ПІДКИДЬОК У СЕРЕДУ В КОМІТЕТІ ВР ВІДБУВСЯ «СУД» НАД МІН’ЮСТОМ. ВИННИМ ВИЗНАЛИ «УКРСПЕЦ’ЮСТ»

Хвацький продаж донецькою філією «Укрспец’юсту» за борги трьох із п’яти електростанцій «Донбасенерго» (Зуєвської — за 118 млн. грн., Кураховської — за 67 млн. грн. і Луганської — за 23 млн. грн.) став останньою краплею, яка вихлюпнула лише мізерну частку вмісту чаші, в якій сусідять усі вади системи, покликаної берегти державні інтереси при реалізації заарештованого, конфіскованого, безхазяйного, заставленого та іншого майна, що перейшло у власність держави. Безпосередньо причетні до благодатної реалізації на сьогодні органи державної податкової, митної, виконавчої служб, експертні установи, спеціалізоване підприємство «Укрспец’юст», допомагають і деякі комерційні організації. Причому ця непроста ділянка роботи, з огляду на все, в них на особливому рахунку. Тому запитання депутата Юрія Кармазіна, що прозвучало 3 липня на засіданні комітету ВР по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією: «Чому ж усе-таки державні органи затівають між собою справжні війни за ліквідний конфіскат?» — не потребує відповіді.

Всім хочеться поторгувати державним майном. Тільки за всіма не встежиш. 3 липня комітет Юрія Кармазіна зосередився на діяльності структур, близьких до Міністерства юстиції. Нехай не висуваються.

На подив присутніх, з усіх «присяжних» (серед них перші заступники генерального прокурора, глави СБУ, міністра МВС, голови Державної митної служби), крім самого Мін’юсту, ніхто не виступав за винесення «вищої міри покарання» «Укрспец’юсту», який проштрафився. Лише з вуст міністра юстиції Сюзанни Станик пролунало безапеляційне — «ліквідувати». При цьому міністр нагадала присутнім, що з аналогічною пропозицією міністерство виступало вже двічі. Спочатку 28 березня 2001 року, а потім 10 червня з його ініціативи було винесено на розгляд Кабміну постанову про ліквідацію спеціалізованого державного підприємства «Укрспец’юст». Зрозуміло, репутація міністерства дорого коштує. У цьому й полягають причини такого радикального настрою. Не дарма ж на запитання члена комітету Олександра Жира: «Укрспец’юст» — це позитивне чи негативне явище? Можливо, все ж таки слід вдосконалювати та продовжувати його роботу?»— міністр відповіла: «Якщо ми зараз ліквідуємо «Укрспец’юст», тоді договори на реалізацію укладатимуться з будь-якими підприємствами. Це буде негатив. Я пропоную ліквідацію «Укрспец’юст», щоб лише зняти тему про те, що там продається конфіскат і тому подібне...»

«Підприємство було створено відповідно до постанови уряду для забезпечення цілісності виконання судових рішень виключно на ринкових умовах», — підкреслила Сюзанна Станик. Цілісне виконання передбачало узгоджену роботу двох структур — Державної виконавчої служби і СДП «Укрспец’юст». До обов’язків першої входить опис майна, винесення постанови про призначення експертизи, передача майна торговцю. Обов’язки другого учасника — зберігати й реалізовувати те, що отримано від державних виконавців. Перша організація — рідна, друга створена за вказівкою згори. У Мін’юсті підприємству-підкидьку затвердили статут, і воно запрацювало. Слід зазначити, підкидьок виявився здібним малим. Адже з юридичної точки зору навіть у горезвісній справі продажу електростанцій «Донбасенерго» комар носа не підточить. Позов генерального прокурора у Вищий арбітражний суд України в інтересах Міністерства палива й енергетики, ВАТ «Донбасенерго» не увінчався успіхом. Суддя ВАСУ О.А.Подоляк, розглянувши на відкритому засіданні матеріали і керуючись п.п. 1,2 ст.80, ст.86 Арбітражного процесуального кодексу України, прийняв рішення провадження справи припинити. Усе законно, на той момент вища судова інстанція підтвердила це. Сьогодні у справі навряд чи зможе допомогти й Верховний суд. Адже рішення було винесено 27 червня нинішнього року, тобто ще до проведення малої судової реформи, за результатами якої ВАСУ перейшов під патронат Верховного суду.

