Парадокси для «своїх» чи пастка для феміди?

У квітні нинішнього року глава Фонду держмайна України М.Чечетов заявив, що Закон «Про особливості приватизації», у тому числі «Укррудпрому», а отже, і підприємств, які входять у цей концерн, став результатом досягнутих кулуарних угод: «… без досягнення всіма (? — І.П.) зацікавленими сторонами згоди цей закон ніколи не набрав би 276 голосів». Проте демонстративний, із натяком на демократію, займенник «усіма» викликає великий сумнів. Оскільки, виходячи з букви закону у вигляді чотирьох, педантично сформульованих і пронумерованих, особливостей (або правил) приватизації, наприклад, Криворізького залізорудного комбінату (КЗРК), умов продажу все ж не дотримують.

Днями дніпропетровська фірма ТОВ «Солайм» (близька до ФПГ «Приват») купила у ФДМУ 93,07% КЗРК. Глава державного (вважай народного) Фонду М.Чечетов заявив, що вже сьогодні гроші за тугий пакет акцій можуть бути (а можуть і не бути? — І.П.) перераховані в бюджет країни. При цьому Чечетов, природно, не згадує ні про його занижену ціну, ні, навпаки, про завищену вдвічі ціну пакета акцій пільгової підписки. Про випливаюче з Конституції України право кожного громадянина на володіння природною рентою, тобто тим, що знаходиться в глибинах шахт того ж КЗРК, природно, теж ніхто не згадував. А шахта ж — це далеко не тільки наземні технологічні споруди, а й, насамперед, природні підземні надра, у нашому випадку — руда з вмістом заліза до 69%!

Однак ні пана Чечетова, ні тим більше пана Пінчука (кажуть, що й він доклав руку) не бентежить той факт, що, приватизувавши подібним беззаконним чином КЗРК, учасники цього процесу на корені вбивають конкурентність у ГМК країни. Та й узагалі, про яку конкуренцію можна говорити, якщо оцінювач примудрився оцінити активи прекрасно працюючого підприємства майже втричі дешевше від вартості основних засобів? Після оголошення цієї «дивовижної» суми оцінки глава Контрольної спеціальної комісії ВР із питань приватизації Валентина Семенюк заявила про намір комісії вивчити діяльність компанії-оцінювача КЗРК. Семенюк цілком обгрунтовано припустила, що умови приватизації могли бути підготовлені «під конкретного олігарха», що й визначило оцінну вартість підприємства.

А от ФДМ таку оцінку прийняв і не поперхнувся. Далі — більше: до конкурсу не допустили нікого стороннього. Зокрема, ММК ім.Ілліча, що заявляв про готовність купити КЗРК у кілька разів дорожче від стартової ціни. У результаті конкурсна комісія з приватизації підприємств, які входили в державну акціонерну компанію «Укррудпром», відразу відмовила йому в участі через невідповідність умовам тендеру.

Голова правління ММК ім.Ілліча, народний депутат Володимир Бойко, сказав в інтерв’ю «Інтерфакс-Україна», що комбінат звернувся в Київський господарський суд із скаргою на недопущення його до участі в приватизації КЗРК. При цьому підприємство розраховувало, що суд призупинить проведення тендеру до розгляду справи по суті. Однак таке рішення не прийняли. У результаті ММК прогнозує погіршення забезпечення металургійних підприємств залізорудною сировиною після придбання КЗРК групою «Приват», яка «сьогодні практично стала монополістом і надалі диктуватиме метпідприємствам свої умови». На думку Бойка, проблеми із забезпеченням залізорудною сировиною найближчим часом загрожують ММК ім.Ілліча, Алчевському меткомбінату, Дніпровському меткомбінату ім.Дзержинського, а також, тією чи іншою мірою, всім металургійним підприємствам України. «Я не розумію, навіщо потрібно було це робити, адже це не в інтересах держави й народу», — наголосив В.Бойко.

Цікаво, а в чиїх інтересах приватизація до сьогодні прибуткових і соціально захищених підприємств гірничо-металургійного комплексу країни? Адже при цьому було знехтувано навіть липневою позицією Президента України про допуск маріупольців до конкурсу. Тоді, відповідаючи на побоювання металургів про можливість обмеження допуску до участі в конкурсі, Кучма наклав резолюцію: «Чечетову, Януковичу. Поділяю стурбованість. Прошу підтримати». Як виявилося, це не допомогло...

Про замовний характер конкурсу говорив і президент криворізької фірми «Рудснаб» Едуард Самоткал, компанія якого є стратегічним інвестором КЗРК близько десяти років. «Коли ми прийшли на підприємство, воно було з нульовою рентабельністю, а зараз — високоприбуткове. Я знаю українські фірми, що готові реально заплатити за КЗРК 1—1,5 млрд. грн., бо це підприємство розробляє родовище із запасами залізної руди на мільярди доларів, виробляє 70% обсягу багатих залізних руд в Україні». Натомість в Україні відбувається монополізація, «коли двоє чоловік усе розподіляють».

Втім, не факт, що це у них вийде. Існує ж ще й законодавство.

