ЦЯ ЩОДЕННА ПРОБЛЕМА — БЕЗПЕЧНЕ ВЕДЕННЯ РОБІТ

Навіть відразу важко й пояснити, чому в нашому суспільстві в людини уже змалку починає формуватися думка, що проблеми безпеки праці — це щось другорядне. Змінити ставлення людей до особистої безпеки, підвищити культуру виробництва, закласти ці питання у виховний процес, — врешті-решт, не лише необхідно, а й вигідно і з економічного погляду.

Про це розмовляю з головою Державного комітету України з нагляду за охороною праці, доктором технічних наук Сергієм СТОРЧАКОМ.

— Сергію Олександровичу, в січні нинішнього року завершено створення Державного комітету України з нагляду за охороною праці. Чим викликана така необхідність у зміні статусу вашого відомства?

— Впродовж останніх років нам як наглядовій структурі бракувало стабільності, ми пережили низку реорганізацій. Нас об’єднували, скорочували і навіть ліквідовували в 2000 році —тоді під час проведення адміністративної реформи Держнаглядохоронпраці було перетворено в державний департамент. Час показав, що такі метаморфози не дають очікуваного результату.

Створення Державного комітету з нагляду за охороною праці України пов’язано з тим, що проблеми безпеки наших людей на виробництві керівництво держави зарахувало до категорії особливо суспільно значимих. Їх поступове розв’язання має стати одним із пріоритетних завдань на рівні національної безпеки. Все це означає, що державний нагляд за створенням безпечних умов праці повинен бути дійовішим та ефективнішим.

Ми розуміємо міру відповідальності, покладеної на нас суспільством, кожним громадянином нашої держави за реалізацію конституційного права людей на безпечні умови праці, і повною мірою використаємо покладені на нас функції.

— Яка ситуація з травматизмом на початок нинішнього року?

— Торік, порівняно з 2001-м, загальний травматизм на підприємствах усіх форм власності скоротився майже на п’ять тисяч випадків, що становить 18%, а кількість загиблих зменшилася на 114 осіб, або на 9%. І це за умов зростання обсягів виробництва. Тому науковцям дано доручення ретельніше проаналізувати причини поліпшення ситуації.

Безперечно, це не лише результат нашої діяльності. Хоча і зроблено чимало. Збільшилась кількість оперативних обстежень, призупинень виробництв, накладення штрафів. Майже 52 тисячі працівників притягнуто до адміністративної відповідальності, в тому числі 8,5 тисячі керівників підприємств.

За підрахунками фахівців, 8—10 незначних порушень, виявлених інспектором, можуть запобігти одному нещасному випадку на виробництві. Неважко підрахувати, скільком трагедіям запобігли наші інспектори своєю повсякденною працею, якщо торік було виявлено понад 2 мільйони таких порушень.

Але, безперечно, вплинули на зниження травматизму і такі фактори, як приватизація та прихід справжнього власника в агропромисловий комплекс. Не остання роль належить і рішучим діям наших колег з Генеральної прокуратури, вжитим після торішніх аварій на шахтах. Ми започаткували співробітництво з органами прокуратури, провели спеціальну колегію з участю її фахівців і впевнені, що подальша співпраця підвищить ефективність наглядової діяльності.

Адже є ще непоодинокі випадки, коли наглядові інспектори підміняють конкретні заходи до порушників безпечного ведення робіт тим, що більше скидається на просвітницьку діяльність. Нещодавно ми надіслали інспекторському складу відкритий лист, у якому ще раз наголосили на персональній відповідальності за прийняті рішення та визначили критерії оцінки діяльності інспекторів.

І все ж абсолютні цифри потерпілих на виробництві залишаються невиправдано високими. На підприємствах усіх форм власності в середньому кожні півтори години гине одна людина. За день — 4—5 осіб. За тиждень — 25—26.

Торік смертельно травмовано 1285 працівників, понад 26 тисячам унаслідок виробничих негараздів надавалася медична допомога. Щоб наочно уявити масштаби цих цифр, варто усвідомити: у мирний час отримує травми, стає інвалідами або гине на виробництві населення невеликого сільського району. При цьому всі потерпілі — люди працездатного віку. Кожен з них перебував на лікарняному в середньому понад 30 днів, їм виплачено понад 700 млн. грн.

— Які причини породжують таку ситуацію?

— Головними причинами залишаються організаційні, пов’язані з так званим «людським фактором». Для усунення більшості з них не потрібно великих матеріальних затрат. Необхідно лише підвищити рівень організації безпечного ведення робіт, технології і трудової дисципліни, контролю за дотриманням інженерно-технічними працівниками своїх обов’язків та вимог.

Однією з головних проблем і далі залишається дефіцит кваліфікованих спеціалістів у всіх галузях господарства. Тих, хто виробляє технічну стратегію на виробництвах і має забезпечити не лише потрібний кінцевий результат за будь-яку ціну, а й безпечні умови праці на кожному робочому місці.

