Учені попереджають: зловживання мобілками шкідливе для здоров’я

У популярному сиквелі всіма улюбленої кінострічки «Іронія долі» мешканці одного з московських будинків, на даху якого було встановлено базову станцію відомого оператора мобільного зв’язку, своїми протестами мимоволі зашкодили особистому щастю менеджера цієї компанії, який мусив за лічені години до Нового року залишити саму наречену і мчати залагоджувати цей конфлікт. За сюжетом, станція мобільного зв’язку створювала перешкоди у прийомі телевізійного сигналу, і обурення мешканців цілком зрозуміле - адже вони взагалі могли провести новорічну ніч без традиційного бою курантів, привітання президента і святкового концерту. Однак, як свідчать дані останніх закордонних досліджень, насправді електромагнітне поле, створюване різними елементами системи стільникового зв’язку, цілком може викликати проблеми значно серйознішого характеру - насамперед пов’язані з порушенням стану нашого здоров’я.

І річ тут не тільки в розміщених у населених пунктах базових станціях, що забезпечують нам можливість завжди залишатися на зв’язку, а й у самих пристроях, котрі приймають сигнал, - мобільних телефонах. Тепер мобільний телефон (а то й не один!) є в переважної більшості наших співвітчизників: так, за даними Держстату, нині в Україні кількість абонентів мобільних операторів сягнула 53 млн. 957 тис., що значно перевищує навіть чисельність населення країни. Мобільні телефони стали таким звичним атрибутом нашого повсякденного життя, що ми навіть не замислюємося над можливістю якоїсь потенційної небезпеки цього, безумовно, корисного винаходу цивілізації.

Стільниковий зв’язок - джерело електромагнітних полів ультрависокої частоти (УВЧ). Основними елементами мережі стільникового зв’язку є базові приймально-передавальні станції (БС) і мобільні телефони (радіотелефони). Інтенсивність електромагнітного поля, створюваного БС, на населеній території на рівні землі не перевищує гранично допустимих значень. Гігієнічно значимі рівні електромагнітного поля можуть спостерігатися тільки в безпосередній близькості, на відстані до 3-5 м від антен БС. Але через перевідбиття електромагнітних полів є можливість їх виявлення в приміщеннях та на балконах верхніх поверхів будинків, на яких розміщені антени БС, а також у приміщеннях верхніх поверхів будинків першої лінії забудови в радіусі 200-300 м від БС. Отже, можна говорити, що здоров’ю мешканців будинків, розміщених на такій відстані від антен БС, і тим більше тим, у кого вони, можливо, встановлені прямо на дахах будинків, потенційно все-таки загрожує тривалий вплив електромагнітних полів.

Крім того, навіть якщо інтенсивність електромагнітного випромінювання перебуває у допустимих межах, на верхніх поверхах будинків його рівень однак буде вищим, ніж на нижніх. Основний шлях проникнення випромінювання у приміщення - вікна: через дах, стелю, закриті дверні пройми та інші перешкоди сигнал практично не проходить.

Крім того, що мобільний телефон сам собою - доволі потужне джерело електромагнітного поля (до того ж максимально наближене до життєво важливих органів людини), відомо, що лише частина його електромагнітного випромінювання служить для встановлення зв’язку з БС - а від 30 до 70% поглинається тілом людини…

Технічно мобільний телефон являє собою мініатюрний приймально-передавальний пристрій. Його вихідна потужність значною мірою залежить від якості зв’язку з БС, яка визначається стандартом стільникового зв’язку і технічною досконалістю використовуваної приймально-передавальної апаратури. Більш безпечні - системи третього покоління (3G) та мобільні апарати, що мають систему регулювання рівня вихідної потужності і використовують зазначену технологію. У ній передбачено глибоке та плавне регулювання потужності, і завдяки особливостям технології мобільні телефони завжди працюють із рівнем потужності, мінімально необхідним для забезпечення якісного зв’язку. При цьому щільність потоку енергії (ЩПЕ) не перевищує 10 мкВт/см².

Однак доведено, що рівень електромагнітного випромінювання абонентського апарата залежить також від місця розташування користувача відносно БС і ефективності роботи всієї мережі. Чим більша кількість БС у системі стільникового зв’язку, тим менший радіус стільника і нижча ЩПЕ мобільних телефонів. І навпаки - чим далі перебуває користувач від найближчої БС, тим вищий рівень електромагнітного випромінювання: річ у тому, що в процесі виклику телефон шукає найближчу БС і встановлює вихідну потужність залежно від її віддаленості та чутливості приймально-передавального пристрою. Отже, можна зробити висновок, що в найбільшій безпеці з самого початку перебувають абоненти великих мереж, які мають більшу кількість БС, та особи, які користуються мобільним зв’язком у зоні стійкого покриття.

Цікаво, що вихідна потужність мобільного телефона визначається також наявністю об’єктів, які впливають на умови поширення УВЧ-сигналу, тому вона зростає під час роботи в закритому приміщенні, особливо в підвалах, на станціях метро та в інших підземних спорудах, а також у салоні автомобіля й на вулиці в умовах високої щільності забудови. Більше того, сталевий салон автомобіля є пустотілим резонатором, у якому напруженість поля зростає пропорційно до його обсягу. Тому не слід без нагальної потреби користуватися мобільним телефоном у метро, наземному громадському транспорті, таксі та власному автомобілі, - в останніх випадках ви не тільки заважаєте оточуючим і створюєте потенційну аварійну ситуацію, а й ставите під загрозу власне здоров’я.

