«Робота» за сумісництвом

Звинувачень на адресу вітчизняних правоохоронців не бракує в усі часи, незалежно від того, хто ними керує. При цьому українських силовиків часто порівнюють із західними, хоча й не завжди доречно. На Заході теж є «окремі посадові особи, котрі своїми діями дискредитують усю правоохоронну систему». Підтвердження цього - кримінальна справа, розслідування якої завершено на Закарпатті.

Головний дійовий персонаж справи - 27-річний прикордонний поліцейський із Угорщини (з 2008 р. прикордонна служба цієї країни інтегрована в поліцію і є її підрозділом), співробітник міжнародного пункту пропуску «Загонь - Тиса», що на угорсько-українському кордоні. На злочин його штовхнув брак грошей, а засобом заробітку він обрав екстракційний опій.

Угорщина - найбільший експортер маку в Європі. Цю рослину тут, на відміну від України, вирощувати не заборонено, тому дістати дешеву наркосировину не становить особливих труднощів. На Закарпатті неодноразово затримували угорських кур’є­рів із маковою соломкою чи опієм, однак поліцейських серед них досі не було.

Як згодом розповів сам затриманий, продати опій йому запропонували «знайомі знайомих». Було зрозуміло, що товар слід везти в Україну, та оскільки жодних зв’язків правоохоронець тут не мав, то попросив допомоги у свого 43-річного знайомого (пенсіонера з інвалідності), одруженого з жителькою Закарпаття. Той, не бажаючи втягувати у кримінал дружину, звернувся до 38-річної приятельки - працівниці підприємства з продажу металу, котра мала зв’язки на За­кар­патті. Жінка не довго думаючи просто зателефонувала своїй знайомій із Ужгород­ського району й прямим текстом запитала, чи може вона знайти покупців на екстракційний опій.

Під час слідства з’ясувалося, що наркоторговці були готові перевезти в Україну дуже солідну партію опію - 50 кілограмів. Од­нак для першого разу вирішили взяти відносно невелику кількість - 2.700 мл. Покупці на диво швидко знайшлися, і угорці, узгодивши ціну, налаштувалися на Закар­пат­тя. 10 червня нинішнього року поліцейський за всіма правилами конспірації отримав товар - йому зателефонували з невідомого номера, сказали під’їхати на околицю м.Кішварда і знайти в кущах поліетиленовий пакет із опієм. За домовленістю, гроші виробники мали отримати вже після реалізації угоди в Україні. Українські правоохоронці передали матеріали щодо цього епізоду своїм угорським колегам, котрі й мають зайнятися пошуком нарковиробників.

Отримавши опій, угорці того ж дня поїхали в Україну. Кордон у між­народному пункті пропуску «За­гонь - Тиса» (де працював поліцейський) вони перетнули о 6 ве­­чора. Наркотик - густа масляниста речовина з різким запахом - у поліетиленовому пакеті лежав у салоні автомобіля, прикиданий різними речами. З метою маскування приятель поліцейського, що сидів за кермом своєї «Тойоти», взяв із собою 5-річного сина, якого регулярно возив до тещі в Чоп. І це спрацювало - ні угорські, ні українські митники ні в чому не запі­дозрили трьох дорослих із дитиною, «зелений коридор» вони проїхали без затримки. Спочатку угорці зупинилися в Чопі й залишили в бабусі дитину (потім її забрала в Угорщину мати). Після чого поїхали в с.Тийглаш, де вже очікували покупці. Перед самою операцією наркоторговці зупинилися на околиці села на автозаправці й відважили 500 мл опію. Водій із жінкою пішки понесли його покупцям, а поліцейський залишився в машині, щоб після експертизи та продажу першої частини опію привезти реш­ту. Вартість товару було узгоджено заздалегідь - 5 тисяч доларів за 1000 мл, тому за всю партію угорці планували отримати
13,5 тисячі доларів. Таку ціну можна вважати «демократичною», адже в Україні 1000 мл екстракційного опію коштує в середньому 8 тисяч доларів. А якщо врахувати, що з 1 мл екстракту виготовляють 15 - 20 доз ацетильованого опію, кожна з яких іде вроздріб у середньому по 50 гривень, то можна скласти приблизне уявлення про заробітки наркоторговців.

Угода відбулася в альтанці одного з сільських кафе. По суті це була оперативна закупка, оскільки закарпатська знайома, котру угорка так легковажно попросила знайти покупців на опій, одразу звернулася в управління по боротьбі з організованою злочинністю (УБОЗ). Процес купівлі-продажу (з невеликим торгом через зміну курсу угорського форинта) від початку до кінця записувався на відео. Щойно покупці заплатили за пробну партію опію 2,5 тисячі доларів і відійшли убік для «експертизи», продавців затримали. Тоді ж на автозаправці пов’язали й поліцейського.

- Відпиратися затриманим не було сенсу, - каже старший слідчий слідчого управління ГУМВС у Закарпатській області Володи­мир Штефанюк, який розслідував кримінальну справу. - Вони були в чужій країні з речовими доказами. Поліцейський одразу все чесно розповів. Свій учинок він пояснив хронічною нестачею грошей - казав, що живе сам із мамою, зарплата невисока. До речі, у перерахунку він отримував близько 3 тисяч гривень на місяць - так само, як і наші правоохоронці. Усе в деталях розповіла й жінка, а ось водій «Тойоти» намагався викручуватися - казав, ніби долари йому позичили, придумував інші пояснення. Коли ж йому продемонстрували відеозапис, на якому він торгується за наркотик і перераховує гроші, просто відмовився давати показання.

Проти угорців порушили кримінальну справу за ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу (Неза­кон­ний збут наркотиків в особливо великих розмірах). З моменту затримання всі троє перебувають за гратами. Слідство у справі вже завершене, матеріали передано до суду. Угорців судять як організовану злочинну групу, з розподілом ролей, організатором проходить поліцейський, якому світить найбільше покарання. 27-річний хлопець своїм бездумним учинком не тільки назавжди поламав кар’єру в правоохоронних органах (після порушення кримінальної справи його одразу звільнили), а й підвів під суд двох сторонніх людей. Санк­ція ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу передбачає від 8 до 12 років в’язниці з конфіскацією майна…