Амністія. Неврегульовані питання

Реформи у кримінально-процесуальному та кримінальному законодавстві України тривають. Зміни законодавства вимагають «притирки», розуміння, банального звикання. Природно, що нові механізми не відразу працюють бездоганно, тож виникають певні робочі питання, непорозуміння.

Одне з них - питання застосування амністії щодо осіб, які вчинили злочин до 8 липня 2011 року, коли набув чинності Закон України «Про амністію в 2011 році», і кримінальні справи щодо яких перебувають нині на стадії досудового чи судового слідства. У разі, якщо за станом на 1 січня 2012 справу не було розглянуто по суті або ж до набуття цим законом чинності вона була направлена на додаткове розслідування.

Відомо, що з 1 січня 2012 року були внесені зміни до статті 6 Кримінально-процесуального кодексу України, згідно з якими скасовано звільнення від кримінальної відповідальності внаслідок акта амністії. Також були внесені зміни до Кримінального кодексу України, за якими засуджений може бути повністю або частково звільнений від покарання за амністією, але тільки за обвинувальним вироком суду.

Згідно із Законом України «Про застосування амністії в Україні» (у редакції закону від 2 червня 2011 року) внесені зміни у статтю 6 Кримінально-процесуального кодексу (КПК) України. Так, виключено пункт 4 частини 1 статті 6 КПК України; частину 3 статті 6 КПК України викладено в новій редакції; частину 4 статті 6 КПК України вилучено. Відповідно були внесені зміни у статті 85, 86, 88 Кримінального кодексу України щодо застосування амністії.

Порівняльний аналіз положень Закону України «Про амністію в 2011 році» від 8 липня 2011 року та Закону України «Про застосування амністії в Україні» (у редакції закону від 2 червня 2011 року) дає підстави зробити висновок, що положення Закону України «Про амністію в 2011 році» є більш сприятливими для осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності за дії, які вони здійснили до набрання цим законом чинності включно.

Згідно з частиною 2 статті 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, який встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність чи в інший спосіб погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Відповідно до частини 4 статті 5 КК України: якщо після здійснення особою діяння, передбаченого КК України, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, який скасовує злочинність дії, пом’якшує кримінальну відповідальність чи в інший спосіб покращує становище особи.

Отже, враховуючи положення статті 5 КК України, при вирішенні питань застосування амністії за діяння, скоєні до набрання чинності Законом «Про амністію в 2011 році» від 8 липня 2011 року включно, необхідно застосовувати положення даного закону, якщо це покращує становище особи.

Зрозуміло, що загалом становище осіб до внесення вищевикладених змін було набагато кращим, адже тоді амністію можна було застосувати на попередньому судовому розгляді, а не на заключному розгляді при оголошенні вироку. При цьому амністований звільнявся від кримінальної відповідальності й не був засудженим.

Слід розмежовувати поняття: особа, яку засуджували, і особа, яка має судимість. У даному контексті це має значення, наприклад, після прийняття парламентом України урядового законопроекту №9473 від 17 листопада 2011 р. про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з ухваленням Закону України «Про основи запобігання та протидії корупції». Із прийняттям цього закону були введені обмеження для прийому на роботу (службу) до органів державної влади осіб, які раніше засуджувалися за скоєння злочинів чи на яких упродовж трьох останніх років накладалися адміністративні стягнення за здійснення корупційних правопорушень.

Відповідно, такі особи попри застосування амністії не зможуть обіймати державні посади, оскільки належатимуть до осіб, які засуджені. При цьому, згідно зі статтями 85, 86, 88 Кримінального кодексу України, абсолютно не має значення, що таку особу буде звільнено від покарання. Статус залишається таким: особа, яка засуджувалася.