Врятувати життя

Швейцарські фармацевти та український уряд продовжують допомагати хворим на хронічний мієлолейкоз

Сучасне життя вимагає від фармацевтичних компаній не лише постійного розширення переліку препаратів у відповідності з новими розробками і тенденціями, але й дотримання вимог соціальної відповідальності та встановлення власних високоетичних стандартів. Понад п’ять років швейцарська компанія «Новартіс Фарма АГ» реалізує у 80 країнах світу медико-соціальні програми, спрямовані на підтримку хворих на рак крові.

В Україні така програма під назвою «Право жити» була запроваджена торік. У нашій країні з діагнозом «хронічний мієлолейкоз» живуть близько трьох тисяч людей. Врятувати їхні життя можна за допомогою новіт­ньої розробки швейцарських фармацевтів — препарату, який дає змогу лікарям проводити ефективне лікування і дарувати життя тим, хто ще вчора був приречений на смерть.

11—12 вересня ц.р. у Києві відбулася Школа гематологів, організована за сприяння Міністерства охорони здоров’я України, Академії медичних наук України і компанії «Новартіс». Провідні лікарі-гематологи з Росії, Вірменії, Грузії, Казахстану, Узбекистану та інших країн зібрались у столиці України, щоб обмінятися досвідом лікування хворих на хронічний мієлолейкоз та обговорити проблемні питання діагностики та лікування.

Як зазначили лікарі, однією з основних проблем є неувага на державному рівні до соціальних програм компанії «Новартіс» (Україну ця проблема оминула, оскільки програма «Право жити» реалізується за безпосереднього сприяння МОЗ). З усіх країн, представники яких брали участь у Школі гематологів, тільки Росія може похвалитися тим, що держава забезпечує конче потрібними ліками сто відсотків хворих на хронічний мієлолейкоз — в інших країнах цим опікується лише фірма-виробник препарату.

Крім того, наприклад, у Киргизії та Узбекистані досі немає власних лабораторій, які можуть забезпечити увесь комплекс досліджень з метою підтвердження діагнозу «хронічний мієлолейкоз» та подальшого моніторингу стану пацієнтів після початку вживання препарату. Доводиться домовлятися з іншими країнами, які володіють лабораторною базою. При цьому вартість діагностики найчастіше відшкодовується знову ж таки за рахунок спеціальних медико-соціальних програм або благодійних фондів, адже пересічні громадяни не можуть сплатити чималу суму самостійно.

Усі лікарі-гематологи високо відзначили рівень обізнаності в проблематиці українських спеціалістів і те, як сьогодні український уряд разом із компанією-виробником забезпечують 600 хворих життєво необхідним препаратом: держава в рамках програми «Право жити» фінансує 30% закупівлі потрібної кількості препарату, а 70% забезпечує «Новартіс». Лікарі наголосили, що такі програми повинні бути довготривалими, адже в цілому для української економіки підтримка хворих на хронічний мієлолейкоз не є непідйомним фінансовим тягарем, а для людини, яка зіштовхнулася із страшним діагнозом, — це єдина надія на порятунок.

Крім того, слід пам’ятати, що через складність діагностики цього захворювання багато хворих можуть не знати про свій діагноз. Отже, для України та інших країн першочерговим завданням має стати розробка нових медико-соціальних програм, які б забезпечили доступ до лабораторних досліджень усіх громадян, незалежно від їхніх матеріальних статків та місця проживання.