ДІТИ ЛЕЙТЕНАНТА ШМІДТА ВЖЕ НА МІСЯЦІ

Неймовірною популярністю серед української еліти нині користується купівля ділянок на Місяці та інших планетах Сонячної системи, підтримувана масовою рекламою в ЗМІ (публікації в «Комсомольской правде в Украине», «Сегодня», у «Галицьких контрактах»; різноманітні телепрограми, приміром, «Хочу й буду» на «1+1» і багато чого іншого). В Україні ексклюзивними правами на такі продажі користується Місячне Посольство (Lunar Embassy), очолюване послом Сергієм Земляковим. Принаймні так запевняє сам пан «посол». На сайті Lunar Embassy в Україні наводять дані, що ділянки купили понад 1500 громадян України, серед яких перша леді України Людмила Кучма, екс-голова Держкомітету з питань розвитку підприємництва Олександра Кужель, прем’єр-міністр України Віктор Янукович, Дмитро Табачник, групи «Вопли Видоплясова», «Океан Ельзи», «Грін Грей», клініка «Борис», газета «Комсомольськая правда в Украине», радіостанція «Громадське радіо», фірма Unitraide, завод «Галактон» та інші відомі особистості та організації.

Чи є продаж ділянок на Місяці та інших небесних тілах законним або ж це найсправжнісеньке шахрайство?

На своєму сайті Lunar Embassy права на продаж землі на планетах Сонячної системи обгрунтовує: «Угода про Місяць та інші небесні тіла» (1967) передбачала, що жодне космічне тіло не підлягає національному присвоєнню, але, таким чином, не позбавляло такого права фізичних і юридичних осіб. 1980 року Денніс Хоуп цілком законно зареєстрував право власності на Місяць і низку інших об’єктів Сонячної системи, правильно використавши можливості американського законодавства. Так, відповідно до законів штату Каліфорнія, щоб отримати у власність те, що нікому не належить, досить першим подати відповідну заявку й довести до відома про це сторони, що мають якесь відношення до цього об’єкта. Саме так і вчинив Денніс Хоуп, зареєструвавши власність на всі планети, крім Землі та Сонця,
у відповідному департаменті рідного штату, й отримав офіційні документи на право власності. З вищесказаного випливає, що космічне тіло може належати тому, хто перший подав документи на реєстрацію, і на цей час немає інших претендентів на цей об’єкт. Те, що не належить нікому, можна забрати собі.

Незабаром буде створено «Місячну республіку», що об’єднає всіх власників Місяця, а її представники займуть місце в ООН. Також буде створене місячне громадянство, а всім, хто купив ділянку, нададуть місячний паспорт».

З погляду міжнародного права, усі наведені вище аргументи — не що інше, як дурість, а продаж ділянок на Місяці
є грубим порушенням не лише норм міжнародного права, а й українського законодавства. Ось мої аргументи.

Основний у сфері космічного права Договір про принципи діяльності держав з дослідження та використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла (далі — Договір по космосу) від 27 січня 1967 року, що став чинним 10 жовтня 1967 року й в якому беруть участь 222 держави, серед них й Україна, містить принципи діяльності держав у космічному просторі та норми, які безпосередньо характеризують його правовий режим.

«Держави — учасники договору здійснюють діяльність з дослідження та використання космосу, у тому числі Місяця, у відповідності лише з міжнародним правом» (ст. III), тому посилання на будь-яке національне право, у тому числі американське,
є некоректним. Таким чином, сферою застосування міжнародного права стають не лише території та простори на Землі, а й позаземний — космічний — простір, що зумовлено інтересами всього міжнародного співтовариства. Денніс Хоуп, як громадянин США, зареєстрував Місяць у своєму штаті, але норми національного права будь-якої держави підпорядковані нормам міжнародного права.

Крім того, Договір по космосу закріпив положення про те, що «космічний простір, включаючи Місяць та інші небесні тіла, не підлягає національному присвоєнню». Таке саме положення міститься в Угоді про діяльність держав на Місяці та інших небесних тілах (ст. ІІ. «Космічний простір, включаючи Місяць та інші небесні тіла, не підлягає національному присвоєнню ні шляхом проголошення на них суверенітету, ні шляхом використання чи окупації, ні будь-якими іншими засобами»). Тому жодна держава не може проголосити жодне небесне тіло своєю власністю.

