На Київщині, під Броварами, трапилося «явлення нечистої сили». Люди, що чекають різних див ввечері на Маланку, в переддень свята Василя, помітили, як із лісу вийшов один «дідько», за ним — другий, третій... А оскільки «нечистих» виявилося досить багато — 18, то громадяни засумнівалися у версії щодо чортовиння та звернулися до міліції. Як з’ясувалося пізніше, із лісу в зручніше місце пробиралися непрошені гості з далекої Індії.
Нелегали 11 січня на законних підставах прилетіли з Індії до Москви, маючи на руках туристичні візи. Проте «туристи» щонайменше цікавилися визначними пам’ятками білокам’яної й мали інші цілі. На мікроавтобусі їх довезли до російсько-українського кордону. Провідники з російської сторони передали їх іншим людям, кордон переходили вночі. На території України «туристів» очікували два мікроавтобуси, на яких і приїхали під Бровари. Якби не заминка, то з Броварів їх відвезли б до Києва, де легко загубитися. А вже зі столиці шлях лежав у Європу...
Але маршрут змінився. Нелегалам довелося затриматися в Броварському міськвідділі міліції, а місцевій владі — поклопотатися про організацію їхнього годування. Потім — опитування, медогляд, встановлення особистості. І займатися прибулими мала не лише міліція, а й прикордонники, співробітники СБУ.
Кореспондент «ДТ» переконався, із якими труднощами шукали перекладача, аби поспілкуватися з нелегалами, котрі несподівано отримали тимчасову «прописку» в Броварах. Нелегка ця справа. Фахівців із численних індійських говірок у столиці знайти не просто. Викручуються по-різному. Іноді знаходять перекладача з-посеред співвітчизників або студентів, котрі на законних підставах навчаються в Україні, серед фахівців-мовників. Але кількість мігрантів, із котрими доводиться розбиратися, зростає, і така «разова» допомога задовольнити вже не може. Піти іншим шляхом службі, що контролює міграцію в масштабах області, також неможливо — немає універсалів із знаннями всіх тих діалектів, якими розмовляють нелегали. Проте це непросте питання, з урахуванням перспективи його загострення, доведеться вирішувати. І найкраще не по регіонах, а в масштабі держави створити невелику мобільну службу, котра надавала б послуги перекладу з найпоширеніших мов, а також залучати фахівців із знанням екзотичних говірок. За нинішнього становища перекладачів шукає міліція, а після передачі затриманих далі по «ланцюжку» трапляється, що треба продовжувати пошуки тих же перекладачів своїми каналами. Роз’єднаність спостерігається не лише в цьому технічному питанні. Депортацією непрошених гостей займається багато служб, і терміни їхнього перебування на нашій території розтягуються. Останнє призводить до матеріальних витрат. Оскільки це не короткочасні проблеми — кількість нелегалів через прозорість кордонів різко зростає, — необхідно створити чіткішу систему боротьби з цим лихом. Передусім вимагає вдосконалення система координації різних служб, аби виключити непогодженість і дублювання.
Останнім часом на ниві боротьби з нелегальною еміграцією затишшя не спостерігається, скоріш, навпаки. Незадовго до описаного випадку біля села Лісове Києво-Святошинського району виявили групу з 20 нелегалів. Маршрут і методи проникнення до України ідентичні. З Бангладеш у Москву — на законних підставах, а в Україну — нелегально. Аби потрапити до країн Євросоюзу, ці люди готові терпіти все. За свідченням очевидців, нелегалів знайшли в холодному приміщенні колишнього хімскладу, де люди провели ніч в оточенні залишків «озонуючих» мінеральних добрив.
Як вважає начальник відділу паспортної, реєстраційної та міграційної роботи ГУ МВС України в Київській області Василь Гаврилюк, ситуація з нелегалами в області загострюється. 2001 року було виявлено 13 груп, котрі незаконно перетнули кордон, а в 2002-му — 17. І можна прогнозувати черговий приріст. Виходить, слід чекати різкого зростання витрат на боротьбу з цим лихом. Адже відповідно до програми боротьби з нелегальною еміграцією, затвердженої указом Президента України 2001 року, держава виділяє кошти на виселення нелегалів із нашої території. Лише торік головному управлінню МВС України в Київській області на виселення небажаних візитерів треба буде близько 65 тис. грн. При збільшенні потоку «гостей» сума ця збільшуватиметься.
