УПІЗНАЙ БАТЬКІВЩИНУ ЗА ЇЇ... ЛЮДОЖЕРАМИ?

Інтелект — слово латинське (intellectus) і означає розум, розумові здібності. За цим показником слов’яни найбагатші. Понад 30% усіх Нобелівських лауреатів мають слов’янське коріння. Національний геном слов’ян — одне з найбільш вдалих творінь Всесвітнього Розуму. І це завжди розуміли і його друзі, і його вороги. Передові мислителі й організатори науки створили в країні систему загальної освіти, яка дозволяла виявити і розвивати здібності людини і яка стала прикладом для імітації в ряді країн зі швидким розвитком економіки, таких як Японія, Іспанія, Португалія. Вороги ж, приховані та явні, завжди прагнули зруйнувати інтелект нації, підім’яти і обезглавити її. Так, понад півстоліття тому було розроблено програму руйнування слов’янського інтелекту. Ось її основні принципи.

Щоб знищити народ, потрібно позбавити його історичної пам’яті та культури. Для цього необхідно створити в країні хаос і плутанину, сприяти самодурству чиновників, хабарництву, безпринципності. Бюрократизм і тяганину необхідно звести до норми життя. Духовні й моральні цінності нації потрібно замінити на фальшиві і примусити людей у ці фальшиві цінності повірити з допомогою союзників та помічників, знайдених у самій країні.

З літератури й мистецтва потрібно витравити їхню соціальну значимість. Художники повинні перестати займатися зображенням, дослідженням процесів у глибині народних мас. Література, театри й кіно повинні змальовувати і прославляти найбільш ниці людські почуття. Необхідно всіляко підтримувати й вивищувати так званих творців, які насаджуватимуть і втовкмачуватимуть у людську свідомість культ сексу, насильства, садизму — одне слово, всіляку аморальність. Це слід робити непомітно і поступово рухати в маси. А тих, хто здогадуватиметься або розумітиме, що відбувається, треба перетворити на посміховисько, знайти спосіб поставити їх у безпорадне становище, оббрехати і оголосити покидьками суспільства.

Найбільшого удару по інтелекту нації і захисту її здоров’я було завдано Україні на початку 90-х років минулого століття у сфері медичної освіти і навчання молодого покоління. Міжнародні громадські структури виділили 2 млн. доларів на впровадження в освітній процес нібито передової тестової системи контролю за навчанням. Так у систему начвання лікаря було запущено троянського коня, що енергійно розтоптав найкращу у світі систему освіти, єдиною вадою якої було погане фінансування.

Сьогодні медичними вузами найчастіше керують теоретики, які дуже погано уявляють собі суть лікування, біль і страждання хворих. Для них приватний інтерес став найважливішим, тож концентрація осіб, котрі вміють навчати і генерувати знання, носіїв досвіду, старої культури і традицій за останні 12 років загрозливо знизилася. Взагалі — з адміністративних причин. З вузів витісняються старі, досвідчені, активні, працьовиті професори й викладачі. Відомо, що вплив особистості професора, викладача на молоді душі і становить той основний виховний смисл справжньої вищої школи, якого не заміниш нічим і який допомагає розпізнати здібності студента й відкрити перед ним шлях до пізнання істини та професії.

Нині готувати освічених і розумних лікарів важко. Ганебно жебрацька зарплата лікаря, викладача, професора у вузі, злидні й убогість лікувального процесу та лікарень принижує гідність хворого і лікаря. Самовільні й безкарні дії керівництва зі скорочення робочого часу, неможливість оформити повноцінну наукову пенсію, абсолютна неуважність влади до потреб цих людей не сприяють приходу в медицину розумних і підготовлених студентів, здатних одержати вищу медичну освіту.

В Україні досі не вирішили, який лікар нам потрібен. І чи потрібен узагалі? 44864 лікарські посади в країні не зайняті, у ряді областей України лікарі залишилися лише в обласних центрах.

Американські фахівці — законодавці тестів в освіті — переконалися у згубності цієї системи контролю. За даними Національної дослідницької ради США, ця система зробила американського студента найгіршим серед усіх студентів індустріальних держав, а 47% населення навчила лише читати по складах і виконувати прості арифметичні дії (дані міністерства освіти США).

Голова комісії з освіти і науки сенату США пан Гленн поставив перед президентом Бушем чітке завдання з перебудови освіти в Америці, взявши за зразок модель, яку використовували в СРСР. Тепер вони енергійно перебудовуються на нашу систему навчання, що дозволяє підготувати всебічно освічену особистість, оскільки головною особливістю XXI століття є інтелектуальний розвиток людини, що й забезпечить, у підсумку, економічне зростання держави. У нас же здобуття вищої медичної освіти перетворилося в капітал-шоу «Поле чудес». Особистість викладача, професора замінена тестом. Студент прийшов мовчазний, не зацікавлений, із чіткою тенденцією «висиджування» диплома. Йому не до міркувань і мудрості. Ситуація вже призвела до різкої деформації понять «лікарська честь» і «обов’язок», «моральна відповідальність» і «гідність».

Ця інтелектуальна малодостатність, втрата моральності, духовності й угасання самосвідомості — національна катастрофа, що загрожує державній безпеці.

Проте інтервенція тестового контролю в навчанні триває. Так, міжнародний фонд «Відродження» і МОН України впроваджують у нашій державі систему зовнішнього стандартизованого тестування абітурієнтів. Прибічники тестування вважають, що в такий спосіб буде подолано корупцію в школах і вузах. Міністр освіти і науки України В. Кремень заявив, що «ми свідомо не поспішаємо з впровадженням загального зовнішнього тестування. У жодному разі не можна допустити, щоб хабарництво з вузівського виросло до національного рівня, а підготовка до тестування перетворилася в елементарне натаскування на тести». Проте досвід зовнішнього тестування перехідних іспитів у медвузах України протягом кількох років цілком підтвердив найгірші побоювання пана міністра.

Ознайомлення з культурними й етичними принципами і кодексами честі західних університетів відкрило надзвичайний і недоступний для нас спосіб життя з високою духовністю і моральністю, прагненням до знання, до пошуку істини, із захистом прав і свобод як студентів, так і викладачів. Так, у кодексах честі й моральності їхніх університетів немає відомостей про те, що ректор може самовільно зменшувати викладачам робоче навантаження, зарплату, позбавляти повноцінної пенсії, руйнувати систему освіти у вузі й замінювати її системою, зручною для реалізації корисливих інтересів, використовувати касу університету для спонсорування керівництва установ, які визначають його кар’єрне академічне просування, записувати себе в співавтори чужих наукових праць, закривати актуальні наукові напрями і безкарно виганяти з університету прогресивних учених, котрі протестують проти свавілля і самодурства адміністрації...

На шляху виникнення таких диких, абсурдних, геноцидних явищ стоїть Закон. Так, у США ухвалений і реалізується закон, відповідно до якого, будь-який керівник, що створює стресові умови на роботі, несе за це кримінальну відповідальність.

І якщо все те, що не може відбуватися в умовах розвиненої демократії, легко і просто реалізується в нас, то справді «кожен упізнає свою батьківщину за її людожерами», — як сказав французький літератор Жак Превер. І це вже потребує іншого підходу в оцінці цих явищ, інших висновків та дій.