БЕЗ СТРОКУ ДАВНОСТІ

У разі в’їзду в Україну на постійне місце проживання Богдана Козія, обвинувачуваного в США в злочинах проти людства, скоєних під час Другої світової війни, до нього буде застосовано слідчі дії з узяттям під варту. Заступник начальника прес-служби МЗС України Сергій Бороденков повідомив також, що в червні 2000 року подружжя Козіїв подало в посольство України в США документи з проханням про в’їзд в Україну на постійне проживання.

За словами С.Бороденкова, 28 жовтня 1975 року слідчий відділ КДБ Української РСР в Івано- Франківській області порушив кримінальну справу проти Б.Козія за обвинуваченням у добровільному вступі в німецькі каральні органи й участі в 1942—1943 роках в арештах, конвоюванні й убивствах мирних жителів на окупованій фашистською Німеччиною території. 26 січня 1976 року винесено постанову про притягнення Б.Козія до кримінальної відповідальності, проте слідство було припинено, оскільки з 1944 року він постійно проживав у США.

Виходячи з положень Конвенції від 1968 року про незастосування терміну давності до воєнних злочинів проти люд-ства й рекомендації Генеральної асамблеї ООН від 3 грудня 1973 року, з моменту повернення Б.Козія в Україну його мають поставити перед судом і в разі доведення його вини — засудити.

МЗС України не має офіційної інформації про рішення суду Коста-Рики щодо депортації Б.Козія з цієї країни. За його словами, у даний момент ук- раїнська сторона веде переговори з цього питання зі США й Коста-Рикою.

При цьому він звернув увагу на те, що між Україною і Коста-Рикою немає договору про екстрадицію.

Богдан Козій, 1924 року народження, уродженець України, обвинувачується компетентними органами США в злочинах проти людства під час Другої світової війни. З 1944 до 1982 року він проживав у США, приховавши своє минуле. 1982 року його позбавлено громадянства цієї країни. З 1985 року Б.Козій живе в Коста-Риці.

Касаційний суд Коста-Рики ратифікував рішення про висилку колишнього українського нациста Б.Козія, обвинувачуваного у скоєнні воєнних злочинів. 1986 року власті колишнього Радянського Союзу зверталися до Коста-Рики з проханням видати цього воєнного злочинця, проте дістали відмову, бо не подали гарантії незастосування страти.