Корисність спеціалізованого державного підприємства визнавали уряди Пустовойтенка і Ющенка. Виходячи з того, що повторний розгляд питання про скасування «Укрспец’юсту» відбувався в Кабміні ще 10 червня нинішнього року, а радикальних дій так і не було, не має особливих заперечень проти його існування й уряд Анатолія Кінаха. Кабміну, звісно ж, відома проблематика СДП «Укрспец’юст», але від своєї дитини воно не відмовляється. Здоровий глузд підказує: якщо не змогли простежити за діями одного підприємства, підконтрольного й підзвітного державі, то що ж буде, якщо з’явиться відразу кілька, причому не виключено — недержавних реалізаторів. Як тоді? Адже мова весь час повертається до того, щоб мати справу з прозорою і підконтрольною структурою. Чи можна допустити думку, що спец’юстівців не перевіряли? Ще й як перевіряли. Результати не дуже переконливі: з понад 70 позовів щодо визнання недійсними угод з реалізації заарештованого майна суди прийняли рішення про відмову 54 позовам. Інші справи перебувають на розгляді. З юридичного погляду, Сюзанна Романівна має рацію у своїй реакції на інформацію Генеральної прокуратури щодо порушення 72 кримінальних справ проти працівників системи Мін’юсту: «Систему можна звинувачувати лише в тому разі, якщо ми побачимо рішення суду. Давайте ж жити у правовій державі. Я дуже шаную Генеральну прокуратуру, але порушена справа ще не є вироком суду. І потім, як дотримуються процесуальних термінів розгляду справ. Де два місяці? Коли буде вирок суду, тоді й обговорюватимемо ці питання». Варто підкреслити, 72 кримінальні справи, які, за інформацією Генпрокуратури, порушені проти працівників системи Мін’юсту, — це те саме, що середня температура в лікарні. У їхній загальній сумі не значиться кількість справ, які справді можна кваліфікувати як корупційні. Нарешті, не відомо, скільки з цих корупційних справ мають прописку в горезвісному «Укрспец’юсті», на який якось не особливо вникаючи котять бочку, свідомо чи несвідомо списуючи на нього в тому числі й чужі гріхи. Навіть оратор із шановної системи СБУ чомусь вважав, що лихі пригоди у процесі продажу пакета акцій підприємства «Росава» — теж підступи спец’юстівців. Втім, для багатьох присутніх на засіданні було відкриттям, що реалізацію власності проводять не лише «Укрспец’юст», а й деякі комерційні компанії. Не все гаразд і з іншими цифрами та даними, які прозвучали в залі засідань, — надто вже значні розбіжності. Приміром, так і незрозуміло, ким саме, крім господарського підрозділу Мін’юсту, і в якій кількості реалізовувалися «дешеві» іномарки.

Навряд чи СДП «Укрспец’юст» можна вважати надто неслухняним, непідзвітним, таким, що перебуває в автономному плаванні. На превеликий подив «суду», відповідач — генеральний директор підприємства Олександр Тарасюк — без дозволу Міністерства юстиції не міг звільнити навіть свого підлеглого. Зате тепер його самого вже точно звільнять. Відповідна рекомендація навіть виписана окремим пунктом постанови Кабінету міністрів №487 від 8 травня. Відстрочка пов’язана лише з хворобою, вважатимемо, тепер уже колишнього генерального директора. До моменту його виписки зі стаціонару все вже готово, навіть призначено нового заступника, який того самого дня став ще й виконуючим обов’язки гендиректора. Він-то, мабуть, і прийме справи у відставного.

Хоча, судячи з відгуків експертів, саме від Олександра Тарасюка мало що залежало — правила гри придумував не він. Зате брати під козирок напевно доводилося неодноразово. І вже ж його звільнення не вплине на далеко не досконалий механізм продажу заарештованого майна. Тут потрібно в корені змінювати всю систему продажів на всіх напрямках і в усіх структурах, які їх проводять. Потрібен докладний, буквально крок за кроком механізм для реалізації державного майна. А так виходить, що лише коли щосили загриміло, Кабмін перехрестився: слід, виявляється, оголошення про продаж майна боржників, яке має стратегічне значення для економіки країни, обов’язково публікувати в газеті «Урядовий кур’єр». А раніше що — не можна було додуматися? Кого тепер звинувачувати, що такі повідомлення ховалися в малотиражних районках? Таких удосконалень ще, гадається, можна й доведеться зробити дуже багато. Інакше виявляється, творці недолугих правил гри або не досить компетентні, або халатні. У гіршому разі, їх можна звинуватити в змові так само, як це інкримінують працівникам «Укрспец’юсту», звинувачуючи тих у занижених цінах реалізації. У змові з оцінювачами. Хоча замовлення на цінову експертизу призначає не «Укрспец’юст», а Державна виконавча служба. Продавець лише отримує документ, який свідчить про належним чином проведену оцінку. Те, що ці оцінки часто надто далекі від ринкової вартості, теж не секрет. І такий стан речей існував задовго до появи «Укрспец’юсту». Приміром, голова Державного митного комітету не дуже був здивований скромною оцінкою автомобіля «Мерседес», що становить лише 300 доларів США, — він пам’ятає часи, коли таке диво техніки оцінювалося в 300 грн. Найсмішніше, що ніхто з оцінювачів особливо не постраждав за огріхи у своїй роботі. Забули їх запросити й на показове засідання парламентського комітету. Ой, як хотілося депутатові Михайлу Сироті подивитися в очі бодай одному оцінювачу й довідатися, як у нього справи з ліцензією на професійну діяльність. Гадаю, дарма не запросили, чимало нюансів могло б з’ясуватися щодо його роботи.

