ПРЕЗУМПЦІЯ НЕВИННОСТІ ЧИ ПРАВО СИЛИ?

Стаття 62 Конституції України гарантує кожній людині: без рішення суду вона не може бути обвинувачена у скоєнні злочину. Однак в Україні закон писаний, як виявляється, не для всіх. Зокрема не для тих, хто покликаний на варті цього самого закону стояти. А саме — не для окремих працівників прокуратури. Про це свідчить скандал, що розгорається сьогодні в Донецьку.

Зазвичай журналісти нарікають на прес-службу прокуратури за те, що вона не дуже охоче ділиться з представниками ЗМІ інформацією щодо виявлених нею злочинів, особливо у сфері економіки. У випадку, що стався у квітні в Донецьку, все з точністю до навпаки. Прес-служба Донецької обласної прокуратури розповсюдила прес-реліз, у якому серед наведених фактів правопорушень — приклад порушень Закону «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».

Цитуємо: «...Перевіркою АТ «Шахта «Новодонецька» встановлено, що глава тендерного комітету і його заступник під час проведення відкритих торгів із закупівлі гірничо-технічного устаткування, зловживаючи своїм службовим становищем, порушили порядок проведення закупівлі... У результаті на рахунок АТ «Укрвуглемаш» надійшло понад 1 млн. грн. передоплати, що завдало шкоди державі».

Таким чином, без рішення суду цілком конкретних і відомих у регіоні керівників шахти обвинуватили у скоєнні злочину. Чому відбувається таке оприлюднення недоведених фактів? Явний непрофесіоналізм прес-служби прокуратури — це раз. Відсутність повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи слідчим міжрайонної прокуратури міста Димитрова, юристом
3-го класу І.Павловим — це два.

По-перше, директора і його заступника обвинуватили в тому, що тендерний комітет визнав переможцем фірму, яка запропонувала за гірничо-шахтне устаткування вищу ціну, ніж деякі інші учасники. При цьому прокуратура абсолютно не взяла до уваги, що, відповідно до ст.26 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» і Методичних рекомендацій Мінпаливенерго, передбачено аж 12 критеріїв визначення переможця. Це якість і функціональні характеристики; умови розрахунків; можливість економічних переваг, що з’являються у зв’язку з реалізацією тендерної пропозиції; термін поставки; післяпродажне обслуговування; ціна; гарантійний термін; рівень відповідності технічним вимогам; рівень відповідності кваліфікаційним вимогам; умови навчання персоналу; умови сервісного обслуговування; екологічність предмета закупівлі; дотримання заходів безпеки умов праці. Як бачимо, нижча ціна — лише один із багатьох критеріїв...

Анатолій Давидковідцер, директор шахти «Дзержинська» ДП «Ровенькиантрацит»:

— На відміну від середини
90-х, коли для шахт, які перебували у глибокій кризі, найголовнішою була ціна устаткування, а вже потім якість, сьогодні дедалі більше гірників розуміють: головне — якість техніки, оскільки це безпека гірничих робіт. А також висока ефективність останніх — сучасна якісна техніка високопродуктивна і дозволяє знизити собівартість вугілля і збільшити обсяги його видобутку. Тому, вибираючи між ціною та якістю, значно раціональніше віддавати перевагу якості, що розуміє і законодавець, прямо вказуючи на можливість такого вибору. Ми, наприклад, майже завжди вибираємо техніку ТПК «Укрвуглемаш» — за надійність, якість і сучасний рівень.

Далі, суб’єктивний бік цього злочину як одна зі складових частин правопорушення характеризується виною підозрюваних у формі прямого наміру і наявністю корисливого мотиву, під яким карне законодавство розуміє прагнення до незаконної матеріальної вигоди та її отримання. Однак у випадку з порушеною кримінальною справою по шахті «Новодонецька» суд не встановив цього факту, та й узагалі матеріали навіть не подано до суду. Офіційне оприлюднення твердження про наявність складу злочину вже кидає на керівництво шахти не просто тінь підозри, а пряму вказівку на злочинну поведінку конкретної людини. Недоведеність наміру як однієї зі складових частин правопорушення диктує однозначний висновок — відсутності ознак складу злочину.

І, нарешті, третє. Кримінальна справа проти директора шахти та його заступника, які очолювали тендерний комітет, швидше за все, шита білими нитками і дуже схожа на «замовлену». Хоча б уже тому, що постанова про порушення справи з’явилася через рік після результатів перевірки. Адже якби там справді проглядався склад злочину, справу порушили б негайно — за фактами перевірки. Вона «намалювалася» значно пізніше, коли комусь і для чогось знадобилося натиснути або на шахту, або на фірму, яка цей тендер виграла.

Тепер про те, кому це може бути вигідно. Природно, аутсайдерові тендера. Замовлення на виготовлення сучасного устаткування отримала велика донецька торгово-промислова компанія «Укрвуглемаш», запропонувавши більш вигідні для шахти умови щодо якості своєї продукції і форми оплати (є висновок НДІ «Донгіпровуглемаш», що підтверджує цей факт). Можна припустити: сторона, яка програла, намагається кинути тінь на репутацію шахти «Новодонецька» й ТПК «Укрвуглемаш» і сховати свої «вуха» за бездоказовими обвинуваченнями слідчого прокуратури.

Ми не обговорюватимемо чесність працівників правоохоронних органів — занадто це делікатна тема, яка потребує незаперечних доказів. У нас же в наявності поки що лише один неспростовний факт — окремі працівники прокуратури, грубо порушуючи Конституцію України, впливали на громадську думку. Фактично ввели громадськість в оману як щодо керівництва шахти, так і щодо фірми—переможниці тендера. Чим, природно, завдали шкоди честі, гідності та діловій репутації, оскільки інформацію опублікувала низка обласних газет і подало інформагентство УНІАН. І навряд чи прокуратура відшкодує ці збитки.

Якщо розглядати конкретний випадок ширше, в аспекті державного будівництва і переходу нашої країни до правової держави, то слід зупинитися принаймні на двох моментах. Перший, знаковий, — наші правоохоронці нарешті навчилися впливати на громадську думку цивілізовано, хоча й не завжди коректно, — шляхом діалогу з пресою. В органах з’явилися прес-служби, готові спілкуватися зі ЗМІ. Другий момент не менш символічний — правоохоронні структури найчастіше відмовляються приймати такий принцип права, як презумпція невинності, який і відрізняє в нашій країні 2003 рік від 1937-го.