Сьогодні неможливо провести чітку межу між технологією і власне промисловою безпекою. Це єдиний виробничий процес, який мають відстежувати інженерно-технічні працівники підприємств. Зрозуміло, для цього вони повинні мати високий рівень кваліфікації.

Лише один приклад. Торік під час перевірки вугільної галузі 12 відсотків інженерно-технічних працівників отримали незадовільні оцінки знань плану ліквідації аварій на своїх підприємствах. А це — «альфа та омега» безпеки праці у вугільній галузі. Серед них — 11 головних інженерів шахт, 3 гірничих диспетчери, ряд начальників змін. На жаль, трапляється й таке, що головний інженер шахти (!) не може розібратися у плані розвитку гірничих робіт.

Хоча більше хочеться говорити про позитивні тенденції і приклади. Взяти хоча б Запорізький залізорудний комбінат, де головним інженером працює Олександр Замишляєв, якого щойно вітали із 70-річчям. Досвідчений спеціаліст, хороший організатор. На цьому підприємстві безпека ведення робіт, без перебільшення, відповідає вищим світовим стандартам.

З нашої ініціативи, до щорічного Всеукраїнського конкурсу на звання «Кращий роботодавець року» введено нову номінацію — «За організацію безпечного ведення робіт». Переможцями у цій номінації стануть роботодавці, які забезпечать на своєму підприємстві високий рівень промислової безпеки. Ми пропонуватимемо, щоб до них перших застосовувався механізм зниження внесків у Фонд соціального страхування, який зараз розробляється.

— Традиційно найбільшу увагу Державний комітет приділяє вугільній промисловості, адже саме тут трапляються найрезонансніші трагедії. Що зроблено для підвищення ефективності наглядової діяльності в цій галузі?

— Вугільна промисловість залишається у нас однією з найбільш травмонебезпечних. Торік смертельно травмовано 267 гірників. І хоча це на 27 менше, порівняно з позаминулим роком, — таку ситуацію не можна назвати досягненням.

Є такий термін — коефіцієнт загибелі шахтарів на 1 млн. тонн видобутого вугілля. Торік він становив в Україні 3,25. Для порівняння: 2001 року у США цей показник дорівнював 0,03; в Росії — 1,1. І це при тому, що США видали на-гора 1 млрд. 200 млн. тонн вугілля, Україна — близько 83 млн. тонн.

Незадовільний стан основних виробничих фондів, недосконалість наявної техніки та технології видобутку вугілля посилюють вплив небезпечних факторів на тих, хто працює під землею. До того ж середня глибина розробки шахт перевищує 700 метрів, а 14% шахт ведуть роботу на глибині понад 1 км. У світі на такій глибині майже не працюють, а відтак і не до кінця вивчені природні явища на таких горизонтах.

Такий стан справ потребує нестандартних рішень, нових наукових розробок, впровадження передових технологій з дегазації вугільних пластів, а також нетрадиційних підходів до організації державного нагляду.

Уже сьогодні за кожною шахтою закріплено інспектора. Один із моїх заступників у Донецьку безпосередньо вирішує лише ці проблеми. В його розпорядженні — оперативно-аналітична група, яка оцінює стан промислової безпеки на вугільних підприємствах, опрацьовує інформацію по всій галузі.

Нинішнього року планується продовжити технічне оснащення шахт. 31 з них, найбільш вибухонебезпечні, вже оснащено технологією осланцювання гірничих виробок, яку надала нам американська адміністрація з охорони праці гірничої промисловості. Запровадження цієї технології істотно знизило ризик вибуху вугільного пилу.

І все ж найбільшим ворогом шахтарів залишається метан. Його видобувають з вугільних пластів, у яких мають провадитися роботи, практично в усіх країнах світу. Це затратна технологія. Однак якщо поставити її на промислову основу, то, як засвідчила практика у штаті Алабама США, вона може бути і прибутковою. У нас є домовленість з американськими колегами про те, що нинішнього року вони надішлють нам найсучаснішу установку для буріння свердловин до двох кілометрів.

Роботи в цьому напрямі за рахунок власних коштів розпочато на шахті імені Засядька. Однак без державної підтримки в цілому проблеми не вирішити. Вже вийшли з цього приводу і указ Президента, і постанова Кабінету міністрів, а справа розгортається вкрай повільно. Це досить складний процес, який передбачає розробку проектної документації, виготовлення установок для буріння свердловин та відведення метану з підземних пластів, а також використання його для господарських потреб. Потрібні інвестори і механізм їхньої зацікавленості в здійсненні таких проектів.

І хоча проблем ще чимало, ми їх послідовно вирішуватимемо, за жодних умов не відступаючи від діючих правил та нормативних документів.

— Торік було введено «особливий режим державного нагляду». З чим це пов’язано, і яка ефективність такого заходу?

— Ми вдалися до такого неадекватного заходу влітку минулого року, щоб стабілізувати ситуацію з аварійністю у вугільній галузі. Це була вкрай напружена робота нашого інспекторського складу, який майже цілодобово здійснював нагляд на підконтрольних підприємствах і фактично взяв на себе функції, які щоденно повинні виконувати інженерні служби цих підприємств.

