Запах раку

Ця історія розпочалася ще 1989 року, зі статті в журналі The Lancet, в якій розповідалося про унікальний випадок. Жінка звернулася до лікарів із проханням видалити з її ноги родимку, через котру її собака виявляв сильне занепокоєння: постійно облизував і навіть намагався вигризти. З’ясувавши, що ця родимка є меланомою і становить смертельну небезпеку для жінки, лікарі її видалили. І описали цей випадок для подальшого вивчення.

Відтоді накопичено чимало історій про те, як собаки рятували своїх господарів від смерті, примушуючи їх звернутися до лікарів. Причому вчасно: медики діагностували різні форми безсимптомного раку на тих стадіях, коли хворого ще можна було врятувати. І ось тепер перевіркою здатності собак «винюхувати» ракові клітини зайнялася Керолайн Уїлліс з Амершамської лікарні (Великобританія).

Групу із шести собак різних порід протягом семи місяців намагалися навчити розрізняти за запахом сечу здорових людей і пацієнтів, які страждають на рак сечового міхура. Спочатку результати здавалися не дуже переконливими: правильний діагноз тварини поставили лише в 22 випадках із 54. Та все-таки це істотно перевищувало ймовірність простого збігу (у даному разі її оцінили в 14%). Однак той факт, що всі рябки одностайно реагували на «здорову» сечу, яку їм пропонували як контрольну, змусив дослідників засумніватися не в здібностях собак, а в точності діагностичної апаратури. І справді, при ретельнішому дослідженні у «здорової» людини виявили рак сечового міхура.

Британські вчені не сумніваються, що ракові клітини мають специфічний запах, який дуже складно вловити іншими методами. Подальші дослідження будуть спрямовані як на складання хімічної «карти» раку, так і на навчання собак виявляти інші форми цього захворювання. Зокрема злоякісні утворення на шкірі. Вважається, що в таких випадках собаки здатні продемонструвати значно обнадійливіші результати.