Проте немає лиха без добра. Якби не скандал з «Донбасенерго», усі державні й недержавні реалізатори й далі почувалися б привільно, спокійно використовуючи наїжджені, а головне — цілком законні схеми. Взагалі, цей прокол у системі видається досить дивним. Не зрозуміло, на що (або на кого) розраховували продавці електростанцій. Навіть з урахуванням того, що, відповідно до закону, все вибудувано гладко, грамотні фахівці не могли не розуміти, що непоміченим таке не могло залишитися. «Це ж не комісійна торгівля іномарками, що були в користуванні, а стратегічне державне підприємство», — обурювався Юрій Кармазін.

Зате тепер є шанс очиститися. Не втратити б лише можливості, щоб в остаточному підсумку все не звелося до того, що знайшли крайнього. Влаштували локальну чистку високих кабінетів і з почуттям виконаного обов’язку знову пустили корабель у плавання, не забезпечивши капітального ремонту всіх систем і механізмів. Поки що небезпека такого виходу здається досить високою, попри те, що Генпрокуратура дала завдання на місцях організувати перевірки дотримання законодавства в діяльності всіх підприємств і організацій, що здійснюють реалізацію конфіскованого, заарештованого, безхазяйного, закладеного та іншого майна, яке перейшло у власність держави. У кожному разі, про це свідчить проект рішення, вироблений за підсумками засідання комітету ВР із питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією. Народні депутати вирішили не «бруднитися», тому відмовилися від створення спеціальної комісії. «Є Генеральна прокуратура, нехай вона доведе хоча б одну справу до кінця і передасть її в суд», — запропонував депутат Михайло Сирота.

«Попри те, що мета і завдання Мін’юсту були чітко визначені в постанові Кабінету міністрів, вони були необгрунтовано розширені. Створення підприємства «Укрспец’юст» призвело до зменшення надходжень до державного бюджету й дозволило міністерству отримувати додаткові позабюджетні кошти, які використовувалися безконтрольно. Чинним законодавством використання позабюджетних коштів на утримання апарату Міністерства юстиції не передбачене», — підбиває грізний підсумок засіданню голова комітету Юрій Кармазін. Проте депутатські рекомендації Президенту звільнити з посади міністра юстиції за поганий нагляд за своїм господарським підрозділом «Укрспец’юст» не пройшли горнило голосування. Замість цього запропоновано внести подання Генпрокуратурі про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб Міністерства юстиції. Після цього народні депутати зосередилися безпосередньо на СДП «Укрспец’юст». Почали з моменту створення підприємства, що робилося з грубими порушеннями законодавства й без погодження з Антимонопольним комітетом. Виявляється, положення статуту підприємства не відповідають вимогам законодавства. Зокрема, там записано, що майно «Укрспец’юсту» може формуватися за рахунок матеріальних внесків Міністерства юстиції, дотацій із бюджету, добродійних внесків і пожертвувань. З’ясувалося також, що, відповідно до положення про Мін’юст, міністерству не дано право створювати госпрозрахункові підприємства й отримувати від них доходи. Законом про підприємство не передбачено, що його статут має затверджувати Міністерство юстиції. Удостоївся пильної уваги депутатів і факт розширення напрямів статутної діяльності спеціалізованого підприємства: дозволено оптову торгівлю природним газом, електроенергією, оптово-роздрібна торгівля лікарськими засобами, спиртними напоями... Втім, чи варто дивуватися — ця продукція напевно не остання в конфіскаційному списку Державної виконавчої служби. Її теж слід реалізовувати. Зрозуміло, без відповідної ліцензії доступ до ліквідного конфіскату аж ніяк не отримати, тому, певне, і знадобилося «Укрспец’юсту» до непристойності розширювати поле своєї діяльності.

Незрозуміло інше. Як могло статися, що державне підприємство, утворюване спільними зусиллями Кабінету міністрів і Міністерства юстиції за згодою Мінекономіки, Мінфіну, Фонду держмайна, з’явилося на світ з такими серйозними порушеннями законодавства й після цього два роки працювало? Чому про це згадали лише тепер, після НП державного масштабу? Виходить, законодавчі норми обов’язкові не завжди й не для всіх, а лише від випадку до випадку, поки Іван Іванович не посвариться з Іваном Никифоровичем...