ПЕРІОД ПІВРОЗПАДУ... ОСОБИСТОСТІ

Схованку було влаштовано хитро: усередині товстого батона вареної ковбаси вирізали дірку потрібного розміру, втиснули в неї круглий пенал, замаскувавши корком із вийнятої ковбаси. Засунули пакет із «фаршированим» виробом на самісіньке дно сумки з продуктами, котру поставили на третю полицю в плацкартному вагоні. Так контрабандисти з товаром перетнули російсько-український кордон.

У вересні 2002 року в Павлограді Дніпропетровської області працівники Служби безпеки України затримали громадянина Росії при спробі продажу радіоактивного контейнера. Контрабандист пропонував покупцю нібито плутоній-239. Доводячи якість товару, росіянин розповів, що щодня перевіряв його наявність у контейнері, тобто відкривав пенал і милувався незахищеним радіоактивним матеріалом. При цьому відчував легке запаморочення, нудоту, погіршення зору, сльозоточивість, тобто ознаки радіоактивного опромінення. Вилучений предмет випромінював 2500 мікрорентген на годину, у той час як нормою вважаються 10—20. Тож зловмисник протягом доби піддавав радіаційному впливу не лише себе, а й сусідів по вагону. Взагалі такого типу безтурботність властива практично всім кримінальним «радіоактивникам». Фахівці СБУ розповідають, що джерела іонізуючого випромінення з радіоізотопами (далі ДІВ) громадяни закопують у дачній місцевості, ховають під ліжками й у приміщеннях, де перебувають їхні діти, перевозять у громадському транспорті. Наприкінці 90-х років минулого століття помер від променевої хвороби молодий чоловік, який тривалий час у землі власного городу на околиці Ужгорода зберігав 1,5 кілограма уранових таблеток.

У випадку з павлоградською «ковбасою» з’ясувалося, що насправді двадцятисантиметровий пенал містить стронцій-90 і є одним із чотирьох ДІВ, викрадених у м. Златоусті Челябінської області 1996 року (три з них незабаром знайшли російські правоохоронці). У результаті — кілька років продавець опромінювався в ході безуспішних пошуків покупця. Тепер у нього в перспективі — позбавлення волі за незаконне поводження з радіоактивними матеріалами (ст.265, ч.1 КК України). Ця стаття Кримінального кодексу, як і ст. 267 (порушення правил зберігання та перевезення радіоактивних матеріалів) за підслідністю відноситься до органів МВС, яким СБУ і передала матеріали з приводу затримання росіянина.

Кримінальний кодекс України передбачає досить суворі міри покарання за такі правопорушення, аж до 15 років позбавлення волі.

Однак навіть втрата власного здоров’я не зупиняє «радіоактивників», які становлять реальну загрозу для оточуючих нехтуванням норм безпеки на створеному ними ж самими «чорному ринку».

Сергій Оскаленко, керівник підрозділу СБУ, що займається контррозвідувальним забезпеченням дотримання Україною міжнародних режимів нерозповсюдження матеріалів і товарів, які використовуються у ядерній діяльності і при створенні ядерної зброї, розповідає про звичаї підопічних зловмисників:

— У ділків чимало спонукальних мотивів для здійснення незаконних операцій із ядерними матеріалами і радіоактивними речовинами. Однак у переважній більшості випадків вони зводяться до бажання отримати комерційну вигоду і не мають будь-якої терористичної, екстремістської спрямованості. Головне — гроші.

Закритий світ постачальників ДІВ нагадує співтовариство колекціонерів зі специфічними інтересами і внутрішнім ринком. Побудований він на зразок відомої усім фінансової піраміди — програє той, хто опиниться в кінці ланцюжка. Тут продається не лише реальний товар, а й фотографії контейнерів, копії «сертифікатів» на радіоактивний матеріал, усні відомості про товар і потенційних покупців.

Першою ланкою частіше за все є людина, котра має досвід роботи з радіоактивними матеріалами (тільки в Київській області радіоактивні матеріали за виробничою і медичною необхідністю використовують майже п’ять тисяч організацій). З подачі «спеціаліста» чи ж із його особистою участю відбувається банальна крадіжка. Найчастіше крадуть списані контейнери і прилади, за якими нагляд не дуже суворий.

Так наприкінці жовтня 2003 року у Вінниці при зміні власника підприємства (одного з ВАТ) виявилася недостача шести підготовлених до захоронення ДІВ, які містять цезій-137 й іридій-192, а також два гамма-дефектоскопи, що містять збіднений уран-238. До речі, такий радіоактивний «мотлох» найбільш небезпечний, оскільки часто цілісність контейнерів порушена, унаслідок чого відбувається витікання ізотопів. Потім злодії починають пошуки потенційного покупця, перепродаж іншій групі зловмисників. При угодах такого роду йдеться іноді про геть нереальні ціни... у півмільйона доларів.

Радіоактивні матеріали і джерела іонізуючого випромінення в Україні не виробляються. Всі вилучені оперативниками предмети були завезені ззовні, а територія нашої країни використовувалася для незаконного переміщення ядерних матеріалів переважно в напрямку зі сходу на захід. У даний момент в Україні перебуває необхідна кількість ядерного матеріалу, який використовується в реакторах АЕС або для потреб науково-дослідних установ, які протягом п’яти років перебувають під гарантіями МАГАТЕ.

У червні 2003 р. Кабінет міністрів прийняв постанову про внесення змін у Положення про порядок контролю за експортом, імпортом і транзитом окремих видів товарів, що застосовуються для створення озброєння та спеціальної техніки. Тепер ДІВ віднесено до матеріалів, властивості яких можуть бути використані в терористичних цілях.

