МІНІСТР ЮСТИЦІЇ МАЄ ПРОБЛЕМИ. З ІНФОРМОВАНІСТЮ Й... УЯВОЮ

Ось про що заявив минулого тижня в інтерв’ю інтернет-виданню «Україна кримінальна» міністр юстиції Олександр Лавринович:

«Я взагалі не можу стверджувати, що у нас є катування. Це — карний злочин. І про катування можна говорити там, де є вирок суду. Я знаю лише кілька випадків. Це резонансна справа, коли в СІЗО СБУ до смерті закатували невинну людину, здається, прізвище Мозола. Я не приділяв спеціальної уваги збору такої статистики. Знаю, що такі випадки — доведені в суді — одиничні. Але якщо є одиничні, то, очевидно, що не всі були доведені. Саме цей масив (не знаю його розмірів), повинен скорочуватися після впровадження громадянського контролю.

— Чи скоротить громадянський контроль розміри корупції серед адміністрації тюрем і СІЗО?

— А хіба там є корупція?

— Про це свідчить скандал на Лук’янівці, коли двоє засуджених до довічного ув’язнення спробували втекти зі зброєю в руках. Кажуть, пістолет у їхню камеру занесла працівниця слідчого ізолятора. Напевно, не безплатно.

— Мені узагалі важко це уявити: і зброя, і корупційні дії в цій системі. У всякому разі, я не володію такими фактами. Можливо, я не дуже знайомий із процедурами, що таку можливість відкривають… З моєї точки зору, у пенітенціарній системі немає місця для корупції».

Не погодимося з міністром юстиції й зазначимо, що про катування можна говорити не тільки там, де є вирок суду, а й там, де є люди, котрі пройшли жорна правоохоронних органів і залишилися інвалідами. І де ці випадки не носять винятковий характер. Там, де на публікації, у яких наводяться конкретні факти катувань і знущань, немає ніякої офіційної реакції компетентних органів, конкретні працівники яких звинувачуються у скоєнні такого роду тяжких злочинів. Де про катування, застосовувані працівниками правоохоронних органів, і про те, що в закладах пенітенціарної системи можна отримувати практично всі види послуг, доступних на свободі, знають, мабуть, усі... крім міністра юстиції.