КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД РОЗ’ЯСНИВ, МИТНИЦЯ ДАЛА «ДОБРО». А ЗА ДЕРЖАВУ ПРИКРО

Два роки знадобилися Конституційному суду України, щоб ухвалити рішення в справі про оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями, суть якого полягає в офіційному тлумаченні положень частини 1 статті 5 Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених із використанням майна та засобів вітчизняного походження» і частини 1 статті 19 Закону України «Про інвестиційну діяльність». Термін цілком достатній для підготовки чітких і недвозначних відповідей на всі запитання, які виникають до зазначених статей.

Однак недаремно викладач єврейської школи пояснював своїм учням, що в російській мові є два види речень — складнозрозумілі і складнонезрозумілі. Складається враження, що більшу частину всього цього часу вельмишановні судді відшукували такі ж в українській мові, щоб одягти у них свій вердикт.

Із прийняттям Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених із використанням майна та засобів вітчизняного походження» у судах загальної юрисдикції виникли різні підходи до вирішення питань щодо надання пільг в оподаткуванні підприємств, створених з участі іноземних інвестицій. В одних судах приймалися рішення про підтвердження пільг, наданих на підставі скасованих цим законом нормативно-правових актів. При цьому там керувалися положеннями статті 19 Закону України «Про інвестиційну діяльність», відповідно до якої, підприємствам з іноземними інвестиціями надавалися податкові пільги. Крім того, відповідно до статті 9 цього закону і статті 8 декрету Кабінету міністрів України «Про режим іноземного інвестування», у разі зміни законодавства на вимогу іноземного інвестора протягом десяти років мало застосовуватися спеціальне законодавство, що діє на момент реєстрації інвестицій.

Інші ж суди з аналогічних питань почали ухвалювати прямо протилежні рішення, що базуються на Законі «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених із використанням майна та засобів вітчизняного походження». Його положення встановлюють національний режим валютного регулювання та стягування податків, зборів (обов’язкових платежів) для підприємств з іноземними інвестиціями.

Позаяк Кабінет міністрів України є суб’єктом права на конституційне подання, він звернувся до Конституційного суду із проханням дати офіційне тлумачення положень частини першої статті 5 Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених із використанням майна та засобів вітчизняного походження» і частини першої статті 19 Закону України «Про інвестиційну діяльність». Вищий орган виконавчої влади насамперед цікавили такі питання: чи є частина 1 статті 5 першого зі згаданих законів підставою для відмови в наданні підприємствам із іноземними інвестиціями пільг, незалежно від часу внесення іноземних інвестицій і їх реєстрації, у тому числі при вирішенні спорів у судах? Чи слугує вона підставою для припинення пільг, раніше наданих таким підприємствам відповідно до законів, що втратили силу? І, нарешті, як узгоджуються між собою зазначені статті обох законів? Інакше кажучи, чи передбачає застосування державних гарантій іноземних інвестицій, встановлених законами України, що діють у момент реєстрації іноземних інвестицій, надання підприємствам з іноземними інвестиціями податкових та інших пільг, якими вони користувалися раніше у відповідності до спеціального законодавства?

«Положення частини першої статті 5 Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених із використанням майна та засобів вітчизняного походження», — проголошує вердикт Конституційного суду, — у взаємозв’язку з іншими положеннями цього закону є підставою для відмови як у наданні, так і в припиненні раніше наданих пільг у сфері валютного та митного регулювання і стягування податків, зборів (обов’язкових платежів) підприємствам з іноземними інвестиціями... незалежно від часу внесення іноземних інвестицій і їх реєстрації».

Згоден, фраза заважка, і не кожен «з льоту» її осмислить. Однак прочитавши принаймні двічі, все ж таки можна зрозуміти, що «підстава для відмови як у наданні, так і в припиненні» є підставою і для відмови в наданні, і для відмови в припиненні. Якби було потрібно і відмовити, і припинити, тоді б було написано: «є підставою як для відмови в наданні, так і для припинення раніше наданих пільг».

А який, скажіть, чиновник відкладе свої відомчі невідкладні справи, щоб вникати в ці нюанси? Ось і полетів у регіональні митниці лист одного з керівників ДМСУ з пропозицією начальникам митних органів на місцях ужити заходів до перегляду всіх рішень і постанов судів, якими «давалися» пільги підприємствам з іноземними інвестиціями, «у зв’язку з наново відкритими обставинами». Тут навіть не було часу усвідомити, що жодні нові обставини не відкрилися, бо це рішення КС України, хоч як його тлумач, таким бути не може. З тієї простої причини, що лише визнання закону неконституційним стає підставою для перегляду судового рішення, яке вступило в силу «у зв’язку з наново відкритими...». Та суди і не можуть надати пільги, вони лише підтверджують або не підтверджують їх надання.

А що накажете робити адресатам? Яких заходів вони можуть вживати на виконання отриманої директиви? Скасувати судові рішення вони не уповноважені. Як казав один літературний герой, «солнце не в моем участке». Отже, потрібно у встановленому порядку звертатися в суди, лише вони мають право це зробити. Але там переглянуть і залишать у силі. Адже Конституційний суд не сказав нічого з приводу перегляду рішень судів загальної юрисдикції (що могло бути у разі визнання закону неконституційним), отже, вони підлягають виконанню у відповідності до статей 124 і 129 Конституції України.

Уявімо, що акт офіційного тлумачення буде наділено зворотною силою. Це спричинить перегляд тисяч судових рішень, перерахунок і відшкодування величезних коштів, поставить під загрозу не лише нормальне функціонування держапарату, коли треба буде скасувати тьму нормативних та індивідуально-правових документів, а й стабільність усієї правової системи держави. Тому, окрім можливості зворотної сили рішень про офіційне тлумачення, у Законі України «Про Конституційний суд України» спеціально оговорено, що рішення КС можуть мати преюдиціальне значення у разі розгляду судами загальної юрисдикції правовідносин, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.

Конституційний суд ухвалив потрібне і правильне рішення, але випустив з уваги одну важливу обставину. Будь-яке офіційне тлумачення положення, що наказує держчиновникові діяти однозначно, буде виконане ним із точністю до навпаки, якщо це тлумачення складене зі складнопідрядних пропозицій. Чому армійські накази звучать гранично лаконічно? А тому, що варто командирові у своєму розпорядженні вжити хоч одну кому, виконання бойового завдання рядовим складом буде поставлене під загрозу. А у військових це питання життя і смерті, ось тому вони й небагатослівні. Чиновник же, вирішуючи питання державної важливості, нічим особистим не ризикує, бо завжди може посилатися на заплутаність документів, якими керувався. Ось чому результати його запопадливості нерідко бувають такі, що згадуються слова кіногероя Верещагіна: «За державу прикро».

Тому, вельмишановні панове судді Конституційного суду, пам’ятайте: виклад ваших рішень «рубаним» текстом — гранично чітко, коротко і зрозуміло — є однією з умов їх належного виконання. І не зле було б ще й перепитувати тих, кому вони насамперед адресовані: «Повторіть, як зрозуміли? Виконуйте!»