«Центри перепочинку» на час відпустки

Для більшості сучасних американців життя після виходу на пенсію видається таким собі земним раєм. Солідний банківський рахунок, накопичений за роки напруженої праці, давно стали самостійними діти й онуки, нечасте спілкування з якими є однією з найбільших радостей, можливість подорожувати й підтримувати на доволі високому рівні свою фізичну форму. Саме так уявляли собі життя на пенсії Мілдред і Джон Фішери, типові американські бебі-бумери з Мілуокі. Проте минулої осені, коли Джон нарешті оформив свою пенсію, їхнє життя змінилося геть несподіваним чином — їм довелося забрати до себе 88-річну матір Мілдред, в якої виявили хворобу Альцгеймера. Джон свій нинішній спосіб життя не коментує, проте сама Мілдред зізнається, що час від часу відчуває потребу замикатися хоч на кілька хвилин у якомусь відокремленому місці їхнього помешкання, аби «просто посидіти».

Після року такого життя 63-річна Мілдред зважилася на досить неординарний учинок: залишивши свою матір у respite care centre — спеціалізованому закладі, назва якого в перекладі з англійської звучить доволі розлого (центр тимчасового догляду за хворими в період відпочинку осіб, які зазвичай доглядають за ними), вона разом із чоловіком вирушила у «відпустку».

Американські медики й профільні чиновники ініціювали відкриття таких центрів, турбуючись не про самих хворих, а про тих, кому доводиться доглядати їх. Усього в Америці налічується дев’ять мільйонів осіб, які доглядають пацієнтів, що страждають на хворобу Альцгеймера, старече слабоумство, інші форми деменції. У них (у доглядальників) діагностують депресію, гіпертонію, цукровий діабет, безсоння, серцево-судинні захворювання. Проблема набула таких масштабів, що американський конгрес іще 2006 року ухвалив закон про створення відповідних служб, проте фінансування його виконання з різних причин відкладають і досі. Тому за перебування свого підопічного в такому закладі родичам доводиться сплачувати 125—250 доларів на добу. Показово, що розмір оплати пов’язаний не стільки з рівнем обслуговування, скільки з платоспроможністю сімей. Для найменш заможних намагаються забезпечити бодай чотири уїк-енди на рік. Щоправда, в цьому разі йдеться не стільки про подорожі, скільки про можливість прибрати в помешканні або просто... почитати. Адже догляд за такими пацієнтами не залишає й хвилини вільного часу і дуже часто спричиняє нервовий стрес у самих доглядальників. Мало того, вартість обслуговування таких пацієнтів удома становить у середньому 300 доларів на добу — адже в необладнаному приміщенні встежити за такими хворими значно складніше.

В Європі ж, як зазначає Джон Ліланд, кореспондент The International Herald Tribune, є аналогічні «центри перепочинку», розраховані на обслуговування і самих пацієнтів, і осіб, які їх доглядають. Крім того, там (принаймні в Німеччині) всіляко вітають обговорення подальших умов їх обслуговування з особами, в котрих такі захворювання, як хвороба Альцгеймера, діагностують на ранній стадії. У більшості випадків вони добровільно погоджуються на перебування в спеціалізованих центрах, на що їхнім родичам зважитися дуже непросто.

за матеріалами The International Herald Tribune