ВАЛЕРІАНКА З БАЛЬЗАМОМ

Лікарські засоби на кшталт корвалолу чи настойки валеріани можуть невдовзі стати не по кишені багатьом нашим співвітчизникам. Вітчизняні виробники вже пообіцяли зняти їх із виробництва у разі позбавлення медичної галузі пільг із акцизу на спирт і прирівнювання акцизної ставки медичного спирту (нині вона дорівнює 2 гривням за 1 літр 100-відсоткового спирту) до ставки 16,4 гривні за 1 літр 100-відсоткового спирту, що застосовується в лікеро-горілчаному виробництві. Проте подорожчають не лише рідкі форми спиртовмісних лікарських засобів, а й сухі (таблетки, порошки) та водорозчинні ін’єкційні, особливо фітохімічного складу, форми.

Подорожчають тому, що у виробничому циклі отримання практично будь-яких ліків використовується та чи інша кількість спирту. Звідси прогнозоване підвищення цін — воно коливатиметься від 20 до 100%. Таке зростання поставить вітчизняного виробника в неконкурентні умови, порівняно не лише з індійськими, російськими чи білоруськими виробниками, а й зі східноєвропейськими.

Під зовні пристойним приводом наповнення бюджету країни постраждають переважно літні, хворі й бідні люди. Купувати корвалол по 2 гривні замість однієї — це великий удар по бюджету людей, котрі живуть на мізерні пенсії. Чимало з них тричі на день приймають ліки, без яких не можуть жити. Поняття «ліки» і «хліб» для таких людей рівнозначні. Звісно, наповнення бюджету — основна турбота уряду, проте фіскальна політика не повинна будуватися на обмеженні інтересів і так економічно проблемної охорони здоров’я та бабусь із тремтячими руками.

Прибічники єдиної ставки запевняють: пільгове оподаткування для окремо взятої галузі — річ несправедлива, мають бути рівні умови конкуренції. Але кого з ким порівнювати? Лікеро-горілчані заводи з фармацевтичними? Казино, бари, нічні клуби — з лікувальними установами, особливо у віддалених районах, куди з бюджету доходить аж по 20 копійок (!) на добу лікування стаціонарного хворого? Негативні наслідки зрівнялівок ми вже пройшли за 70 років радянської влади. У всіх розвинених країнах світу, включно зі США, Японією й Німеччиною, обов’язково існують податкові пільги й винятки. А якщо повернутися до акцизу на спирт, то для медичної галузі він нульовий, приміром, у Німеччині, Польщі, Росії. Завдання будь-якого уряду — у життєво важливих галузях створювати пільговий режим оподаткування. Інакше зарубіжні конкуренти просто задушать вітчизняного виробника.

За Конституцією, уряд не має права ухвалювати закони, які погіршують фінансово-економічний стан держави. Але Україна — економічно «зачарована» територія: тут плюси, намальовані непрофесійними експертами, миттєво перетворюються на мінуси, і чиновницькі прогнози не справджуються.

Не треба бути макроекономістом, аби зрозуміти: 1,5—2-разове підвищення цін на життєво необхідні ліки катастрофічно звузить ринок. Тут усе гранично зрозуміло: чим вища ціна продукту, тим менший на нього попит — якщо, звісно, немає зростання зарплати й рівня життя. Відповідно починає скорочуватися абсолютний обсяг продажів в одиницях товару. Це призводить до того, що відбувається недовантаження виробничих потужностей, а це знову викликає чергове зростання цін. Утворюється замкнене порочне коло, й очікуваного збільшення надходжень у бюджет просто не відбудеться. Такий парадокс загальновідомий. Якщо податкові ставки, включно з акцизами, позамежні, то податкові надходження в бюджет зменшуються. До того ж частка споживання спирту фармпромисловістю — лише 4%, і очікуване надходження до бюджету мізерне.

Які лобістські групи підкидають у «казан» чорного піару цифри, взяті зі стелі, невідомо. І з цим слід розібратися. Звідки взялася інформація, яка кочує різними засобами масової інформації, буцімто останніми роками споживання спирту фармпромисловістю зросло в десятки (!) разів? Є офіційна статистика. Так, зростання споживання спирту фіксується, особливо після економічної кризи 1997—1998 років (1998 р. — 371 тис. дал, 1999 р. — 528,4 тис. дал, 2000 р. — 682,9 тис. дал, 2001 р. — 868,5 тис. дал, 2002 р. — 881,9 тис. дал і за 9 міс. 2003 р. — 448,3 тис. дал). Звісно, необхідно навести порядок у сфері виробництва спиртовмісних лікарських засобів і посилити контроль за використанням спирту. Найголовніше — ніхто з фармвиробників не заперечує проти цього. Понад те, на недавній нараді у Мінздоров’я України директор ВАТ «Фармак» Філя Жебровська сказала, що готова не лише сприяти встановленню постів податкової міліції на території підприємства, які постійно були б присутні при всіх процесах використання спирту, а й готова платити зарплати цим контролерам, натомість же сподівається на зникнення підозр і упередженого ставлення.

Заступник директора Фармакологічного центру України Віктор Чумак звернув увагу на те, що необхідно перестати реєструвати спиртовмісні лікарські засоби об’ємом понад 100 мл. Залишаючи пільгу на лікарські настойки, слід рекомендувати зараховувати бальзами до виробів лікеро-горілчаного виробництва без акцизних пільг. У ситуації, що склалася, бальзами по 6 грн., порівняно з горілкою за 10 грн., «на ура» розбираються любителями «зеленого змія».

На думку першого заступника головного державного інспектора України з контролю за якістю лікарських засобів Віталія Варченка, фармпідприємства самі спровокували ситуацію, що загострила питання акцизу на спирт. «Слід вести гру за встановленими правилами, — сказав він, — і не заробляти на збільшених об’ємах виробництва бальзамів — по 0,5 літрів. Лише гарантії суворо реального, а не декларованого контролю використання спирту у фармвиробництві допоможуть залишити пільги». Стосовно депутатів, то, на думку В.Варченка, до вирішення цього непростого питання слід підійти виважено, оскільки однозначно на одній чаші терезів будуть очікувані, але сумнівні додаткові надходження до бюджету, а на другій — імідж законодавців, який реально постраждає від такого непопулярного задуму.

Комітет охорони здоров’я Верховної Ради однозначно проти скасування пільг на спирт медичного призначення. Спиртовмісні настойки як найдешевша лікарська форма найчастіше застосовують люди похилого віку, і спроба деяких депутатів скасувати пільги — явно антигуманний і непопулярний крок.

Є ще одна серйозна загроза для вітчизняних фармвиробників — від ухвалення непродуманих законів. Для вступу України в СОТ треба до 2005 року гармонізувати й упорядкувати все, що стосується життя людини. Крім того, більшість підприємств має перейти на такі загальносвітові стандарти, як GMP і ISO-9000, а для цього необхідні інвестиції у виробництво. Запровадження ж єдиного акцизу на спирт не лише загальмує перехід на нові стандарти якості, а й змусить підприємства шукати шляхи до зниження собівартості на шкоду, природно, якості.

Нині Україна споживає у 20 разів менше ліків, ніж країни Заходу. Не тому, що наші люди не вірять у їх ефективність: просто як охороні здоров’я, так і пацієнтам бракує коштів. Які будуть наслідки подорожчання життєво необхідних ліків, неважко здогадатися.