РОЗБІРКИ У ГЛИБИНЦІ — ЗАХИСТИ СЕБЕ САМ

Начальник УМВС України в Миколаївській області Анатолій Удод публічно визнав, що, «на жаль, крива злочинності на Миколаївщині піднялася саме через крадіжки майна». Хоча, в принципі, це не новина. Наявна серйозна соціальна проблема. За міліцейською статистикою, 86% тих, хто скоїв злочин, — безробітні. Шокуючі показники, чи не так?

Особливо страждають від крадіжок у глибинці, де дедалі актуальнішою й популярнішою стає формула: порятунок потопаючих — справа рук... самі знаєте кого.

Розбої ж, немов у крутих бойовиках, уже проникли й у найглухішу місцевість. Дедалі частіше вони трапляються у віддалених селах, куди оперативно прибути міліції вкрай тяжко.

У невеликому селі Лагодівка Казанківського району, що на окраїні області, створили народну міліцію. Її членами стануть люди, які зуміли відзначитися, захищаючи майнові права і навіть життя односільчан. Добровільні вартові порядку будуть фінансуватися з бюджету сільради.

Таке кардинальне рішення викликане цілком конкретними обставинами і реакцією на них. Річ у тім, що під час одного з нічних нападів на місцеву ферму (який можна було б віднести до звичного для глибинки) стався надзвичайний інцидент. Отже, до ферми віддаленого села вдерлася група бандитів у масках. Сторожі — місцеві жителі — вчинили несподіваний опір і були по-звірячому побиті. Однак за сигналом двох хлопчаків на допомогу підтяглися чоловіки із села. Двох зловмисників місцеві жителі затримали на місці злочину, а одному вдалося втекти, але й він через кілька днів був затриманий у сусідній, Дніпропетровській області.

Враховуючи такий неординарний випадок, начальник УМВС України в Миколаївській області Анатолій Удод особисто приїхав у Лагодівку і вручив грамоти й премії — не міліціонерам, а жителям села, які відзначилися. Така ось вона, передісторія появи народної міліції.

У різний час були в нас, у тому числі й у глибинках, і добровільні народні дружини, і загони самооборони, але чомусь не приживалися... Може, і справді народна міліція допоможе.

Байдуже, як називатимуть себе ті, хто нарешті зрозумів, що в захисті їхніх інтересів міліціонерам потрібна допомога. Головне, що питання «дозріло». Не дарма ж за нього взялися і депутати облради, які на останній своїй сесії ухвалили доповнення до Комплексної програми профілактики злочинності в Миколаївській області на 2001—2002 роки. В основі цих доповнень — посилення ролі формувань охорони правопорядку, що допомагають міліції. До речі, за словами генерал-майора Анатолія Удода, нині на Миколаївщині діють на громадських засадах близько 6,5 тисячі дружинників, на чиєму рахунку — затримання декількох сотень порушників. Обласний центр, такі населені пункти, як Степове, Радсад, деякі райони області, місто Южноукраїнськ можуть похвалитися громадськими формуваннями охорони порядку. Тільки в Южноукраїнську було організовано 9 таких формувань загальною чисельністю понад 100 чоловік. Беруть участь в охороні порядку і члени Буго-Чорноморського коша — ще близько 400 чоловік. Однак, як визнають люди, яких важко запідозрити в некомпетентності, — інспектори з роботи з населенням і громадськими формуваннями — такі загони лише крапля в морі.

До речі, дружинники, добровільні помічники міліції, залучаються до роботи на громадських засадах. Пільг у них небагато — безкоштовне навчання та проїзд, додаткова відпустка, як виняток — коштовний подарунок. Фізичні ушкодження чи загибель такого захисника порядку за соціальним статусом прирівнюються до поранення чи смерті міліціонера з відповідними пільгами та компенсаціями.

Стосовно необхідності таких добровільних захисників порядку, одностайності в суспільстві немає. Занадто ще свіжі в багатьох у пам’яті формальні «прогулянки» знудьгованих тіточок і дідусів у найосвітленіших місцях за горезвісні «відгули». З іншого боку, лунають і геть радикальні заклики — якщо, мовляв, цим людям виділили кошти на виготовлення спеціальних посвідчень і нарукавних пов’язок — нехай виділять і на зброю. Інакше чим вони відрізняються від колишніх ДНД? Втім відмінність є — тут люди далеко не боязкого десятка, фізично сильні, витривалі, з конкретним бажанням захистити себе, власне господарство. І, доводжу до відома потенційних зловмисників, хоча й не мають вони зброї, але, як свідчить практика, уміло орудують усім тим, що трапиться під руку.

Одне слово, не такі вже вони й безпорадні, ці «розбірки» в глибинці, де по один бік барикад — озброєні бандити, а по другий — звичайне населення.