МАЙЖЕ СІМЕЙНИЙ ДЕТЕКТИВ

Повідомлення про викрадення цінних творів мистецтва на Заході й так зазвичай потрапляють на перші шпальти газет, привертаючи увагу більшості читачів. Проте в даному випадку безпрецедентні подробиці саги про «злочин і покарання» музейного грабіжника й абсолютно неадекватна реакція його матері викликали найсправжнісінький шок у самих журналістів.

Стефана Брейтвайзера арештували ще в листопаді минулого року під час спроби викрадення стародавнього мисливського рогу з музею швейцарського міста Люцерна. А буквально за тиждень після цього до поліції французького міста Мульхауз надійшли повідомлення про те, що в місцевому каналі випадкові перехожі знайшли стародавні твори мистецтва. Прочесавши дно цього каналу, поліція виявила статуетки зі срібла та слонової кістки, середньовічну зброю та стародавні музичні інструменти. Проте зв’язок між цими двома подіями з’ясували лише недавно, після того, як французька поліція одержала ордер на обшук у будинку Мірей Брейтвайзер, матері Стефана, котра мешкає саме в... Мульхаузі.

Як з’ясувалося, 31-річний Стефан протягом останніх восьми років займався систематичними крадіжками з музеїв Франції, Швейцарії, Бельгії, Австрії, Голландії й Німеччини. За цей час, за його зізнанням, він викрав 60 картин і 112 предметів декоративного та прикладного мистецтва. Усі свої скарби він відвозив до будинку матері, де і збирав їх у власній спальні. А та, почувши про арешт сина, вирішила позбутися «компромату», вартість якого, за оцінками фахівців, становить від 1,4 до 1,9 мільярда доларів. Картини Мірей просто порубала на шматки, а все інше викинула в канал. Як вона потім пояснила в поліції, зробила вона це через те, що сильно розсердилася на сина.

Александра Сміт, співробітник розташованого в Лондоні міжнародного Регістра зниклих творів мистецтва, мало не втратила дар мови, коментуючи цю ситуацію журналістам. «Я гадаю, він просто ексцентричний клептоман, помішаний на мистецтві XVII і XVIII століть. Багато людей вважають, що твори мистецтва знаходяться під надійним захистом усіляких систем спостереження й охоронної сигналізації, проте він переконливо довів, що це зовсім не так, адже він брав усе, що хотів».

Ані Стефан, ані його мати не заперечують свою вину й від показань не відмовляються. Онук художника, Стефан виріс людиною, явно небайдужою до мистецтва. Потроху красти він почав, коли йому ледь виповнилося 20 років, спочатку в антикварних крамницях і на аукціонах. Потім, працюючи у Швейцарії офіціантом, він часто відвідував музеї й зазвичай ішов звідти не голіруч. Крав Стефан удень і обходився без будь-яких зламувань, хитромудрих пристосувань і складних ідей. Обравши черговий шедевр (головне — не дуже великий за розміром), він чекав, поки в залі не буде ані відвідувачів, ані охоронців, вирізав із рами картину чи просто хапав виріб й ховав їх під пальто. Робив він це зовсім не заради корисливості, а лише з любові до справи. Зате його мати в мистецтві зовсім не розбиралася й навіть не замислювалася, наскільки цінним було те, що вона намагалася знищити. Безповоротно втраченими виявилися картини Ватто, Пітера Брейгеля-молодшого, Лукаса Кранаха-старшого, Корнея де ля Хая, порцеляна XVII століття й багато іншого. Зброю, вироби зі срібла та слонової кістки, кажуть фахівці, ще можна спробувати відновити. А ось унікальна скрипка XVII століття після тижневого перебування у воді відновленню вже не підлягає.

За оцінками поліції, із музеїв і приватних будинків у світі щорічно викрадають творів мистецтв на суму понад 8 мільярдів доларів. Донедавна панувало переконання, що за цим стоять винятково добре організовані банди високопрофесійних грабіжників, котрі отримують інформацію й консультативну підтримку від цінителів мистецтва і спеціалізованих дилерів. Проте справа Стефана Брейтвайзера змусила рішуче переглянути цей постулат.

за матеріалами International Herald Tribune