Усе за Фрейдом...

Герой останнього роману відомого англійського письменника Девіда Лоджа «Терапія» пише сценарії «мильних» телекомедій. У нього є все: дружина, діти, дім, друзі, улюблена й чудово оплачувана робота — і все ж таки він почувається нещасливим. Та ще й цей незрозумілий біль у коліні... Щоб позбутися депресії, герой почав відвідувати сеанси психоаналізу, як це прийнято в колі його знайомих. Нам, які найчастіше в очі не бачили ні психотерапевта, ні психоаналітика, така зав’язка роману ні про що не говорить. А оскільки весь сюжет зав’язаний саме на терапії, на лікуванні душі героя, то й весь роман, дотепний, добре написаний та глибоко гуманний, ризикує залишитися не до кінця зрозумілим українським читачам.

Утім, можливо, що психоаналіз знайде своє місце і в реаліях нашого життя. У харківському Будинку вчених фахівці відзначили завершення п’ятирічного міжнародного проекту «Школа групового аналізу». Він є результатом співробітництва Німецької асоціації групової психотерапії та групової динаміки з філософським факультетом Харківського національного університету ім. В.Каразіна і Харківським обласним психоаналітичним товариством. У школі пройшли навчання лікарі та психологи з п’яти міст України (Харкова, Києва, Дніпропетровська, Одеси і Львова), а також із Росії та Молдови.

— Чим класичний психоаналіз, розроблений Фрейдом, відрізняється від групового аналізу? — запитую психолога, кандидата філософських наук Ігоря Романова, який є керівником проекту від української сторони.

— У цьому випадку фахівець працює не індивідуально з кожним пацієнтом, а з групою людей. Ставлячи за мету дослідження несвідомого, він використовує основні психоаналітичні методи, наприклад, вільні асоціації, коли люди під час сеансу говорять про все, що спадає їм на думку. Груповий аналіз, основи якого були розроблені в 50-ті роки минулого століття, широко використовується нині в США та країнах Європи. Як і інші психоаналітичні методи в СРСР він був фактично заборонений, тому нам доводиться починати майже з «чистого аркуша». Найважливіша частина проекту — це навчання, підготовка фахівців, які мають уміти використовувати свою психіку як інструмент розуміння іншої людини.

— Де використовується груповий аналіз?

— Для лікування різноманітних неврозів та невротичних станів: фобій, наприклад, страху їздити транспортом, перебувати в закритому просторі, виступати на публіці, депресій, тривожних розладів, істерії тощо. Як правило, груповий аналіз дає довгостроковий стійкий ефект, оскільки в результаті у пацієнта виробляються нові способи подолання проблем, змінюються стереотипи реакцій, сама структура його особистості; він (груповий аналіз) входить також до комплексного лікування психосоматичних захворювань, коли душевне страждання спричиняє часом у людини функціональні розлади та ураження внутрішніх органів, наприклад, у випадку виразкової хвороби, серцево-судинних захворювань, ожиріння, цукрового діабету чи безпричинної болі, як у героя книжки, про яку ви згадували.

— Судячи з того ж роману Лоджа, мати особистого психоаналітика, який місяцями, а то й роками докопується до витоків ваших проблем, — це дороге задоволення.

— У Німеччині, як і в деяких інших розвинених країнах, психоаналіз включений до системи охорони здоров’я. Кожна людина може одержати за медичною страховкою 200—300 годин психоаналітичної терапії без додаткової оплати. Отже, безліч психотерапевтів та аналітиків серед дійових осіб у західних романах — це відбиток дійсності. До речі, груповий аналіз використовується не лише для лікування, але і як метод дослідження соціальних процесів: у соціальній роботі, консультуванні організацій, для оцінки та корекції міжетнічних чи соціальних конфліктів. Наприклад, у клініках Німеччини такі заняття обов’язково проводять з персоналом, оскільки лікувальну установу розглядають тут як єдине терапевтичне співтовариство, де хворого лікує не лікар, а вся система стосунків у клініці в цілому. У нас починаються тільки перші подібні спроби, зокрема у Львові та Донецьку.

— Які перспективи групового аналізу в Україні?

— Потрібно зазначити, що подібна школа вже проводилася в Україні Європейською асоціацією психотерапії в 1994—1999 роках у Трускавці. Наш проект в певному сенсі продовження та розвиток цього зачинання, і, на думку німецьких викладачів, якість освіти в ньому значно вища. Завдяки навчанню в нашій школі сертифікати на право використовувати метод групового аналізу отримали 19 фахівців. З одного боку, це крапля в морі, а з іншого — ці випускники згодом зможуть самі проводити такі програми в Україні. Крім того, як зазначив керівник нашого проекту Ханнс-Георг Поппе, кожен із них несе в суспільство нову, більш гуманну установку щодо людини, його страждань та внутрішнього світу. Сподіватимемося, що колись настануть ті часи, коли, за висловлюванням Фрейда, «психоаналіз стане надбанням не лише обраних, але й увійде в широкі маси».