Ослабленню впливу електромагнітного випромінювання мобільного телефона на людину частково сприяє використання найбільш раціональної конструкції антен, які концентрують його в напрямку зони обслуговування і послабляють його рівні в довколишньому просторі. Провід навушника віддаляє телефон від голови користувача, але не від тіла, і, крім того, він сам є антеною, на яку може наводитися значна частина випромінювання. Таким чином, позитивний ефект різних пристроїв, покликаних послабити вплив електромагнітного випромінювання, видається сумнівним.

Як джерело УВЧ-випромінювання, мобільний телефон може викликати в організмі людини локальні теплові ефекти і чинити так званий інформаційний вплив. Так, у дослідженнях на добровольцях на 30-й хвилині опромінення вчені спостерігали підвищення температури в ділянці вуха (до 37-41°С при користуванні аналоговими NMT-телефонами і до 36-39°С - при користуванні цифровими GSM-тeлефонами). Також у кількох дослідженнях, проведених як закордонними вченими, так і дослідниками з країн СНД, було виявлено підвищення температури барабанної перетинки та мозку внаслідок використання стільникового телефона протягом усього кількох хвилин. У ряді країн також проводилися опитування, метою яких було виявити можливий несприятливий вплив електромагнітних полів стільникових телефонів на підставі скарг самих користувачів. Так, користувачі скаржилися на запаморочення, головний біль, зниження пам’яті, труднощі в концентрації уваги); на відчуття тепла (в ділянці вуха й позаду вуха); крім того, були скарги на зниження тургору шкіри обличчя і відчуття печіння. При цьому збільшення скарг на головний біль і підвищену стомлюваність прямо залежало від тривалості розмов по стільниковому телефону впродовж дня.

Широко досліджувався вплив електромагнітного поля мобільних телефонів на біоелектричну активність мозку. Було показано, що з нею відбуваються достовірні зміни, зокрема збільшення потужності біопотоків в α-діапазоні, депресія β-ритму в усіх ділянках мозку. Спостерігалася виражена трансформація структури сну, характерна для людей похилого віку.

Але виявляється, що ефекти електромагнітного поля, які створюються при використанні стільникового зв’язку, не обмежуються негативним впливом лише на центральну нервову систему. Електромагнітне випромінювання негативно позначається на ендокринній системі людини. Знижується концентрація тиреотропного гормону, який виробляється гіпофізом і «відповідає» за правильну роботу щитовидної залози. У школярів, що мешкають поблизу базових станцій стільникового зв’язку або телецентрів, частіше спостерігаються збільшення щитовидної залози, нижчі антропометричні показники, труднощі у шкільному навчанні, що свідчить про наявність у них субклінічної форми гіпотиріозу. В таких дітей частіше бувають і порушення з боку серцево-судинної системи, зокрема різні порушення серцевого ритму.

Спектр же негативних впливів електромагнітного випромінювання, виявлених на цей час в експериментальних дослідженнях на тваринах, набагато ширший - від значних змін імунітету до зниження репродуктивної функції та почастішання вроджених пороків розвитку в потомства.

Таким чином, результати наукових досліджень свідчать про особливу гігієнічну значимість електромагнітних полів, створюваних елементами системи стільникового зв’язку, які впливають на все населення, включно з хворими та літніми людьми, дітьми, вагітними жінками, які найбільш уразливі до різноманітних зовнішніх впливів. У зв’язку з цим особливо актуальними видаються питання профілактики несприятливого впливу електромагнітного випромінювання, і передусім - питання гігієнічної регламентації.

На жаль, нинішні вітчизняні нормативні документи, що регламентують допустимі рівні електромагнітного випромінювання, давно морально застаріли, і до того ж містять низку невідповідностей та протиріч. Сьогодні абсолютно очевидно, що більше не можна ігнорувати реальність, яка стрімко змінюється (зокрема і бурхливий розвиток стільникового зв’язку), потрібно на державному рівні вжити всіх заходів для того, аби населення України могло користуватися всіма благами технічного прогресу, не шкодячи власному здоров’ю.

У контексті проблеми зниження впливу на організм людини електромагнітних полів доцільно виділити два напрями: масова профілактика, відповідальність за яку має взяти на себе держава, і профілактика індивідуальна - тобто кроки, які може і мусить зробити кожна людина, котра відповідально ставиться до свого здоров’я і здоров’я своїх близьких.

По-перше, в Україні, безперечно, слід прийняти нові санітарно-гігієнічні нормативи, що відповідали б нинішнім реаліям і сучасним науковим даним.

По-друге, нам потрібна дієва, а не формальна система контролю над їх виконанням.

Звісно ж, таке завдання не можна вирішити протягом одного дня. Але вже сьогодні кожен із нас може виробити звичку дотримуватися хоча б кількох нескладних рекомендацій:

- користуватися мобільним телефоном тоді, коли це справді необхідно;

- уникати розмов по мобільному телефону в салоні автомобіля, в наземному громадському транспорті та метро;

- носити мобільний телефон у сумці, а не «на тілі»;

- пояснити дітям, що мобільний телефон - не іграшка і його потрібно використовувати тільки для того, аби зателефонувати батькам чи відповісти на їхній дзвінок.