Куди тече «соснова сльоза»?

Гріх сказати, що надра неприхильні до українців. Хоч би які були скрутні часи, а вони дають можливість вижити й заробити дещицю грошей. Черпають те, що лежить під поверхнею суші, в різних регіонах України. У цьому ми глибоко соборні. Якщо у Луганській чи Донецькій областях закриваються великі шахти, то населення масово видобуває вугілля в нелегальних шахтах, так званих копанках. А за понад тисячу кілометрів звідти, на Рівненщині, розкинулися унікальні в масштабах держави території, на яких залягає цінний мінерал — бурштин. Із нього виготовляють різноманітні художні та ювелірні вироби. Тут, у поліських лісових нетрях, зосереджені всі його розвідані українські запаси.

В Україні легально видобуває і переробляє бурштин єдине державне підприємство — «Бурштин України». Спеціально створений у 1995 році підрозділ при Управлінні внутрішніх справ в області здійснює охорону 28-гектарної ділянки, де на законних підставах розробляють ці родовища… Проте сотні жителів Рівненщини ще в середині 90-х років минулого століття легко «демонополізували» видобуток бурштину. І зробили з цього власний бізнес. Закам’яніла смола хвойних дерев — бурштин, що в народі називається «сосновою сльозою», давно стала золотою лихоманкою мешканців північних районів — Сарненського, Дубровицького та Володимирецького. Зусиллям «надрокористувачів» сприяють відносно доступне залягання вартісного мінералу та природне бажання прогодувати сім’ю. Адже промисловість на цих територіях не працює роками.

Дві третини світового видобутку бурштину походять із Калінінградської області Російської Федерації. Загальні розвідані запаси становлять майже 100 тисяч тонн. Тут поклади бурштину сконцентровані в компактному місці — поблизу Балтійського моря. Проте умови залягання досить складні, він міститься на глибині 45 метрів. У 2005 році в Балтійському регіоні було видобуто 200 тонн цього коштовного каміння. Незначні запаси виявлені в Литві, Білорусі, Польщі, Німеччині, Данії, Швеції.

Як же працює самовільна бурштинова копальня в Україні? З глибини від двох до шести метрів каміння видобувають або лопатою, або простим гідравлічним методом. До ймовірного місця залягання підганяють компресор і мотопомпу. Остання складається з двигуна й пожежного насоса. Під великим напором води в це місце ллють воду. Утворюється яма, через яку бурштин автоматично виштовхується нагору. Сьогодні лісові стежки і дороги рівненського Полісся перетворилися на глибокі провалля. Рекультивацію розкопаних ділянок, зрозуміло, ніхто не проводить. Так щороку внаслідок незаконного видобутку бурштину знищуються десятки гектарів лісових масивів та земельних угідь. Природа Полісся зазнає чималої шкоди.

Але чорний ринок бурштину живе за прагматичними, безжальними законами. Високі чини міліції Рівненщини розповідають кореспондентові «ДТ» про добре організовану розвідувальну мережу «чорних копачів». Вони знають чимало приватних номерів автомобілів міліції. На виїзді з Рівного стоїть «вишка» (так називають приватного інформатора), яка по мобільному телефону передає сигнал: «Брати виїхали». Друга «вишка» в селі уже знає, що робити. І часто рейди рівненської міліції завершуються безуспішно.

Працівники органів внутрішніх справ Рівненщини, як випливає зі звітів УМВС, незаконних копачів бурштину таки виловлюють. До оперативно-профілактичних відпрацювань територій північних районів залучаються спеціальні підрозділи «Беркут» та «Сокіл» і навіть внутрішні війська МВС. Тільки нинішнього року затримано 68 зловмисників. Відібрані в них трофеї наводять на більш системні роздуми. Копачі знаходять підтримку серед державних чиновників. Не дивно, що у затриманих видобувачів було вилучено 9 автомобілів, 8 мотоциклів, 71 мотопомпу, 590 метрів пожежних рукавів (вітання державній пожежній службі), геолого-розвідувальні карти з родовищами та проявами бурштину (славно працює українське державне геологічне підприємство!) і 12 кг бурштину. За 38 фактами порушено кримінальні справи (торік було 50), із яких 30 уже передано до суду. І яке ж слово каже стосовно більшості випадків незаконного видобування бурштину українська Феміда? Посміймося разом. Відповідно до ч.1 статті 240 Кримінального кодексу («Порушення правил охорони надр»), цей злочин не належить до тяжких. Якщо його скоїла особа, і одноразово, то для неї може бути застосоване покарання у вигляді штрафу до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (до 850 грн.!) або обмеження волі на строк до двох років. А під час судового слідства з’являється арсенал пом’якшуючих обставин. І «старатель» відбувається суто символічним штрафом.

Нинішнього року працівники спецпідрозділу УСБУ в області виявили і затримали на «гарячому» вже три організовані злочинні групи з 8—10 осіб, які систематично незаконно видобували бурштин і здійснювали його подальшу реалізацію. Було порушено кримінальні справи за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.240 ККУ («Порушення правил охорони надр, вчинені… повторно…») Тут санкція суворіша— обмеження волі на строк від двох до п’яти років або позбавлення волі на такий самий строк. Зрозуміло, з конфіскацією незаконно здобутого коштовного каміння та знарядь його видобутку. Тепер триває розслідування. Чи не виявить суд надмірну гуманність і щодо організованих злочинних груп?

