Передумови для української «Волл-стрит»?

Завдяки Інтернету всі ми стали свідками багатотисячних і часом не зовсім мирних демонстрацій під назвою «Захопи Волл-стрит», спрямованих проти жадібності фінансових інституцій і корпорацій. Здавалося б, закордонні історії мали б навчити чогось українських банкірів і політиків. На жаль, бачимо протилежне. Верховна Рада України ухвалює, а президент України підписує Закон №3795-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» (набрав чинності 15 жовтня 2011 р.), який перевернув усю сферу фінансових послуг з ніг на голову.

Декларованою метою закону було врегулювання відносин між кредиторами та споживачами (шляхом усунення лазівок у законодавстві, що їх використовували несумлінні позичальники) і захист прав споживачів фінпослуг від недобросовісної поведінки фінустанов при видачі та обслуговуванні кредитів.

Насправді ж кредитори отримали нові інструменти тиску на позичальників (і не обов’язково недобросовісних). Позичальники - лише право достроково гасити кредити без додаткових штрафів і комісій. При цьому так широко розрекламована через ЗМІ банкірами і депутатами заборона валютного кредитування та надання постійного житла особам, яких виселяють з квартир, виявилися не чим іншим, як обманом або блефом.

Замість валютного споживчого кредитування депутати дозволили використовувати в кредитних договорах так звану змінювану відсоткову ставку. Тепер у Цивільному кодексі зазначено: «У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунків змінюваної відсоткової ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу». Тобто, крім придуманої фінустановою формули, яка може включати інфляційні й валютні ризики, а також будь-які інші коефіцієнти, встановлені банком, буде включено ще й індекс.

«Що ж це за індекс? - поцікавиться обиватель. - І як він формується?» Все дуже просто. Згідно із законом, індекс повинен ґрунтуватися на об’єктивних індикаторах фінансової сфери, які дозволяють визначити ринкову вартість кредитних ресурсів. Його значення має встановлювати незалежна установа з визнаною діловою репутацією на ринку фінансових послуг.

Якій саме і від кого не залежній установі, завважте, з визнаною діловою репутацією?! Знову ж таки, ким це буде доручено? Законом не встановлено. Знову отримаємо таку саму ситуацію, як і з необхідністю індивідуальних ліцензій при видачі валютних кредитів. Раз у законі не визначено строку валютної операції, то й ліцензії на неї не потрібно. Так, очевидно, буде й зараз. Якщо прийшли до фінустанови брати кредит, виходить, довіряєте їй право встановлювати індекс.

Тепер з приводу надання житла. Депутати внесли зміну в другу частину другого речення ст. 109 ЖК України. У ньому сказано, що постійне житлове приміщення надається особі, яку виселяють, і це має бути зазначено в рішенні суду. Проте першого речення цієї частини ніхто не скасовував, а в ньому зазначено, що «Громадянам, яких виселяють з житлових приміщень, одночасно надається інше постійне житлове приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на житлові приміщення, які були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку або іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного житлового приміщення». Про це ЗМІ не повідомляли.

Крім цього, законом встановлюється кримінальна відповідальність для особи, яка надала неправдиві дані для отримання кредиту, а заодно субсидій, субвенцій, дотацій або пільг зі сплати податків. Раніше до такої відповідальності могли притягти тільки посадову особу. До кримінальної відповідальності тепер притягується також особа за навмисне знищення або псування заставного майна.

Спробуйте після ДТП із заставним автомобілем довести, що ви це зробили не спеціально, якщо суд установить вашу провину в ДТП. Про ремонт у заставній квартирі тепер узагалі говорити страшно. Для будь-якої зміни, аж до забивання цвяха, позичальник муситиме звертатися в банк по письмовий дозвіл. Якщо, звичайно, не хоче сісти у в’язницю.

Далі більше: законом внесено зміни до Закону України «Про іпотеку». Тепер звертати стягнення можна ще й у позасудовому порядку, лише на підставі договору. Кредитор просто може піти в БТІ і оформити квартиру на себе або третю особу - так, як це буде зазначено в договорі, - і суд для цього не потрібен. Поза тим, банкіри, відчувши безкарність і можливість ухвалювати будь-які закони в українському парламенті, зав­дяки абсолютно байдужним «кнопкодавам», зобов’язали суддів виносити рішення про виселення людей з квартир одночасно з рішенням про звернення стягнення на заставне майно.

Дуже цікаво подивитися, як господарські суди виселятимуть людей з квартир і до чого це призведе. Крім цього, тепер дозволено зменшувати вартість предмета іпотеки в разі примусового продажу до 50% від початкової ціни, раніше обмеження було 25%. Як наслідок, квартири підуть за безцінь різним структурам при Мін’юсті, а залишок покладуть на позичальників.

Апогеєм «захисту» споживачів стало внесення з голосу одним з ініціаторів законопроекту, С.Аржевітіним, змін до прикінцевих положень закону. Згідно з ними закон не застосовується до кредитних договорів, укладених до набрання ними чинності. Усе це відображено в стенограмі засідання Верховної Ради від 8 липня 2011 року.

У цьому зв’язку абсолютно абсурдним видається доповнений розділ Закону «Про захист прав споживачів». У ньому докладно розписується можлива реструктуризація кредитних зобов’язань в іноземній валюті за договором про надання споживчого кредиту. Як можна реструктуризувати те, що заборонено?

Ухвалення і підписання цього закону ще раз показало всю фальшивість намірів політиків захистити громадян нашої країни від свавілля фінансових установ. Якщо негайно не навести порядку в питанні кредитування, то надалі це призведе до необоротних руйнівних наслідків для економіки і суспільства в цілому. Яскраві приклади чого спостерігаємо вже сьогодні, в тому числі в розвинених країнах.