Президент України Леонід Кучма вніс на розгляд Верховної Ради проект закону «Про боротьбу з тероризмом». Відповідно до пояснювальної записки, текст якої розміщено на офіційному сайті парламенту України, документ розроблено з метою створення належних правових умов для боротьби з тероризмом у всіх його проявах і формах у контексті виконання резолюцій Ради безпеки ООН від 19 грудня 2000 року і 28 вересня 2001 року, реалізації домовленостей, досягнутих на Варшавській конференції по боротьбі з тероризмом 6 листопада 2001 року.
Документ містить положення, що регулюють питання міжнародного співробітництва в цій сфері. Окремий його розділ присвячено питанням відшкодування збитку, заподіяного внаслідок теракту, соціальної реабілітації потерпілих. Зокрема, відшкодування збитку, заподіяного громадянам терористичним актом, здійснюється коштом держбюджету з наступним стягненням суми відшкодування з винних осіб, відповідно до цивільного процесуального законодавства. З метою повернення потерпілих до нормального життя їм необхідно забезпечити медичну, психологічну, професійну реабілітацію, працевлаштування, надання правової допомоги й житла за рахунок держбюджету.
Крім того, законопроект регламентує правовий і соціальний захист осіб, що беруть участь у боротьбі з тероризмом, а також відшкодування їм збитку. Зокрема, якщо така людина загинула під час антитерористичної операції, членам її родини й особам, що перебували на її утриманні, виплачується одноразова допомога в розмірі 5 тис. грн., призначається пенсія у разі втрати годувальника, а також зберігаються його пільги. Якщо людина, котра брала участь в антитерористичній операції, унаслідок неї стала інвалідом, їй виплачується одноразова допомога в розмірі 2,5 тис. грн. і, відповідно до законодавства, призначається пенсія. Людина, яка брала участь у такій операції та дістала поранення, одержує 1 тис. грн. одноразової допомоги.
У документі запропоновано норми відповідальності за порушення законодавства в сфері боротьби з тероризмом, передбачено контроль і нагляд за законністю ведення боротьби з цим явищем. Пропонується внести відповідні зміни в законодавство України, спрямовані на попередження, своєчасне виявлення намірів осіб, які планують проведення терактів, на недопущення фінансування терористичної діяльності. Законопроект пропонує внести зміни в Кримінальний кодекс України, закони про оперативно-розшукову діяльність, про Службу безпеки, про прикордонні війська, про банки й банківську діяльність.
Як відзначено в пояснювальній записці, ухвалення цього законопроекту підтвердить готовність України неухильно виконувати свої зобов’язання перед світовим співтовариством щодо протидії тероризму, її позицію засудження всіх актів, методів і практики тероризму, засвідчить підтримку державою дій, спрямованих проти тероризму, відповідно до норм міжнародного права, вимог ООН й інших міжнародних організацій. Реалізація положень законопроекту в разі його затвердження не вимагатиме додаткових видатків із держбюджету до виникнення відповідних ситуацій, говориться в пояснювальній записці.
Чинне законодавство України передбачає відповідальність за терористичний акт (стаття 258 Кримінального кодексу). За цією статтею, терористичний акт, а також загроза його скоєння караються позбавленням волі терміном від 5 до 10 років. Якщо відповідні дії призвели до загибелі людини, — від 10 до 15 років або довічне ув’язнення. Крім того, відповідальність за різні акти тероризму передбачено статтями 259 (свідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності) і 266 (погроза скоїти викрадення або використати радіоактивні матеріали).
Утім, саме визначення такого злочину, як тероризм, що міститься в Кримінальному кодексі України, фахівці вважають далеким від ідеалу. І це не тільки наша біда. Досі, попри величезні зусилля світового співтовариства в боротьбі з цим явищем, не вдалося розробити його цілісне й загальновизнане визначення. Сучасне міжнародне право такого визначення не має. А це автоматично ускладнює недопущення, припинення й покарання злочинів тероризму. Багато держав або групи держав наполягають на своєму визначенні цього поняття і обстоювані ними підходи не тільки не збігаються, але суперечать один одному.
Можна констатувати, що сьогодні міжнародне співтовариство так само далеке від узгодження загальноприйнятних підходів у цьому питанні, як і 60 років тому.
Цікаво, що, приміром, державний департамент США (принаймні донедавна) керувався таким визначенням тероризму: «Навмисне, політично мотивоване насильство, спрямоване проти невоєнних цілей субнаціональними групами або таємними агентами держави». Що важливо, йдеться про насильство, скоюване в мирний (невоєнний) час. Тим часом Федеральне бюро розслідувань — відомство США, на яке покладено розслідування актів тероризму й міжнародного тероризму, — вважає, що тероризм слід визначати як протиправне використання сили або насильства проти особистості або власності з метою залякування або тиску на уряди, цивільне населення або будь-яку його частину, у досягненні політичних або соціальних цілей. ФБР спирається й на інше визначення тероризму як на основу для своєї діяльності: «Терористичний інцидент визначається як акт насильства або небезпечний для людського життя акт, що порушує кримінальні закони Сполучених Штатів або будь-якої іншої держави, і спрямований на залякування та здійснення тиску на уряди, цивільне населення або його частину, заради досягнення політичних або соціальних цілей». Не можна не звернути увагу на формулювання: «Акт насильства... що порушує кримінальні закони Сполучених Штатів або будь-якої іншої держави».