Обгрунтування легітимності продаж на підставі реєстрації планет громадянином США — обман, оскільки фізичні та юридичні особи не є суб’єктами міжнародного публічного права, що регулює цю сферу відносин. Суб’єктами публічного права є лише держави, урядові та неурядові організації, тому всі фізичні особи підпорядковані юрисдикції державі громадянства, а юридичні особи — державі реєстрації. Це підтверджує також і стаття VІ Договору по космосу: «Держави — учасники Договору несуть міжнародну відповідальність за національну діяльність у космічному просторі, включаючи Місяць та інші небесні тіла, незалежно від того, чи здійснюється вона урядовими органами чи неурядовими юридичними особами, і за забезпечення того, щоб національна діяльність проводилася згідно з положеннями, що містяться в цьому Договорі. Діяльність неурядових юридичних осіб у космічному просторі, включаючи Місяць та інші небесні тіла, має проводитися з дозволу і під постійним наглядом відповідної держави — учасника Договору».

Тобто всі юридичні
й фізичні особи можуть діяти в космосі лише за згодою і під контролем держави, під юрисдикцією якої вони перебувають, якщо така діяльність не завдає шкоди інтересам інших країн. Приватизація космічних територій грубо порушує інтереси всіх держав, отже, така приватизація не може бути законною.

Відповідно до міжнародного космічного права навіть будь-які дослідження держав є спільними для всіх. «Поверхня чи надра Місяця, а також ділянки її поверхні чи надр чи природні ресурси там, де вони знаходяться, не можуть бути власністю якоїсь держави, міжнародної міжурядової чи неурядової організації, національної організації чи неурядової установи чи будь-якої фізичної особи».

Тому жодна держава, жодна фізична чи юридична особа, тим паче Lunar Embassy чи Денніс Хоуп, не мають
і ніколи не мали права на будь-який об’єкт у космосі. Якщо виходити з принципів легітимності Lunar Embassy, то чому тоді ніхто не приватизує відкрите море чи його дно, космічний простір у цілому, Антарктиду, повітря — адже всі ці типи простору, так само, як і планети, перебувають за межами юрисдикції будь-якої держави?

Обіцянки Lunar Embassy створити «Місячну республіку», її членство в ООН та місячне громадянство з видачею місячного паспорта — узагалі не вкладаються в рамки розумного. Міжнародне право ніколи не дозволить якомусь шахраю створити державу. Це все зі сфери «і от, Васюки стають Нью-Васюками й стають столицею світу...»

На додаток, відповідно
до Віденської конвенції
«Про дипломатичні відносини» 1961 року (членом якої є Україна), термін «посол» означає особу, яка представляє державу, а оскільки на Місяці держави немає, то називатися послом Сергій Земляков права не має. Крім того, щоб стати послом, потрібно бути акредитованим при главі держави.

Я звертався до департаменту дослідження Місяця та інших небесних тіл NASA, котра, як стверджує Lunar Embassy в Україні,
є їхнім спонсором,
із приводу права власності на космічні
об’єкти та співробітництва з продажів. Від-повідь була такою
(у перекладі, природно): «Спасибі, що зв’язалися з НАСА. НАСА
не займається самостійно та не підтримує жодну приватну організацію, що намагається продати власність на Місяці. Якщо ви маєте дані про сайт, на якому стверджується, що сайт має підтримку НАСА,
чи використовується логотип НАСА, будь ласка, повідомте нам, щоб Департамент права зміг провести міжнародне розслідування. Ми вважаємо вашу інформацію дуже корисною
і спасибі ще раз, що зв’язалися з НАСА».

Перевірте, напишіть самі: Spacelink@msfc.nasa.gov

Схожу відповідь я отримав
і від Центру ФБР з інтернет-шахрайства (www.ifccfbi.gov/).

На підставі всього викладеного вище, можна дійти висновку, що Lunar Embassy не має жодних прав на жодну планету, видані ним сертифікати не мають юридичної чинності, а вся інформація, що обгрунтовує легітимність продажів, — неправда.

Відповідний склад злочину передбачений КК України в ст. 190: «Шахрайство — заволодіння чужим майном чи придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою».

Тобто коротко кажучи, Lunar Embassy обдурює своїх клієнтів із метою отримати матеріальні кошти, насправді не маючи жодної правової підстави для своїх дій.

До речі, у Німеччині за продаж місячних ділянок шахраї вже загриміли до в’язниці. Коли ж наш «місячний посол» змінить свою резиденцію в місця не надто віддалені? І друге запитання: куди дивляться наші правоохоронні органи?

На останок хочеться сказати: дуже прикро, що на такі хитрощі попалися не лише обивателі, а й представники вищих верств українського суспільства, тим самим укотре підтвердивши, що рівень правової культури та правових знань нашого народу неймо-вірно низький.