Глобальні питання з’їзду адвокатів

Минулої суботи в країні відбулися два установчі з’їзди адвокатів України. Кожен з них підтримав створення Національної асоціації адвокатів України - як замислювалося, єдиної і першої в Україні професійної асоціації. З’їзд «більшості» обрав своїм керівником нинішнього президента Спілки адвокатів України Лідію Ізовітову. З’їзд «меншості» - керівника колишньої Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури України при Кабінеті міністрів України Володимира Висоцького.

Як відомо, рано вранці минулого понеділка Національну асоціацію «більшості» було зареєстровано, а меншості - ні. Але згідно зі статутом зареєстрованої, усі адвокати країни автоматично були зараховані до її членів - навіть представники «адвокатської фронди».

Таким складнопідрядним чином, через 17 років після того як Україна взяла на себе певні зобов’язання перед Радою Європи, було виконано одне з них - створення єдиної професійної організації адвокатів.

Події обох з’їздів уже широко відомі на відміну від питань, ними залишених. Одне з головних - з’їзд констатував глибокий розкол в адвокатському середовищі, можливо, вперше за багато років існування вітчизняної адвокатури. Насамперед розкол торкнувся однієї з 20 найбільших адвокатських громадських організацій, створеної ще Віктором Медведчуком (котрий сповідував, як відомо, імперський стиль управління) і очолюваної нині Лідією Ізовітовою. По інший бік барикад опинилися її багаторічні соратники, колеги і навіть друзі - екс-керівник ВККА при КМУ волинський адвокат і член Вищої ради юстиції Сергій Сафулько, попередник Л.Ізовітової у Спілці адвокатів України Тетяна Варфоломєєва, багаторічний соратник по САУ та ВРЮ Ольга Жуковська та інші.

Виступаючи на з’їзді «меншовиків», адвокат із 59-річним стажем роботи Клара Маргулян описала проблему цитатою з Булата Окуджави: «возьмемся за руки друзья, чтоб не пропасть поодиночке». «Стару гвардію» помітно відсунули від впливу на ситуацію в адвокатурі. Лейтмотивом виступів на з’їзді стало нерозуміння змін, які відбуваються в адвокатському середовищі у зв’язку із впровадженням у життя нового Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», і невдоволення участю, яку взяли в цьому нове покоління адвокатів та адміністрація президента.

Те, проти чого так довго виступала стара гвардія адвокатів, сталося: у середовище активно вклинилися молоді юристи, для яких досвід у сфері злиття та поглинання виявився одним з головних професійних козирів. Розподіл ключових посад у головних адвокатських структурах було проведено між лідерами чотирьох основних адвокатських об’єднань - Спілки адвокатів України, Спілки юристів України, Асоціації юристів України, Асоціації адвокатів України - переформатуванням центрів впливу в адвокатурі.

У майбутньому це питання буде не менш актуальним. По-перше, через те, що вплив адміністрації президента на всі процеси зберігатиметься, адже саме вона ініціювала ухвалення закону в нинішньому вигляді, а отже, саме нею ключовим гравцям роздані виняткові повноваження, і тепер вони точно знають, кому завдячують несподіваним піднесенням у владу в адвокатському середовищі.

Ще одна проблема - закон не передбачає чіткої ієрархії всіх структур. Згідно з документом, НААУ - свого роду віртуальне утворення. Всіма поточними питаннями адвокатури займатиметься Рада адвокатів України, що складається з 30 членів, делегованих конференціями адвокатів регіонів. Як відомо, це питання було одним з тих, що розсварило адвокатське середовище.

НААУ у всій структурі виступає лише координатором усіх форм адвокатського самоврядування (Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Вищої ревізійної комісії адвокатури, регіональних представництв, Ради адвокатів України та регіональних рад адвокатів тощо). Але коли йтиметься про розподіл сотень мільйонів гривень бюджету НААУ, видачі свідоцтв на заняття адвокатською діяльністю, притягнення до дисциплінарної відповідальності та виконання інших владних повноважень, конфліктів не уникнути. При закладеній у законі свободі адвокатської діяльності і широкому самоврядуванні лихоманитиме НААУ регулярно.

Вирішити питання контролю керівництво НААУ спробувало вже на з’їзді, проголосувавши рішення про право делегувати деякі повноваження Ради адвокатів місцевим радам. Таким чином формальний контроль над роботою регіональних рад адвокатів буде встановлено.

У цьому зв’язку не зайвим буде нагадати, що протистояння між ВККА та адвокатами навколо способу проведення конференцій для делегування представників на установчий з’їзд закінчилося кількома рішеннями судів і окремими постановами Генеральної прокуратури. Очевидно, що в такому потенційно конфліктному середовищі владі, якщо виникне потреба, буде досить легко обстоювати власні інтереси, підіграючи певним групам впливу.

Ще одним важливим результатом з’їзду і початку роботи Ради адвокатів стане впровадження законного Єдиного реєстру адвокатів України. Тут виникає відразу кілька підводних каменів. До цього часу ведення реєстру адвокатів було покладено на ВККА при КМУ. Але, як відомо, всі укази президента, що регламентують її діяльність, стали не такою вже й безневинною жертвою всіх навколоз’їздівських конфліктів ВККА та адвокатів і були скасовані президентом. Що, до речі, ще раз опосередковано підтверджує бажання АП зберегти свій вплив на 50-тисячну недержавну організацію.

Упровадження реєстру дуже важливе, адже, відповідно до нового Кримінального процесуального кодексу, представляти інтереси сторони в кримінальних процесах зможе тільки захисник, який має посвідчення адвоката. Ця норма почне працювати приблизно із січня 2014 року. Незважаючи на те що в НААУ ввійшли всі нинішні адвокати, їм доведеться одержати нові посвідчення і по-новому подати свої документи до реєстру. Таким чином відбудеться формальна перевірка всіх власників посвідчень. Не виключено, що список адвокатів буде перлюстровано.

І останній важливий момент не стільки для адвокатів, скільки для суддів. Уперше громадськість стала свідком того, як виконуються норми закону про судоустрій і статус суддів, що регулюють формування Вищої ради юстиції її суб’єктами. Як відомо, держава, намагаючись виконати рекомендації Ради Європи, до внесення змін до Конституції України, запропонувала суб’єктам формування ВРЮ делегувати суддів. Як відомо, цю норму закону вже випробували президент В.Янукович і Всеукраїнська конференція прокурорів. Тоді причини вибору В.Татькова і М.Кобилянського залишилися за кадром. З’їзд адвокатів цілком оголив проблему, призначивши у ВРЮ голову Вищого адміністративного суду Ігоря Темкіжева.

По-перше, сама процедура делегування не була відкритою. Крім того, З’їзд адвокатів у своєму виборі представника-судді від адвокатів спирався на звернення керівника ради суддів адмінсудів М.Кобилянського. Міг М.Кобилянський проявити особисту ініціативу і чому цього не зробили інші ради суддів? Відповідь очевидна. Голові ж ВАСУ, читай - «судді, який у процесі завжди повинен бути по інший бік барикад», довелося загравати з адвокатами і навіть пообіцяти, що «інтереси адвокатів будуть йому як рідні», а потім довго виправдовуватися.

Очевидно, що закладений у законі компромісний принцип формування ВРЮ підважує і фундамент незалежності суддів, і основи незалежності членів Вищої ради юстиції. Тож попри те, що з’їзди «більшості» і «меншості» адвокатів відбулися в один день, післясмак від них залишиться ще надовго.