Доволі цікавим явищем став також нелегальний експорт бурштину. Начальник УБОЗ УМВС області Василь Коваль гордо заявляє: «В результаті постійних попереджувально-профілактичних та оперативно-розшукових заходів правоохоронних органів (задушевно звучить!) канали злочинного скуповування бурштину-сирцю в області вдалося перекрити. Експортери (український бурштин-сирець в основному продають за кордон!) чекають уже на кордоні.

Недавно працівники спецслужби затримали автомобіль, у якому громадянин Польщі намагався незаконно перевезти через МП «Ягодин» досить переконливий вантаж — аж 41,7 кг бурштину. Сотнями чи тисячами кілограмів бурштин із України не експортують. Мінерал експерти оцінили у 13 тисяч гривень. І яке ж покарання? Ділок отримав адміністративне стягнення, бо вартість каменю не дотягувала до величини, від якої, згідно із Кримінальним кодексом України, настає кримінальна відповідальність за контрабанду.

Але «чорним копачам», яких розвелося на Рівненщині як грибів після дощу, такі відносини вигідні. Бо якщо, наприклад, державне підприємство «Бурштин України» закуповує фракції 5—10 грамів із розрахунку 669 грн. за кілограм, то «чорні скупники» — по 170 доларів, на 50 доларів за один кілограм чорний ринок переплачує за 60-грамові куски каменю. І тому тіньовий сектор продажу-скупки-експорту бурштину на Рівненщині набув величезних масштабів. За даними ДП «Бурштин України», це підприємство торік видобуло 2,5 тонни бурштину. А на біржі у Гданську останнім часом щороку продається від 20 до 30 тонн бурштину з України — його можна ідентифікувати за якісними характеристиками, багатшою кольоровою гамою і т.п. Ця інформація, надана керівництвом Рівненської облдержадміністрації, в результаті порівняльних даних, отриманих із Калінінградської області та Литви, свідчить, що нелегально бурштину в Україні видобувається у шість — десять разів більше, ніж офіційно.

Постає ще одна проблема — кримінальну відповідальність законодавець передбачив лише за незаконний видобуток бурштину. Зберігання, скупка, перевезення вкраденого у землі мінералу — все це дозволено. Не спіймали вас за руку з мотопомпою — дійте як заманеться.

Кримінальні методи боротьби з незаконним використанням надр належного ефекту не дають. А економічні поки що не працюють. Точніше, їх просто немає. Перший заступник голови Рівненської облдержадміністрації Анатолій Жуковський, який очолював робочу групу з вивчення досвіду видобутку та переробки бурштину в Литві та Калінінградській області, твердо переконаний: «Ми досі воювали з вітряками і лише ускладнювали роботу правоохоронних та адміністративних органів. Цей бізнес треба легалізувати, щоб люди мали альтернативу — законно видобувати і здавати бурштин, а держава отримувала додаткові доходи».

В облдержадміністрації розробили ряд пропозицій. Це, можна сказати, без п’яти хвилин програма, якою зацікавився сам прем’єр Віктор Янукович і відрядив недавно в область міністра охорони навколишнього природного середовища Василя Джарти «вивчати ситуацію», що склалася у зв’язку з незаконним видобутком бурштину». Загальний мотив — монопольне видобування бурштину державою через ДП «Бурштин України» та постійна охорона всіх родовищ неефективні. Обласна виконавча влада вважає, що на великих територіях із попередньою геологічною розвідкою видобуток бурштину повинен бути ліцензований. А на невеликих ділянках (до двох гектарів), які не мають промислового значення, зареєстрованим підприємцям слід надати можливість у спрощеному порядку отримати спеціальні дозволи на видобуток. Працюй легально, сплачуй податок — і не почуватимешся злочинцем. Доцільно також відкрити легальні пункти прийому бурштину-сирцю. А більші партії продавати через спеціалізовану біржу. Приблизно такі ж заходи пропонує керівництво УМВС в області.

Крім того, видобуток та переробка бурштину, у баченні обласних можновладців, мають бути розділені. Так є в Росії і Литві. Бо основні прибутки закладені не у видобутку та продажу бурштину, а в його переробці й виготовленні прикрас, ювелірних виробів. Наприклад, видобутком бурштину в Калінінградській області займається лише одне державне підприємство, яке переробляє його й продає. Проте переробляють коштовне каміння і деякі приватні підприємства, закуповуючи його в монополіста з видобутку.

Так і хочеться повірити: залучення приватного капіталу у видобуток бурштину в Україні посилить конкуренцію у цій сфері і хоч трохи здешевить готові вироби. А поки що гість-міністр погодився, що Мінприроди підготує проект нової редакції Кодексу про надра, урядову постанову про спрощений порядок отримання дозволів на видобуток бурштину на невеликих ділянках і заодно внесе зміни до Кримінального кодексу, які посилять відповідальність за незаконний видобуток корисних копалин… Пакет ідей є, було б бажання їх реалізовувати. Щоб «соснова сльоза» не розтікалася стихійними потоками.