Рейдери проти інвалідів

Ця історія розпочалася ще 10 січня 2007 року, коли між підприємством «Харківський центр реабілітації інвалідів правоохоронних органів» (далі Харківський центр) і підприємством «Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів» (далі - Київський центр) було укладено договір про співпрацю. За його умовами, сторони договору мали організувати самофінансування за рахунок комерційної діяльності на основі кредитних ресурсів, отриманих під зобов’язання сторін. Якщо говорити більш зрозумілою мовою, до керівників Київського центру приїхав штатний консультант Харківського центру Олександр Л. і запропонував організувати вигідний бізнес із виробництва та переробки ріпаку, про перспективність якого висловлювалися тоді навіть в уряді Ю.Тимошенко.

Олександр привіз пакет документів, аргументований і прорахований бізнес-план. За його словами, організувати цей бізнес Харківському центру не під силу, оскільки потрібні додаткові кредитні кошти під заставу майна. А в Київського центру саме таке майно є - будівля в Подільському районі столиці на вулиці Фрунзе, 60, площею близько тисячі квадратних метрів.

Ідея керівникам Київського центру сподобалася, і пан Л. отримав добро на переговори з банком. Ближче до середини 2008 року ВАТ «VAB Банк» у Харкові видало бажаний кредит на суму близько 5 млн. грн. Позику харківське відділення банку надало у гривнях під 16% річних. Керівництво філії послалося на брак гривневої маси і видало гроші в євро. Одержувачам у принципі було байдуже, оскільки в договорі чітко зазначалося, що повертати кредит потрібно рівними частками на певну суму в будь-якій валюті. Тобто цілком конкретна зафіксована сума в гривні.

Тим часом Олександр пропонує новий бізнес, але вже в Києві, - велику станцію техобслуговування, заявляючи про готовність залучити 12,7 млн. грн. Керівникам центру каже, що перший транш у 5 млн. грн. він готовий надати вже найближчим часом - необхідні тільки гарантії та розписка фізособи (пославшись на тяганину, пов’язану з наданням грошей підприємству, він вирішив передати їх фізособі). Йому повірили, і необхідні папери (включно з договором поручительства і розпискою на конкретну людину) дали. Минув тиждень, другий, місяць, три - обіцяні гроші не надійшли. У відповідь на цілком резонні запитання про причини Олександр послався на несподівані труднощі і повідомив, що проект зупиняється. Розписки не повернув, повідомивши, що «загубив її», але написав нову - про відсутність фінансових претензій.

Тут вибухнула криза, і почалися дива. Банк звернувся до позичальника з вимогою перепідписати кредитний договір у зв’язку з різкою зміною курсу євро. Позичальник, маючи на руках договір із зафіксованою і цілком конкретною сумою у гривні, цілком логічно відмовився підписувати папери на більшу суму. Почалися суди.

Уже в лютому 2009 року від ВАТ «VAB Банк» у Київський центр надходить претензія як до майнового поручителя за кредитним договором про повернення кредитних коштів у рахунок погашення зобов’язань за кредитним договором Харківського центру, а потім і позовна заява про стягнення боргу та кредиту з нарахованими штрафними санкціями.

Це стало причиною звернення Київського центру до суду із заявою про порушення справи про банкрутство шляхом відновлення його платоспроможності через процедуру санації підприємства (щоб забезпечити на час процедури недоторканність майна). Олександр у цей момент пропонує кандидатуру адвоката Р. як арбітражного управляючого у процедурі санації Київського центру. Ніхто не заперечує.

Тим часом засновник Київського центру, не погоджуючись із претензіями та вимогами банку щодо стягнення закладеної нерухомості в судовому порядку, оспорює кредитний договір. У результаті тривалих судових розглядів договір таки було визнано недійсним. Ось тут спливає та сама «загублена» розписка. Пред’явивши яку в суді, мнимий «кредитор» отримав підтверджений судом борг і відразу ж переуступив його такому собі І.Радику. Більше того, коли керівництво Київського центру, не відаючи про події, що відбувалися в харківських судах, звертається із заявою припинити процедуру санації у зв’язку з відсутністю боржників, раптом з’ясовується, що, з ініціативи адвоката Р., уже давно триває процедура ліквідації, а майно продане за борги. За законом, ліквідатор упродовж п’яти днів зобов’язаний повідомити колективу про ліквідацію підприємства, забрати печатку, документи, закрити рахунки тощо. Нічого цього не було зроблено - підприємство працювало ще півроку, перебуваючи вже в «чужому» приміщенні.

На початку червня 2011 року Червонозаводський райвідділ Харківського міськуправління міліції ГУ МВС України в Харківській області порушив кримінальну справу за ч. 4 ст. 190 і ч. 3 ст. 358 КК України у зв’язку із заволодінням коштами підприємства «Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів» в особливо великих розмірах та використанням підроблених документів, що спричинило тяжкі наслідки. У результаті незаконних, шахрайських дій групи осіб нерухоме майно загальною площею 916 кв. м., яке знаходиться в Києві і за рахунок якого отримуються доходи та забезпечується робота засновника Київського центру - Громадської організації «Координаційна рада міських громадських організацій інвалідів міста Києва», незаконно і безпідставно продане.

Як зазначають слідчі, невстановлені особи за попередньою змовою в період часу із 01.10.2010 р. по 21.05.2011 р., достовірно знаючи, що за договором позики Олександра немає жодних претензій ні до фізособи, ні до Київського центру у зв’язку з припиненням договірних зобов’язань у зв’язку з їх виконанням, діючи умисно, надали суду недостовірну інформацію, внаслідок чого Олександр Л. не був виключений із реєстру кредиторів Київського центру в справі про банкрутство. Надалі на підставі наданих недостовірних документів на виконання постанови Господарського суду Харківської області від 04.04.2011 року у справі про банкрутство Київського центру ліквідатором внесено відомості про заміну кредитора з аналогічними грошовими вимогами. Й одразу ж, через три дні, 7 квітня 2011 р. ліквідатор реалізує нерухоме майно Київського центру за 4,4 млн. грн., задовольняючи вимоги кредитора.

У кожному разі, це не кінець детективної історії, пов’язаної з дивною зміною власників нерухомості площею 1000 кв. м на Подолі в Києві, яка була чи не єдиним «хлібом» для організації інвалідів.

На підтримку громадської організації інвалідів виступили 48 народних депутатів різних фракцій, до яких із офіційними листами звернулася Міжнародна ліга захисту прав громадян України, а також екс-уповноважений з прав людини Ніна Карпачова.

Сьогодні завдання полягає в тому, щоб повернути це майно і захистити права понад 43 тисяч інвалідів. 8 червня на вимогу прокуратури міліція порушила кримінальну справу. Було створено оперативно-слідчу групу в складі восьми працівників (слідчі, а також працівники ВБЕЗ і УБОЗ), яка займається розслідуванням цієї справи. Її порушено за частиною 4 ст. 190 і частиною 3 ст. 358 - шахрайство, здійснене групою осіб, та підробка документів.