«САНАТОРІЇ» ЗАКРИТОГО ТИПУ

Міністерство юстиції ФРН, у віданні якого перебуває система виконання покарань — простіше кажучи, в’язниці та слідчі ізолятори, розпочало спорудження казенних будинків нового типу. Вони вирізнятимуться підвищеною комфортністю й гуманнішим режимом утримання.

Старі в’язниці з глухими казематами й вузькими гратами, побудовані ще за часів кайзера чи Гітлера й не за стандартами демократичного суспільства, підлягають знесенню. А таких по всій Німеччині кілька сотень. Особливо багато їх у східних землях, тобто на території колишньої НДР. На всю програму з держбюджету відпущено 2,5 мільярда марок. Першу чергу на 10 тисяч «посадкових місць» здадуть вже через рік. Цю роботу розглядають як частину правової реформи, що триває в країні. Німці жваво обговорюють, чому останніми роками так швидко зростає злочинність і що треба зробити, аби її зупинити.

Серед головних причин цього явища (проблема, до речі, не тільки Німеччини) міністр юстиції називає лібералізацію правил у рамках Шенгенської зони й навалу мігрантів зі Східної Європи. Зокрема, на її думку, найбільшим чином сприяли процесові загального падіння моралі прибульці з країн СНД. Саме вони впродовж минулого десятиліття різко збільшили армію місцевих зеків, переповнивши в ряді міст муніципальні в’язниці. Самих тільки вихідців із Росії там налічується понад дві тисячі.

З відомих причин ніхто з них не поривається додому. Умови перебування в німецьких місцях позбавлення волі зовсім не такі, як на батьківщині. У листах додому вони нерідко порівнюють в’язницю де-небудь у Потсдамі з санаторієм. Але нові правила йдуть ще далі. Реформатори вважають несправедливим, що іноземці за аналогічне порушення одержують термін удвічі-втричі більший, ніж представники корінної нації. У цьому зв’язку багато вироків мають бути переглянуті. Одних незабаром відпустять узагалі, іншим замінять форму відбування на домашній арешт.

З цією метою промисловість уже виготовила партію спеціальних апаратів під назвою «електронні кайдани». Завбільшки з сірникову коробку, вони кріпляться до ноги в’язня, котрого відпускають до родини на весь термін, що залишився. Але за кожним його кроком невідступно стежитиме комп’ютер. Така система вперше випробувана в Гессені й поки що виправдовує себе. Жоден із колишніх мешканців гессенських тюрем ще не втік і не спробував зняти із себе передавач.

Парадокс: чим краще утримують в’язнів, тим нижчий рівень злочинності. Досвід Австрії, де з року в рік зменшується кількість мешканців місць позбавлення волі, і Німеччини вирішено взяти за взірець у всіх країнах ЄС.