Недбальство як державна політика

Якщо факти дуже популярних у нас «відкотів» довести практично неможливо, то цілком очевидне інше — на оплату товарів, робіт і послуг бюджетні установи та держмонополії перевитрачають у масштабах держави мільярди гривень. Тому домогтися зменшення рівня корупції в системі держзакупівель і бодай елементарної економії бюджетних коштів — це для нового уряду серйозний тест на професійність.

Загальновідомо, що в результаті проведених тендерів накрутки до реальної ціни товарів і послуг сягають 200—300 відсотків. Але в Рівненській області це далеко не межа. Тут керівники різних бюджетних установ нізащо не відмовляться пожити на широку ногу. Наприклад, управлінню капітального будівництва Рівненського міськвиконкому було виділено з міського бюджету (до того ж з резервного фонду!) 800 тисяч гривень. Призначення цих коштів — оплата розроблення ескізного проекту забудови одного з кварталів міста — «Міленіум Плаза». Але Контрольно-ревізійне управління області під час перевірки встановило, що розроблено не ескізний проект, а детальний план забудови, який коштує вчетверо менше. Різниця — майже 600 тисяч гривень. Прокуратура Рівненської області порушила кримінальну справу за фактом «привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем… вчинені в особливо великих розмірах або організованою групою» (ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України). Зараз триває слідство.

Не надто переймалися цільовим використанням бюджетних коштів і в управлінні капітального будівництва облдержадміністрації, спрямовуючи їх на переобладнання колишньої військової казарми під терапевтичний корпус Сарненської центральної районної лікарні. Ревізори з Контрольно-ревізійного управління довели, що не були виконані роботи на суму 165 тисяч гривень. У діях чиновників з управління капітального будівництва прокуратура угледіла ознаки злочину, передбачені ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України («службова недбалість, якщо вона спричинила тяжкі наслідки»).

Понад рік тому керівництво згаданої лікарні провело тендер на закупівлю дизельної електростанції автономного живлення. І не було б нічого дивного в тому, що головний лікар уклав з приватним підприємцем договір купівлі-продажу на суму 137 тисяч гривень, якби переможець тендера сам виготовляв те обладнання. А він закупив його у фірми-виробника, яка програла тендер, «наваривши» при цьому майже 100 тисяч гривень. Бо фактична ринкова вартість дизельної електростанції становить лише 38 тисяч гривень. До речі, технічний стан обладнання не відповідає визначеним у тендерній пропозиції параметрам, через що генератор уже рік як не використовується. Прокуратура області порушила кримінальну справу, однак за ознаками злочину, передбаченими ч. 4 ст. 191 Кримінального кодексу України. Вочевидь, завдана державі шкода більш значна — вона в більш як 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Нещодавно Рівненська міська станція швидкої допомоги провела тендер на закупівлю різної медичної техніки. І що ж з’ясувалося? Було придбано технічних засобів, які не сертифіковані і заборонені до використання в Україні, на суму 67 тисяч гривень. За цим фактом прокуратура міста Рівного порушила кримінальну справу.

Поза сумнівом, держзакупівлі — саме та сфера, де можна було б заощадити величезні суми бюджетних коштів. Та реальне бажання (або, навпаки, небажання) це робити продемонструють судові вироки, винесені посадовим особам Рівненщини. Бо м’якість покарань за скоєні економічні злочини, що давно стала практикою українського судочинства, — найкраща підказка іншим розпорядникам бюджетних коштів: вам нема чого боятися. Державні закупівлі — це безкарність. Державна.