ПРОЩАЮТЬСЯ, АЛЕ НЕ ЙДУТЬ...

У липні 2002 року, відразу після відставки 46-річного генерал-лейтенанта від прокуратури, яка обросла чутками та домислами, у «ДТ» вийшло інтерв’ю М.Обіхода під назвою: «Кадровий працівник, який пішов із силового відомства, не йде з нього назавжди». Ці слова виявилися пророчими. Президент України Л.Кучма підписав указ про призначення колишнього заступника генерального прокурора України Миколи Обіхода на посаду заступника голови СБУ. Отже, якщо в когось ще залишалися сумніви щодо того, хто приходить сьогодні на ключові посади, зокрема у силових структурах, призначення М.Обіхода (після призначень глав СБУ і МВС, про чиї політичні уподобання «ДТ» писало неодноразово) на настільки відповідальну посаду має їх розвіяти. Багато хто пов’язує ім’я М.Обіхода з Г.Суркісом.

Відомо, що на новій посаді М.Обіход курируватиме слідство.

У зв’язку з цим деякі висловлювання, наведені в інтерв’ю півторарічної давності, також набули, як нам здається, особливого значення. Їх варто пригадати хоча б для того, щоб спрогнозувати, яким шляхом піде далі слідство. Як відзначив тоді М.Обіход: «Якщо згодом мій досвід і професійні можливості знадобляться керівництву держави, я буду готовий виконувати доручені мені функції на тій ділянці, на якій потрібні будуть риси, властиві моєму стилю роботи». Тому пропонуємо увазі читача ряд цитат, що дозволяють винести враження про особливості цього стилю, базуючись на словах самого М.Обіхода:

«Неодмінний обов’язок слідчого — бути чистим перед Богом і людьми при вирішенні людських доль, не використовувати для досягнення праведних цілей негідні, тим паче злочинні засоби, і в цьому плані слідчі Генеральної прокуратури завжди були на висоті».

«Хотілося б згадати, що практично всі широко відомі кримінальні справи в Україні за роки незалежності розслідувалися з моєю особистою участю або під моїм керівництвом. …справа Лазаренка, справи щодо Тимошенко та інших керівників корпорації «ЄЕСУ».

Величезна, унікальна справа колишнього прем’єр-міністра України Лазаренка розслідувана очолюваним мною колективом слідчих майже повністю, а формальності, які залишилися, вже легко буде доопрацьовувати новій команді. Стратегія й тактика розслідування цієї справи повністю спланована, а величезна аналітична робота з цієї справи, що проводилася щогодинно і щоденно протягом чотирьох років, здійснена особисто мною та під моїм безпосереднім керівництвом...

Американська справа проти Лазаренка побудована майже на 90% на наших доказах, добутих слідчими Генеральної прокуратури як в Україні, так і в багатьох інших країнах.

Справа стосовно Тимошенко та інших керівників корпорації «ЄЕСУ» також майже на фініші, що підтверджується підписаним мною в червні цього (2002 р. — Ред.) року поданням у Верховну Раду України про дачу згоди на притягнення Ю.Тимошенко до кримінальної відповідальності. Під цим поданням слід змінити лише підпис. (Проблема, до речі, актуальна й на сьогодні. — Ред.).

Розкриття і розслідування цих злочинів — це теж незаперечна заслуга очолюваного мною колективу.

Я переконаний у тому, що кадровий потенціал у Генеральній прокуратурі, попри всі кадрові зміни, залишається сильним і доведе до кінця справи, не завершені мною. Адже, за оцінкою вже нового генерального прокурора України Святослава Піскуна, готовність цих справ становить 97%. Я б оцінив їх готовність трохи скромніше — приблизно на 90%».

Щоправда, на прес-конференції, яка відбулася опісля, С.Піскун при всьому чесному народі заявив, що він про цю цифірь — ні сном, ні духом, та й розмови такої взагалі не пригадує. Та, хоч би там як було, М.Обіход тепер зможе власноручно внести посильну лепту, додавши сущу дрібницю — якихось там 3% або нехай навіть 10% — з урахуванням його скромності.