Інцидент у стилі майстра

Читачі «ДТ» пам’ятають, скільки разів видання зверталося до теми фальсифікацій документів у Вищій раді юстиції України в часи головування у ній Сергія Ківалова. На жаль, жодна з тих публікацій не отримала належної оцінки правоохоронних органів. І ось маємо нові звершення, що безпомилково дозволяють упізнати руку майстра та його кураж. Тиждень тому комітет ВР з питань правосуддя, що його з грудня минулого року очолює пан С.Ківалов, виніс на розгляд парламенту кандидатури суддів, яких профільний комітет, попри положення відповідного закону, в очі не бачив. Сам Сергій Ківалов «нєпонятку», як завжди, пояснив… поганою роботою… апарату Верховної Ради. Втім, не тільки сторонніх спостерігачів, а й цілу групу народних депутатів таке пояснення не переконало. І, з огляду на низку ще й інших промовистих обставин, 28 березня група народних депутатів України підписала звернення щодо внесення відкликання голови комітету Верховної Ради України з питань правосуддя Сергія Ківалова.

Ось про що йдеться у зверненні.

Всупереч законодавчим приписам щодо своїх повноважень та способу їх реалізації, С.Ківалов допускає систематичні порушення вимог Конституції і законів України. Це відбилося у перевищенні ним повноважень голови комітету, порушенні законодавчо закріплених принципів діяльності комітету, ігноруванні передбачених законом прав членів комітету та інших народних депутатів України, порушенні порядку розгляду комітетом законопроектів, оформлення рішень та протоколів засідань комітету, фальсифікації прийнятих комітетом рішень. Крім того, колеги звинувачують С.Ківалова у неналежній організації діяльності комітету, що призвело до ухвалення ним незаконних рішень та інших негативних наслідків, зокрема неправомірного втручання в діяльність судової влади.

На засіданні комітету 27 грудня 2007 року було прийнято рішення про створення робочої групи для вивчення питання щодо проблем роботи Вищої ради юстиції. Всупереч рішенню комітету, С.Ківалов додатково ввів до складу цієї робочої групи члена комітету, сфальсифікувавши протокол засідання комітету. Фактично Сергій Васильович підписав протокол засідання, на якому було ухвалено інше рішення, а не те, що відображене у протоколі. У цих діях, зазначається у зверненні, вбачаються ознаки службового підроблення (стаття 366 Кримінального кодексу України).

Прийняті комітетом акти можуть бути переглянуті, якщо за це проголосує більшість складу комітету. Однак комітет не переглядав рішення про створення зазначеної робочої групи, його одноосібно переглянув С.Ківалов.

У січні 2008 року Ківалов видав розпорядження про створення робочої групи з вивчення проблем щодо блокування роботи Вищої ради юстиції, хоча законом голові комітету не надане право видачі такого роду розпоряджень. А члени комітету не підпорядковані голові комітету.

5 березня С.Ківалов включив до порядку денного засідання комітету питання про ситуацію, що склалася у Вищій раді юстиції у зв’язку з блокуванням її роботи. Членам комітету біло роздано проекти відповідного рішення комітету за звітом робочої групи. Втім, робоча група з цього питання жодного разу не засідала, не робила жодних висновків, не готувала звіту про виконану роботу і не уповноважувала нікого доповідати на засіданні комітету.

Депутати відзначають, що в діяльності комітету з питань правосуддя, роботу якого організовує С.Ківалов як його голова, намітився ряд негативних тенденцій, що пов’язані з прийняттям ним рішень та діями його членів, які не відповідають Конституції і законам України, свідчать про вихід за межі наданих законом повноважень і можуть бути розцінені як протиправне втручання у діяльність судової влади, неправомірний вплив на суд та суддів.

За рішенням комітету, його члени та працівники секретаріату здійснили перевірку діяльності Стрийського міськ­районного суду Львівської області. Проте жоден закон України не передбачає здійснення комітетами ВР парламентського контролю у формі перевірок діяльності судів та суддів. Рада суддів України висловила свою стурбованість зазначеними обставинами. Проте С.Ківалов направляє голові Верховного суду, Ради суддів і голові Вищої кваліфікаційної комісії суддів листи, в яких повідомляє про проведення 24 березня 2008 року виїзного засідання комітету у Львові, до порядку денного якого включено, зокрема, питання про стан правосуддя у Львівській області.

20 березня 2008 року на пленарному засіданні Верховної Ради України під час розгляду питання про обрання суддів на посаду безстроково С.Ківалов, доповідаючи це питання, вніс пропозицію обрати безстроково на посаду судді Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим Лесю Українець та на посаду судді Жовтневого райсуду міста Харкова — Миколу Федюшина, хоч комітет не приймав рішення про рекомендацію щодо їх обрання.

Таким чином, зазначають народні депутати, надавши неправдиву інформацію щодо рекомендацій комітету про обрання суддів безстроково, С.Ківалов увів в оману законодавчий орган, який на підставі його інформації міг прийняти неправомірне рішення.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України», профільний парламентський комітет вносить пропозиції до порядку денного пленарного засідання ВРУ лише за наявності рішення комітету про рекомендацію або нерекомендацію щодо обрання суддів безстроково. Тобто таке рішення комітету є обов’язковою умовою розгляду питання на пленарному засіданні парламенту.

У запиті також вказано: «Про умисний характер дій С.Ківалова свідчить, зокрема, його поведінка на засіданні парламенту, коли він навіть після зауважень, зроблених народним депутатом України Шемчуком В. та головою Верховної Ради Яценюком А., стверджував, що комітет приймав рішення стосовно цих суддів, а відсутність їхніх прізвищ у проекті постанови парламенту пояснював неналежною роботою апарату Верховної Ради».

Зі стенограми засідання парламенту 20 березня 2008 року:

«Шемчук В. Сергій Васильович, є невелика проблема, яка стосується подачі законопроекту 2026: вами зачитано два прізвища, які не внесені в законопроект 2026. Перше прізвище — це Українець, а друге прізвище — це Федюшин. Немає цього прізвища, ні одного, ні іншого, у даному законопроекті. Звідки взялися ці прізвища?

Ківалов С. Рішення комітету було, ми розглядали. Може, сюди не попало?

Головуючий. Я ж не заперечую, що рішення комітету. Будь ласка, 2026. У кого з народних депутатів на руках є прізвища Українець і Федюшин, підніміть руку. У кого є відповідний законопроект із двома прізвищами? Немає. Таким чином, я не можу ставити законопроект, який не розданий народним депутатам…

Ківалов С. Арсений Петрович, это вопрос к вашему аппарату».

Підсумовуючи розгляд цього питання, головуючий на засіданні голова Верховної Ради України А. Яценюк констатував: «Шановні народні депутати України, я вважаю, те, що відбулося сьогодні у стінах українського парламенту, є не тільки інцидентом і не тільки правопорушенням, а це дещо більше, ніж те, що може статися в українському парламенті, коли народних депутатів, вибачте, за дурнів тримають. Приймають один проект постанови, а потім з’являються два прізвища, які навіть не пройшли комітет, більше того — комітет прийняв рішення їх відхилити. Тому з приводу цього я матиму окрему розмову з керівниками фракцій… цей інцидент не буде упущений з поля зору українського парламенту. Якщо ми таким чином призначаємо українських суддів, то тоді не треба ставити їм запитань, які рішення вони приймають».

Звісно, наївно навіть припускати, що непотоплюваний пан С.Ківалов може бути відкликаний із посади голови комітету через такі «дрібнички». І не такі бурі він переживав, виходячи з них переможцем, хоч би як дорого це йому коштувало.