Рішення суду виконанню не підлягає?

Полтавка Катерина Колесникова понад 30 років сумлінно пропрацювала на державному підприємстві виробниче об’єднання «Знамено» (неодноразово нагороджувалася почесними грамотами, потім — медаллю «Ветеран праці»). Але з 2003 року змушена судитися з рідним заводом, вимагаючи стягнення заробітної плати у зв’язку з простоєм та належних сум при звільненні. Тільки отримавши один із позовів — про простій, — ВО «Знамено» схаменулося і частково виплатило ветеранові праці заборговані гроші.

Вердикту ж Октябрьського районного суду Полтави Катерині Дмитрівні довелося чекати кілька років, доки 10 липня 2006 року суддя Наталія Тімошенко нарешті сподобилася іменем України винести рішення про стягнення з підприєм­ства 500 гривень за заподіяння моральної шкоди, так і не присудивши ВО «Знамено» сплатити К.Колесниковій середній заробіток за невчасну виплату належних сум під час звільнення.

Пані Катерина досі дивується, як можна покарати роботодавця (а так треба розуміти присудження компенсації за моральну шкоду), водночас не визнавши його винним у несвоєчасній виплаті розрахунку під час звільнення. Адже суддя Н.Тімошенко у своєму рішенні чорним по білому пише: відмовити позивачці у задоволенні її вимог про стягнення середнього заробітку за недоведеністю, оскільки вона в судовому засіданні не довела, що зверталася до керівництва свого підприємства.

Звісно, К.Колесникова не погодилася з такою несправедливістю. І звернулася до апеляційного суду Полтавської області, який 24 жовтня 2006 року скасував рішення судді Тімошенко і присудив стягнути з ДП ВО «Знамено» на користь пані Катерини понад 14 тисяч гривень середнього заробітку за час проведення розрахунку.

Відповідно до чинного законодавства, судове рішення набуває законної сили після вердикту апеляційної інстанції й відповідно до ст.124 Конституції України є обов’язковим до виконання на всій території країни.

До речі, Верховний суд України ще 26 січня ц.р. відмовив ДП ВО «Знамено» у відкритті касаційного провадження, вказавши в ухвалі, що «касаційні скарги є необґрунтованими і викладені у них доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи».

Цікава деталь: виконавчий лист для державної виконавчої служби на стягнення з ДП ВО «Знамено» на користь К.Колесникової 14214 гривень 16 копійок ще восени торік виписала особисто суддя… Наталія Тімошенко. Але й досі пенсіонерка не може отримати свої кревні.

Зрозуміло, що керівництво заводу не могло вибачити колишній працівниці перемоги в суді, тим більше не бажало добровільно розлучатися з кругленькою сумою. Але на те й створена державна виконавча служба з чималим штатом і чималими повноваженнями її працівників.

Держвиконавець відділу ДВС Октябрьського району Полтави Алла Хоменко, як і належить, відповідно до виписаного суддею Н.Тімошенко виконавчого листа 18 грудня 2006 року відкрила виконавче провадження, а оскільки підприємство-боржник не бажало добровільно виконати рішення апеляційного суду, 29 січня 2007 року винесла постанову про арешт коштів на банківських рахунках ДП ВО «Знамено». Втім, у березні 2007 року А.Хоменко надіслала пані Катерині постанову про призупинення виконавчого провадження… до вирішення питання по суті(?!). Бо боржник — ДП ВО «Знамено» – у лютому подав до Октябрьського райсуду скаргу на дії державного виконавця, вважаючи їх незаконними.

По якій «суті» ще треба вирішувати питання К.Колесникової, коли воно пройшло всі судові інстанції, які тільки існують в Україні,— районний, апеляційний та Верховний суди, і по ньому є рішення, що набрало чинності: виплатити позивачці 14 тисяч гривень.

Судячи з першої судової повістки, яку отримала держвиконавець Алла Хоменко, скаргу до розгляду прийняв суддя В.Бурбак. Але невдовзі вона чомусь опинилася у судді… Н.Тімошенко. Тієї самої Тімошенко, яка незаконно вирішила трудовий спір на користь роботодавця й рішення якої було скасоване апеляційною ін­станцією.