— Всі випадки, досліджувані нами за дорученням правоохоронних органів, — розповідає Андрій Берлізов, старший науковий працівник Київського інституту ядерних досліджень, — були пов’язані з вилученням низькозбагаченого урану, що застосовується в енергетичному комплексі України. Це таблетки для атомних реакторів типу РБМК і ВВР, тобто паливо, котре неможливо використати для створення ядерної зброї. До того ж найбільша досліджувана нами кількість — 1,5 кг, а цього геть недостатньо для таких цілей.

Сергій Оскаленко підтверджує думку вченого. Крім цього, за його переконанням, реального покупця в Україні знайти неможливо. Тому і прагнуть зловмисники таємно вивезти ДІВ за кордон. А це вже контрабанда, тобто компетенція СБУ.

— Найбільше нас непокоїть можливість втягування в процес незаконного обороту ядерних матеріалів транснаціональних злочинних угруповань, які мають значні фінансові можливості і відпрацьовані канали з нелегального переправляння різних товарів, які можуть бути використані і для нелегального переміщення ядерних матеріалів та радіоактивних речовин, — каже Сергій Оскаленко. — Щоправда, слід зазначити, що сьогодні ми не маємо у своєму розпорядженні даних, які свідчать про ознаки діяльності в цьому плані міжнародних злочинних угруповань на території України.

Служба безпеки України контактує зі спецслужбами багатьох країн світу із питання ядерної безпеки. Не залишається без уваги жоден факт затримання українських громадян, які контрабандою доставили радіоактивний матеріал в іншу країну. 1995 року двоє українських громадян були затримані в Словаччині, четверо — у Болгарії. 2002 р. при спробі продати ДІВ у Мінську був затриманий громадянин України, колишній робітник ЧАЕС, і білоруська спецслужба порушила кримінальну справу.

Зараз СБУ разом із однією з партнерських спецслужб розслідує вересневий інцидент у Бориспільському аеропорту. Тоді при проведенні обов’язкового радіологічного обстеження поштового багажу було виявлено бандероль, адресовану приватній особі від громадянина України. На відстані одного метра пакет випромінював 36,6 мкр/год., на поверхні — 87. Поштове відправлення, вилучене працівниками митниці та СБУ, було обстежено в київському міжобластному спецкомбінаті «Радон». Усередині виявилися три зроблені у СРСР авіаційні годинники 1976-го, 1989-го і не зазначеного року випуску. На їхній поверхні рівень відповідно був 4000, 3500, 2000 мкр/год. На думку спеціалістів, самосвітна фарба, що містить ізотоп радію-226, якою в ті часи робили позначки на циферблаті, таких показників радіоактивності давати не могла... Тобто можна припустити, що масивні годинники було знято із забруднених вертольотів, похованих у 30-кілометровій зоні ЧАЕС. Ця й інші версії перевіряються слідчими УСБУ в Київській області, яким передано для розслідування кримінальну справу, порушену Бориспільською митницею за ст. 201 (контрабанда).

У тій же Одеській області в місті Котовську працівники СБУ в квітні 2003 р. затримали при спробі продажу ДІВ відразу дві групи «радіоактивників». Одна з них пропонувала два контейнери: із цезієм-137 і зі стронцієм-90, друга — контейнер із цезієм-137. З метою штучного підвищення вартості запропонованого товару продавці видавали вміст контейнерів за збройовий плутоній-239. Номери на контейнерах були збиті, щоб уникнути виявлення джерела їхнього походження, радіоактивний фон перевищував усі допустимі норми. З’ясувалося, що ДІВ вкрали в різних місцях, і виконавці не знали одне одного. Ділки сподівалися отримати за свій товар солідну винагороду і переконували, що у разі вдалої угоди зможуть запропонувати ще 40 одиниць контейнерів. Було порушено дві кримінальні справи за ч.1 ст. 265, зловмисникам обрано запобіжний захід — підписку про невиїзд. Однак не минуло і півроку, як оперативники знову затримали одного з підслідних. І знову з небезпечним товаром.

Це сталося в серпні 2003 року. Житель Одеської області Володимир Т., 1956 року народження, колишній підприємець, котрий раніше мав досвід роботи з ДІВ, порушив підписку про невиїзд, прибув у Київ у надії на вигідну угоду. У звичайному целофановому пакеті, котрий одесит постійно тримав при собі і цілий день возив у метро, знаходилося джерело альфа-випромінення потужністю 4500 мкр/год на поверхні пакета.

Володимир Т. був затриманий і відправлений у СІЗО. У пакеті виявився америцій-241, дуже токсичний радіоізотоп. Страшно подумати, який рівень небезпечного для життя забруднення міг виникнути у разі розгерметизації свинцевого контейнера! Затриманий розповів, що капсулу з америцієм він викрутив із вимірювального приладу, обстежив дозиметром і зробив саморобний 20-сантиметровий свинцевий контейнер. І всі ці процедури здійснив у своєму домі, де мешкають його дружина і малолітня дитина. За незаконне поводження з радіоактивними матеріалами (ст.265, ч.1), інкриміноване громадянину Володимиру Т. , передбачене покарання до трьох років позбавлення волі.

...Іноді важко зрозуміти, як така злочинна діяльність могла виникнути в країні, котра пережила атомну катастрофу. Може, одночасно з піврозпадом згорілих у чорнобильському реакторі радіоактивних матеріалів почався піврозпад деяких людських душ?