Зрозуміло, постійно працювати в такому режимі неможливо та й недоречно. Ми впроваджуватимемо його не тотально, а виключно на тих напрямах, де цього потребуватиме стан безпеки виробництва.

— Чи можна пов’язати процес реформування різних галузей нашої економіки з рівнем виробничого травматизму?

— Дати однозначну відповідь складно. Нові господарі навчилися вміло розпоряджатися фінансами, але не завжди з належною увагою ставляться до проблем безпеки праці. Активність у бізнесі не супроводжується такою ж самою зацікавленістю у впровадженні нових безпечних технологій, навчанні та підвищенні кваліфікації працівників. До того ж чимало керівників не вбачають у цьому економічної доцільності, особливо після створення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві — адже практично всі витрати, пов’язані з виплатами потерпілим, відтепер здійснює фонд. Тому на часі розробити диференційовані тарифи.

— Останнім часом як на одну з основних причин травматизму посилаються на зношеність обладнання. Наскільки вагома така аргументація?

— Тут, безперечно, є проблеми — чимало машин та механізмів досягли своєї критичної межі, зростає кількість аварійних об’єктів. Усі ці фактори, звичайно, потребують підвищеної уваги з боку наглядових структур.

Однак цією проблемою нерідко і спекулюють. Елементарну безгосподарність, технічну безпорадність намагаються видавати за старіння основних виробничих фондів. Хоча можна навести непоодинокі приклади, коли техніка надійно працює по 50 і навіть 100 років.

З цього приводу запитали японських фахівців, на який термін розраховане їхнє обладнання. Вони відповіли, що термін необмежений, за умов вчасно проведених ремонтних робіт. Технічна експертиза сьогодні здатна визначити термін придатності будь-яких машин та механізмів, і тут не буде особливих проблем, якщо до цього справді по-господарському підходити.

— Ви сказали про технічну експертизу. Чи відповідає вона аналогам, які працюють в економічно розвинених країнах, і наскільки ефективна допомога технічної експертизи в роботі наглядових структур?

— Технічна експертиза стала вагомою підтримкою державного нагляду. Саме сучасні умови господарювання викликали необхідність утворення таких госпрозрахункових підрозділів, які, з одного боку, взяли на себе технічні питання забезпечення державного нагляду, а з другого — зменшили навантаження на державний бюджет. Їх поява була обумовлена змінами в галузі охорони праці, які відбулися майже 10 років тому.

Вивчивши досвід економічно розвинених країн — Німеччини, США, Англії та ряду інших, вирішили створити експертно-технічні підприємства, які провадитимуть технічний контроль за станом виробничих об’єктів. Сьогодні, коли старіння основних фондів не випереджає їх відновлення, без висновків технічної експертизи не можна уявити роботу підприємства. Вся техніка повинна відповідати встановленим технічним нормативам.

За цей період створено мережу експертно-технічних центрів, багато експертів мають міжнародний сертифікат. Водночас хочу зазначити, що монополізму на проведення експертизи не буде, цим видом діяльності може займатися будь-яка організація, яка має атестат акредитації, виданий в установленому порядку.

На жаль, є й такі організації, що розглядають експертизу як короткотерміновий бізнес: підтвердив підприємству термін придатності обладнання на кілька років, отримав кошти і… фірма перестала існувати. Всі претензії — невідомо до кого. Тому раціональніше мати справу з організаціями, що володіють належною матеріально-технічною базою для проведення експертизи, відповідним контингентом фахівців, планують займатися цією справою всерйоз і надовго.

— Яких заходів, на вашу думку, слід вжити, щоб безпека на виробництві стала внутрішньою потребою для кожного з нас?

— Змінити наше ставлення до цієї проблеми, виховати нового працівника, який би розумів, що особиста безпека на виробництві має стати пріоритетним завданням.

В економічно розвинених країнах уже відчули актуальність цієї проблеми. І тому там проводиться комплекс заходів для пропаганди безпечного ведення робіт. Скажімо, на пропозицію Міжнародної організації праці, щорічно 28 квітня, або в день, близький до цієї дати, проводиться Всесвітній день охорони праці.

Україна теж долучається до цих заходів. У квітні на національному та регіональному рівнях ми проводимо тижневик «Сприяння культурі промислової безпеки». Кількість проведених публічних заходів неодмінно має прорости якісними плодами.

— На ефективність роботи Держнаглядохоронпраці впливає чимало різних факторів. Який із них ви б визначили як головний?

— Державний нагляд будь-якої країни — це насамперед система стабільності, бо саме вона тісно пов’язана з життям та здоров’ям людини. Будь-яка спроба внести зміни в такий механізм повинна керуватися першочерговим принципом лікаря «не нашкодити».

І, звісно, кожен із нас щодня повинен бути налаштований повернутися додому здоровим.