Боротьба Європи проти торгівлі людьми — нової форми рабства

Європа скасувала рабство ще 200 років тому, проте воно існує і в наші дні. Злочинні банди в різних частинах Європи збагачуються, торгуючи людьми, а уряди багатьох держав не докладають достатніх зусиль, щоб покласти цьому край.

Торгівля людьми не належить до ретельно приховуваних видів злочину. Її жертв можна щовечора зустріти на берегах каналу біля штаб-квартири Ради Європи в Страсбурзі, у містах України і всієї Європи. Густий макіяж не в змозі приховати їхню тривогу й безнадію. Час від часу поліція затримує їх і висилає до країн, з яких вони прибули. Найчастіше нещасні знову з примусу опиняються в раб­стві, уже в іншому місці Європи, раніше, ніж висихає чорнило на розпорядженні про їхню депортацію.

На жаль, є очевидним, що злочинці тут завжди на крок попереду. У той час, як торговці людьми багатіють, ті, ким торгують, розплачуються дорогою ціною. Хоч найбільш поширеним мотивом у практиці торгівлі людьми є сексуальна експлуатація, роблять це й з метою використання їх на примусових роботах та вилучення органів.

Аби покласти край цій скандальній ситуації, Рада Європи у 2005 році підготувала принципово нову конвенцію. Документ спрямований на посилення міжнародного співробітництва з метою запобігання торгівлі людьми, посилення заходів щодо переслідування та покарання організаторів торгівлі, надання допомоги жертвам і створення механізму моніторингу дотримання урядами держав, що підписали цей документ, конвенційних положень.

Після набуття конвенцією чинності першого лютого вона почне діяти в десяти державах, які її ратифікували першими: Австрії, Албанії, Болгарії. Грузії, Данії, на Кіпрі, у Молдові, Румунії, Словаччині та Хорватії. У Боснії та Герцеговині, Норвегії, Франції, які ратифікували конвенцію в січні, вона набуде чинності першого травня.

Конвенція є першим міжнародним договором, який визнає осіб, що стали об’єктом торгівлі, жертвами, а не правопорушниками. Вона покликана захищати їхні основні права та людську гідність, надати їм реальний шанс повернутися до нормального життя й відправити за грати сучасних работорговців.

Боротьба проти торгівлі людьми вимагає якнайширшого міжнародного співробітництва — насамперед країн, з яких походять жертви торгівлі, країн транзиту та країн, до яких прибувають жертви торгівлі. Конвенція відкрита не лише для 47 держав — членів Ради Європи, а й для неєвропейських країн, а отже, є засобом дати глобальну відповідь на глобальну проблему.

Велику роль у цьому можуть відіграти інформаційні кампанії в країнах, з яких походять жертви торгівлі, з метою викрити обман та маніпуляції, до яких вдаються злочинці, що чатують на майбутніх жертв. З іншого боку, уряди країн, до яких потрапляють ошукані люди, повинні вжити заходів для скорочення «попиту». На практиці це означає, що органи влади, незалежно від того, наскільки легітимною є проституція в даній країні, мають притягати до відповідальності тих, хто усвідомлює, що платить за сексуальні стосунки з жертвою торгівлі людьми. Звичайно, це не єдиний спосіб скоротити «попит»: важливим аспектом скорочення потреби в живому товарі є проведення інформаційних кампаній та спеціальних тренінгів.

Згідно з конвенцією жертві торгівлі надаватиметься не менш ніж тридцятиденний період для реабілітації, а також тимчасовий дозвіл на проживання — незалежно від того, чи погоджується особа співробітничати з поліцією. В основу такого підходу покладено досвід окремих держав — членів Ради Європи, який показує, що добровільна співпраця дає найкращі результати в переслідуванні торговців.

Набуття конвенцією чинності є поворотним моментом, оскільки це допоможе істотно скоротити масштаби торгівлі людьми в Європі. Проте багато країн (більшість із них є країнами, до яких прибувають жертви торгівлі) до цього часу ще не ратифікували документа. Їхні уряди аргументують зволікання побоюваннями стосовно нелегальної міграції. Тим часом очевидно, що такий погляд є цілком хибним: адже вважати людину, яка стала жертвою торгівлі, нелегальним мігрантом, — це те ж саме, що звинувачувати жертву зґвалтування у непристойній поведінці. Подібно до цього, й аргумент про те, що ті, хто став жертвою торгівлі, мав би знати, що робота, яку їм пропонують, не обмежиться лише екзотичними танцями, можна порівняти з твердженням, що провокативний стиль одягу є пропозицією бути зґвалтованою чи зґвалтованим. Ніхто й ні за яких обставин не має права позбавляти особу свободи та примушувати до дій, що принижують гідність і порушують права цієї особи.

Настав час покінчити з торгівлею людьми в Європі, тож набуття конвенцією чинності значною мірою посприяє цьому. Тому держави, які ще не ратифікували цього документа або не підписали його, мають зробити це без зволікання.