СНІД: УСЕ ЩЕ ПОПЕРЕДУ?

Ще недавно здавалося, що загроза пандемії СНІДу по всьому світі минула, серйозні побоювання викликали лише темпи поширення ВІЛ-інфекції в Африці. Проте доповіді, представлені на 14-й міжнародній конференції з проблем СНІДу, яка завершилася нещодавно в Барселоні, дуже тривожні. Зокрема, експерти припускають, що кількість жертв СНІДу до 2020 року зросте до 65 мільйонів — утричі більше кількості життів, які вже забрало страшне захворювання. Більш того, учені, які аналізували наявну статистику, дійшли висновку: епідемія СНІДу перебуває на ранніх стадіях свого розвитку. Адже ще недавно вважалося, що пандемія синдрому набутого імунодефіциту досягне свого піку не пізніше 2000 року.

На сьогодні СНІД займає четвертий рядок у переліку найчастіших причин смерті. А до 2020 року, якщо тенденції, які існують, збережуться, ця причина смертності перевершить за «врожайністю» всі війни ХХ століття. Одна з тенденцій полягає в тому, що на сьогоднішній день із 40 мільйонів ВІЛ-інфікованих лише 700 тисяч (1,75%) отримали необхідні медикаменти (дані 2001 року). Причому 500 тисяч із їх кількості проживають у багатих країнах. Там від СНІДу торік померли «лише» 25 тисяч чоловік. Зате в Африці, де кількість ВІЛ-інфікованих перевищує 28,5 мільйона чоловік, необхідне лікування 2001-го року отримали менше 300 тисяч чоловік. При середньому рівні інфікованості в 1,2 відсотка такі країни, як Ботсвана (38,8%), Зімбабве (33,7) і Свазіленд (33,4), вносять до статистики суттєві поправки. Особливо засмучує той факт, що відсоток інфікованих у цих країнах значно збільшився порівняно з 1999 роком.

За умов широко поширеної пропаганди «безпечного сексу» особливу стурбованість викликає передача ВІЛ-інфекції «у спадщину». Сьогодні в Африці зареєстровано як мінімум 11 мільйонів дітей у віці до 14 років, у яких хоча б один із батьків помер від СНІДу. На другому місці в цьому «чорному» списку стоїть Південна та Південно-Східна Азія — 1,8 мільйона дітей. Західна Європа (150 тисяч дітей) у цьому плані поступається Латинській Америці (330 тисяч), Північній Америці (320 тисяч) і Карибському басейну (250 тисяч). У Східній Європі таких дітлахів 5 тисяч, в Австралії і Новій Зеландії — одна тисяча. Проте за темпами поширення ВІЛ-інфекції Східна Європа впевнено претендує на лідерство.

Природно, пандемія СНІДу може бути зупинена. Для прикладу наведемо Уганду, країну, до краю виснажену громадянськими війнами та тоталітарним правлінням, де ще 1990 року ВІЛ-інфікованим виявлявся кожний третій. Проте розробка національної стратегії боротьби з ВІЛ на сьогоднішній день дозволила знизити відсоток інфікованих до 11. Менш того — наявна яскраво виражена тенденція його подальшого зниження.

Приклад Уганди наслідували й чимало інших урядів Центральної Африки та Латинської Америки і досягли не менш вражаючих результатів. Сьогодні в цілому 100 країн мають національні стратегії боротьби зі СНІДом, узгоджені з відповідною стратегією ООН. Проте крім стратегій, для перемоги над СНІДом необхідні й чималі кошти.

За оцінками фахівців, боротьба зі СНІДом вимагатиме до 2005 року як мінімум 10 мільярдів доларів. На сьогоднішній день спільними зусиллями вдалося «наскребти» лише 3 мільярди доларів. Причому далеко не всі ці гроші мають витрачатися на придбання дорогих медпрепаратів. За оцінками експертів, програми, направлені на підвищення соціального статусу жінок, сексуальна освіта студентів, поширення презервативів здатні суттєво скоротити кількість інфікованих. У першу чергу серед молоді — на 25 відсотків до 2005 року. Експерти підрахували: кожний попереджений випадок ВІЛ-інфікування коштуватиме тисячу доларів на рік. Це значно нижче витрат, необхідних для лікування.