочинними і незаконними», — наголосив Є.Захаров.

Він також поінформував, що проведена правозахисниками громадська кампанія, спрямована проти незаконної практики засекречування, виявилася цілком успішною. «Міністерство юстиції визнало таку практику незаконною і заборонило використовувати грифи обмеження доступу «опублікуванню не підлягає» та «не для друку», — зазначив правозахисник.

Як результат, за словами Є.Захарова, у березні 2008 року уряд ухвалив рішення про зняття позначки «не для друку» з 1410 актів, виданих протягом 1991—2005 років. У свою чергу Мін’юст розсекретив 1015 з них, а решті надав гриф «для службового користування» (ДСК).

«А от секретаріат президента відмовився розкрити хоча б назви нормативних актів із грифом «опублікуванню не підлягає», ухвалених до 2005 року. 35 із 44 актів президента було розсекречено, решті надано гриф «ДСК». Тому одним із завдань громадськості у сфері боротьби з корупцією є примушення секретаріату президента розкрити документи, до яких застосовувався цей гриф», — сказав Є.Захаров.

Уряд, за словами правозахисника, також відмовляється повідомити назви актів із грифом «ДСК», виданих починаючи з 2005 року, що унеможливлює належний громадський контроль. Не розкриває своїх актів із незаконними грифами і Верховна Рада.

За класифікацією Є.Захарова, такі документи можна розділити на групи: які свідчать про корупційний дії, про різноманітні пільги та преференції для вищих посадових осіб, кулуарні політичні домовленості, перспективні плани розвитку різних галузей економіки та документи, які стосуються державних інвестицій.

«Аналіз назв зазначених нормативних актів засвідчив, що серед них є певна кількість документів оборонної тематики. Проте щодо більшості актів виникають серйозні підозри як стосовно обґрунтованості їх засекречення, так і щодо законності здійснення дій, які вони передбачають», — сказав співголова Харківської правозахисної групи.