РОЗМИТІ СТАНДАРТИ

Журнал USNews&World Report, опублікувавши 2002 року шокуючий матеріал про проблеми постачання питною водою американців, передбачив, що наступна світова війна почнеться через запаси чистої води. І станеться це десь 2015 року. Точність цього прогнозу перевірить час. А поки на наших очах розпалюються війни за стандарти питної води — війни інформаційні, комерційні, технологічні і навіть юридичні.

Пол Мейсон, висунувши 1998 року проти FDA (американської адміністрації з контролю за продуктами харчування та ліками) обвинувачення в геноциді американського народу, порівняного з Голокостом, без сумніву розраховував на бурхливу реакцію. І розрахунки справдилися. Щоправда, з трохи несподіваного боку. Єврейські громади вважали таке порівняння святотатським і зажадали негайних вибачень. Мейсон, звісно, вибачився. Так, як це вміють робити у нас в Одесі. А суддя тим часом відмовився задовольнити позов, заявивши, що ця справа є політичною і перебуває поза його компетенцією.

Цікаво, що ні саме обвинувачення, ні викликані ним розбірки жодного висвітлення в ЗМІ не отримали. Матеріали щодо них можна знайти або на спеціалізованих сайтах, або в анналах американської Феміди. І дізнатися звідти, що, наприклад, ще 1977 року FDA мала у своєму розпорядженні доповідь Американської академії наук, у якій доводилося, що очищати воду, призначену для пиття, потрібно не «під нуль», а до розумних, фізіологічно обгрунтованих меж. Радіаційна, токсична й епідеміологічна безпека питної води — це, звісно, свята річ. А от доводити воду до стану дистиляту не лише не потрібно, а й категорично протипоказано. Що й підтвердили результати більш аніж 50 досліджень, проведених у дев’яти країнах, які виявили чітку залежність між дефіцитом магнію в питній воді і підвищеною смертністю від серцево-судинних захворювань (ССЗ).

Ця доповідь американських академіків був профінансована агентством з охорони довкілля, і FDA заявила, що фінансуватиме власне незалежне розслідування. Його результати були отримані 1997 року, і цього разу список статей із наукових медичних журналів, що підтверджують небезпеку магнієвого дефіциту, перевищував уже 170 найменувань. Однак і цього разу заклики вчених були знехтувані FDA, після чого Мейсон оприлюднив свою заяву, що нехтування життєво важливою інформацією обійшлося Америці в 3 мільйони «невиправданих» смертей — більше, аніж було убито за всі пережиті країною війни.

Середній вміст магнію в бутильованій воді американського виробництва (а на ринку налічується більш як 700 її найменувань) складає 2,7 міліграма на літр, у воді європейського походження — 20 міліграмів, учені ж наполягають на мінімальному рівні в 25 міліграмів. Втім, важливий не сам високий вміст магнію, а його співвідношення з кальцієм. У Фінляндії, наприклад, у питній воді якої співвідношення кальцію до магнію складає 7:1, найвища у світі смертність від ССЗ. Оптимальним вважається співвідношення 2:1, проте в деяких випадках рекомендується і 1:1.

Здавалося б, дефіцит магнію в умовах загальної таблетизації — не проблема. Проте дослідження доводять: магній, який надходить із водою (не штучно збагаченою мінеральними речовинами, а яка зберегла їхній природний вміст), на 30% ефективніший за той, що надходить із їжею. Крім того, велике значення мають також і мікроелементи, які містяться у воді, що не зазнала тотальної очистки. Це стосується передусім ванадію, літію. Вони знижують смертність знову ж від серцево-судинних захворювань, причому навіть у тих випадках, коли вода виявляється збалансованою щодо магнію та кальцію. Літій, імовірно, має специфічний вплив на катехоламіни, а також на поведінкові реакції, що супроводжуються стрибками кров’яного тиску. Ванадій здатен інгібувати синтез холестерину і знижувати рівень його вмісту в крові. Хрому також приписується здатність гальмувати утворення холестеринових бляшок на стінках артерій, проте його роль, як і роль марганцю, у зниженні рівня глюкози в крові ще недостатньо вивчені. Передбачається також, що підвищенням умісту у воді магнію можна істотно полегшити стан при більш аніж 50 патологіях, серед яких хвороба Альцгеймера, психічні розлади, онкологічні захворювання, клімакс і передменструальний синдром.

Існує також чимало даних і про користь дистильованої води. Тим більше що вони підкріплені не лише авторитетом Поля Брегга, а й ринком бутильованої води, що тільки в Америці оцінюється в 4 млрд. дол. У скільки оцінюється ринок фільтрів і очисних установок, важко навіть уявити собі. З другого боку, Полу Мейсону, чия компанія виробляє воду, що містить достатню кількість магнію, на свій рахунок у банку теж гріх нарікати. Та все ж не випадково в Росії вже з минулого року введені стандарти бутильованої питної води, що передбачають не лише її безпеку, а й фізіологічну повноцінність. І стосується це не лише достатнього вмісту магнію та кальцію, а й фтору з йодом. Хоча з цим теж можна посперечатися, згадавши, що фторування води, за даними недавніх досліджень, підвищує ризик захворювання на рак. Хлоропохідні сполуки (як результат хлорування води з метою її знезараження) також мають канцерогенні властивості. Водночас відмова від хлорування води в Перу призвела до спалаху холери, що уразила більш як 300 чоловік.