Те, що лікар прописав

У 2003 році Фарр Керлін, фахівець з біоетики з Чиказького університету, надіслав двом тисячам американських лікарів 12-сторінкову анкету. Найскладніші питання стосувалися етичних аспектів інформування пацієнтів про весь спектр можливого розв’язання їхньої проблеми. Зокрема про можливість призначення помираючим пацієнтам седативних препаратів до досягнення ними практично несвідомого стану, про призначення засобів контрацепції «на ранок після» для підлітків без відома їхніх батьків, про направлення на аборт після того, як не спрацював прописаний засіб контрацепції. На поставлені запитання було отримано 1144 відповіді, й їх статистичне опрацювання вже зчинило переполох в американській медичній громадськості.

Як свідчать результати дослідження, опубліковані в New England Journal of Medicine, вісім відсотків тих, хто відповів, не вважають себе морально зобов’язаними розповідати своїм пацієнтам про всі офіційно визнані можливі варіанти розв’язання їхньої проблеми. Вісімнадцять відсотків відповіли, що вони не повідомляють пацієнтам про визнані офіційною медициною методи лікування, які, проте, не відповідають їхнім етичним переконанням. При цьому 17 відсотків респондентів — ідеологічні противники седатації помираючих, 42 відмовляються прописувати контрацептиви неповнолітнім без згоди їхніх батьків, 52 — направляти на аборт у разі, якщо офіційний засіб контрацепції не спрацював.

Правда, якщо пацієнти самі порушують питання про такі призначення, 86 відсотків американських лікарів усе ж вважають за потрібне обговорити з ними й ці варіанти. Шість відсотків медиків не мають сталої думки щодо цього, вісім відсотків вважають, що право вибору методу розв’язання проблеми належить саме їм.

18% тих, хто відповів, не вітають методи лікування, які не узгоджуються з їхніми установками, і не вважають за потрібне порекомендувати хворому звернутися до іншого лікаря, 11% — коливаються. І тільки 63% респондентів вважають за потрібне надати своєму пацієнтові всю повноту вибору. Серед найбільш суб’єктивних у підході до вибору оптимального засобу вирішення проблеми пацієнта превалюють представники чоловічої статі й найбільш набожні.