ДЕ ГУКНЕШ, А ДЕ ВІДГУКНЕТЬСЯ?

Відомо, що принцип поділу праці використовується не лише при організації роботи підприємств і всесвітнього економічного господарювання, а й у сфері боротьби з криміналітетом. Правда, не секрет, що Україна, прагнучи інтегруватися в європейські та більш масштабні структури, істотно відставала від багатьох своїх нинішніх або колишніх громадян. І чистий криміналітет, і тіньовий бізнес уже давно обжилися в європейському й не тільки європейському домах. Ролі цих «піонерів» присвячено сотні, а може, навіть тисячі томів у сейфах слідчих і спеціальних агентів у Швейцарії, Італії, Німеччині, США, Франції, Ізраїлі, Бельгії... В цій ситуації не можна сказати, що українські правоохоронні структури сидять склавши руки. На ниві кримінального улову останнім часом відзначилося Міністерство внутрішніх справ. Його представники пройшли з косою по Києву й Криму, залишивши після себе досить окультурений газон та перенісши до свого загратованого гербарію значну кількість авторитетів. Правда, грунт, що породив їх, змін не зазнав, але, з другого боку, міліція аж ніяк не зобов’язана проводити меліоративні роботи.

Водночас не бездіяльна й Служба безпеки України. Правда, результативність її роботи не так упадає в око, але це й зрозуміло: СБУ — спецслужба й тому своїх дій не афішує. За рідкісним винятком. Приміром, публічна заява СБУ стосувалася колишнього громадянина України, а на момент виходу заяви — громадянина Ізраїлю Вадима Зиновійовича Рабиновича. Нагадаємо її зміст: «На підставі отриманих матеріалів про причетність громадянина Ізраїлю Рабиновича Вадима Зиновійовича, 1953 р.н. (внутрішній паспорт №303446132, закордонні паспорти №9003576 і 7833635) до діяльності, яка завдає значної шкоди економіці України, в інтересах забезпечення безпеки України, на підставі ст.25 закону України «Про правовий статус іноземців» Службою безпеки України 24 червня 1999 року цьому іноземцю закрито в’їзд в Україну терміном на п’ять років.

Раніше, 17 грудня 1998 року, Служба безпеки також закрила в’їзд в Україну на такий же термін іншому громадянинові Ізраїлю, Вульфу Леоніду Борисовичу, який підтримував тісні зв’язки з Рабиновичем В.З. і який відомий у кримінальному світі як лідер одного з професійних злочинних формувань, що підозрюється у вчиненні ряду резонансних убивств і замахів в Одесі, Києві, Дніпропетровському регіоні».

Нагадаємо, що заява Служби безпеки побачила світ 24 червня, і через два місяці Вадима Зино- війовича запросили на допит на вул.Володимирську. Незабаром Вадим Рабинович повернувся до своєї бізнесдіяльності в Україні, й більше його Служба безпеки не турбувала. Свій бізнес він веде досить активно разом із народним депутатом Андрієм Деркачем — сином голови СБУ Леоніда Деркача. Зараз Служба безпеки України не має претензій до Вадима Рабиновича, а ось ізраїльські правоохоронні структури однозначно дали зрозуміти про свої претензії до Леоніда Вульфа. За даними джерела в посольстві, 27 серпня Леонід Вульф був заарештований в Ізраїлі. Проти нього висунули обвинувачення в організації навмисних замовлених убивств у 1995 році. За окремими даними, йдеться про подвійне вбивство у Кривому Розі. Крім того, Леоніда Вульфа офіційно звинуватили у відмиванні брудних грошей.

У серпні нинішнього року вже не ізраїльська, а італійська поліція заарештувала на своїй території Леоніда Мініна — впливового керівника міжнародної організованої злочинної групи «Ангерт- Мінін». Діяльність цієї групи західні правоохоронні органи з невідомих нам, але відомих їм причин пов’язують із Вадимом Рабиновичем.

До речі, в Італії та Німеччині нинішнього року було проведено цілу серію арештів людей, які причетні або були причетні до Україні. Таким чином, можна сказати, що західні спецслужби свою частину в поділі праці з боротьби за правову екологію виконують. Більше того, їхня частина видається вагомішою. Адже на їхньому рахунку Лазаренко, на їхньому рахунку низка справ, відкритих на крупних українських політиків-підприємців. І не вони винні, що багато надісланих українським колегам запитів дивним чином губилися. Про такі факти чимало повідомлялося в західній пресі, зокрема бельгійській. Утім, з багатьма матеріалами, які «не дійшли» до Києва, зможуть ознайомитися англомовні читачі планети: на американських книжкових розкладках з’явилася свіжа й дуже груба книга під назвою «Червона мафія». Допитливий український читач, котрий цікавиться політикою, знайде в ній чимало знайомих осіб. Немає сумнівів у тому, що поява фоліанта підстьобне активність правоохоронних структур багатьох країн. Цікаво, яку рецензію на цю книгу напишуть представники охорони правопорядку в Україні?