27 липня 2004 року в Господарський суд м. Києва було подано позовну заяву про визнання недійсними актів приватизації КЗРК. Позивач — уже згадуване ТОВ «Рудснаб». Суть позовної заяви ось у чому: відповідно до ст. 7 Закону «Про особливості приватизації підприємств державної акціонерної компанії «Укррудпром», відповідальність за прийняття рішень про приватизацію об’єктів була покладена на Кабмін України, яким було видано розпорядження № 348-Р від 27 травня ц.р. про приватизацію об’єктів. Для виконання цього розпорядження ФДМУ видає свої накази — №1327 «Про затвердження плану розміщення акцій ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» (для зручності позначимо його наказ № 1) і №1330 «Про затвердження плану розміщення акцій ВАТ «Промислово-виробниче підприємство «Кривбасвибухпром» (наказ №2).

Однак закон не містить положень про затвердження ФДМУ плану розміщення акцій. Відповідно до п.2 розділу IV, «Прикінцеві положення питання щодо плану розміщення акцій» регулюються не нормами Закону «Про особливості приватизації», а іншими законами з питань приватизації. Тобто Фонд перевищив свої повноваження, що є порушенням закону.

Відповідно до ст.13 і 14 Закону «Про приватизацію держмайна», розробку плану розміщення акцій покладають на комісію з приватизації.

Далі в позовній заяві наводиться сила-силенна прикладів, що доводять: порушення закону допущено ФДМУ навмисно. Оскільки, відповідно до закону про приватизацію, зазначені державні об’єкти приватизації не підлягають, то шляхом корпоратизації з державних їх перетворюють на ВАТ. ФДМУ видає наказ №175 від 1994 р., яким, у свою чергу, розробку проектів планів розміщення акцій покладають на спеціальну комісію з приватизації. Проект цього плану розробляли на основі Типового плану розміщення акцій, затвердженого самим же Фондом відповідно до наказу №704 від 1997 р.

Подібний рух по адміністративних сходинках державної бюрократії нагадує відоме «піди туди — не знаю куди». Це, у свою чергу, дає підставу для порушення держструктурами законодавчих норм. Тому позивач, ніби підводячи риску, зазначає: «Накази №1 і 2 ФДМУ не відповідають законодавству України і порушують права й інтереси позивача, що охороняються».

От уже воістину юридична карусель — думаєш, дивлячись на купу законодавчих невідповідностей, викладених у заяві позивача. Виникає правомірне запитання — що ж породило цей судовий процес? Здається, відповідь на поверхні. Цитую фрагменти позовної заяви: «…відповідно до розділу програми «Способи продажу акцій ВАТ, створених у процесі приватизації і корпоратизації», при пільговому продажу акцій ціна однієї акції встановлюється на рівні половини номінальної вартості акції, а отже, сумарна вартість акцій, що пропонується для продажу, згідно з розділом 4 плану, затвердженого наказом №1, повинна бути не 6634,315 тис. грн.., а складати суму 3317,157 грн. Відповідно і вартість акцій, зазначених у відповідних рядках, повинна бути меншою вдвічі».

Знехтувано в процесі приватизації і продажем акцій через організаторів торгівлі цінними паперами і продажем тих же акцій громадянам і фінансовим посередникам через Державну акціонерну компанію «Національна мережа аукціонних центрів». З плану ФДМУ про розміщення акцій, затвердженого наказом №1, виключені відповідні повідомлення!

Мабуть, нема сенсу цитувати далі вісім аркушів густого тексту позовної заяви. Претензії однозначно правомірні й законодавчо обгрунтовані. Інакше Господарський суд м.Києва, в особі судді І.Домничевої, не виніс би 2 серпня ц.р. ухвалу: «З метою забезпечення позову заборонити Фонду державного майна України здійснювати будь-які дії щодо приватизації пакету акцій ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» та ВАТ «Промислово-виробниче підприємство «Кривбасвибухпром», у тому числі проведення спеціального конкурсу з обмеженою участю з продажу пакета акцій ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат», згідно з наказом №1466/354 від 16.07.2004 р., прийнятого Фондом держмайна України та Міністерством промислової політики України, до закінчення вирішення спору по суті».

Днем пізніше Мін’юст направляє у ФДМ для виконання рішення суду, що забороняє проводити продаж. У документі, між іншим, говориться: «Про виконання прошу повідомити відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у строк, наданий для добровільного виконання рішення». Підпис: «Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Г.О.Іванець».

Здавалося б, хто і що може бути сильнішим від закону, перед якими усі — від Президента до двірника — рівні? Все це так, якби йшлося про правову державу чи про правові дії державних структур. Якщо резюмувати сказане вище, то, по-перше, так званий конкурс із продажу ВАТ КЗРК мав одного-єдиного учасника торгів — фірму ТОВ «Солайм» (структура групи «Приват»). Вона й зібрала врожай на гарно угноєному полі повного ігнорування чинного законодавства України.

Мало того, за наявною інформацією, сьогодні на суддю І.Домничеву чинять тиск згори. Мета: скасувати прийняте нею неугодне рішення. Ну, а як у нас тиснуть, знають усі. По приклади далеко ходити не треба. Їхня кількість від громадян України зростає навіть у Страсбурзькому суді.

P.S. Поки готувався матеріал, стало відомо, що, попри викладені в статті факти протизаконних дій, ФДМУ усе ж підписав договір із ТОВ «Солайм». Втім, справу ще не закінчено. Так, блок партії «Наша Україна» вважає незаконною приватизацію 93,7% КЗРК і теж має намір оскаржити її в судовому порядку. В.Ющенко зазначив, що «Наша Україна» також вважає незаконною приватизацію комбінату «Криворіжсталь» і можливий продаж 42,8% державних акцій компанії «Укртелеком». Може, це змусить любителів гри в одні ворота задуматися?