Останніми днями минулого року громадськість столиці шокували повідомлення про виявлення в мегаполісі великих груп нелегалів, якими буквально напхані квартири. Столична область — це, можна сказати, останній фільтр, який стримує проникнення непрошених гостей до Києва. І від того, як у ній поставлено справу, багато в чому залежить загальний результат. За словами фахівців, саме на підходах до столиці затримують чимало нелегалів. Київський регіон, треба сказати, дуже вже підходяще місце для того, аби замаскуватися й відсидітися. Тут багато дач, пансіонатів. І без допомоги добровільних помічників міліції тут не обійтися. Тим паче, що останнім часом особливо помітно: мафія, займаючись організацією нелегальної еміграції, знаходить потрібних людей, найчастіше з середовища незаможних пенсіонерів, котрим потрібні гроші й котрі готові заробити їх будь-яким способом.
У цілому спілкування з фахівцями, покликаними перешкоджати незаконній міграції, залишає враження, що вони б’ються не з реальним злом, а немов із його тінню. Витрачуючи безліч часу й коштів на виявлення нелегалів, вони, по суті, не можуть покарати тих, хто без дозволу вторгається в країну. Порушників кордону ловлять під самою столицею, аби після цього... дати їм притулок, їжу. Ну а потім — потурбуватися, аби з комфортом, не інакше як літаком, відправити... Куди б ви думали? Ні, не до Москви, звідки ті, як правило, прибувають, а на батьківщину. Не набагато більше можливостей покарати тих наших громадян, котрі допомагають незаконним емігрантам долати відстані, селять їх, переховують. Вони, як правило, у момент небезпеки зникають, залишаючи нелегалів один на один із неприємностями. Останній випадок, до речі, виявився нетиповим. Повідомлення пильних громадян і дії міліції були настільки оперативні, що разом із нелегалами вдалося затримати й того, хто їх перевіз — водія автобуса, жителя Чернігівщини К. Тут уже, відповідно до нашого законодавства, доведеться відповідати перед законом: можливе позбавлення волі від 2 до 5 років.
Ну а стосовно самих нелегалів, то найреальніше покарання, що на них чекає — це відправка. Ось і цим, останнім, зважаючи на все, можна готуватися до від’їзду на історичну батьківщину. За рахунок українських платників податків, ясна річ. Співрозмовники кореспондента «ДТ» пригадали дуже небагато випадків, коли затримані в Україні лжетуристи відправлялися на батьківщину за рахунок своїх земляків, котрі проживають в Україні, або на кошти рідного посольства. А більшість поверталася в рідні місця за рахунок коштів України. А щоб дістатися до свого аеропорту, індійцю, приміром, треба 350 доларів, бангладешцю — понад 400.
За стіною невизначеності російсько-українського кордону, який досить безкарно можна перетнути, незаконні мігранти в цілому почуваються в нашій країні спокійно. Тому трапляються випадки, коли того самого нелегала висилають кілька разів. Працівники паспортної, реєстраційної та міграційної роботи ГУ МВС України в Київській області запевняють: для абсолютної більшості непрошених гостей, затриманих у столичній області, шлях в Україну починається з Москви, куди вони прибувають за турвізами. З такими документами роз’їжджають по Росії, аж до російсько-українського кордону, який настільки прозорий, що перейти його не вельми важко. Ось тільки плата за таку прозорість чомусь різна.
Цікава картина виходить. Індуси, бангладешці, китайці та інші купують туристичні візи до Росії лише для того, аби вирушити до України й далі на Захід, при цьому непогано поповнюють російський бюджет. А на батьківщину відправляються за рахунок нашої країни. Забирати з України своїх лжетуристів наші сусіди не бажають, даючи зрозуміти, що це не їхні проблеми. Мовляв, вирішуйте питання (читайте — діставайте гроші з гаманця на депортацію й утримання нелегальних мігрантів) самі. Як твердить начальник відділу паспортної реєстрації та міграційної роботи ГУ МВС України в Київській області Василь Гаврилюк, не було жодного випадку, аби затриманого в Київській області нелегала, котрий перетнув кордон з російського боку, вдалося б повернути назад. Рятуються від них лише придбанням авіаквитків у далекі країни.
Отож, зважаючи на все, поява «чорнявих» на Маланку та Василя в місті Бровари (до слова, до столиці вони «не дотягли» якихось 17—20 хвилин їзди) може стати повсякденним явищем. Тим паче, що в київських лісах, на відміну від столичних квартир, можуть сховатися ще багато транзитних «туристів».