Про те, що морепродукти відіграють важливу роль у профілактиці різноманітних хвороб, медики знали давно. І навіть пояснювали, чим викликаний цей превентивний ефект, — наявністю поліненасичених жирних кислот низької густини. Природно, передбачалося, що чим більше таких кислот міститься в рибі та чим більше людина їсть її, тим здоровішою буде. Однак масштабне дослідження на цю тему, завершене нещодавно й описане в The Journal of the American Medical Association, дало досить несподівані результати.
1986 року гарвардські фахівці запросили до участі в дослідженні 51 529 американських медиків, яким на той момент було від 40 до 75 років. Усі вони заповнили докладні анкети, відповівши на запитання про свій стан здоров’я, спосіб життя, звички та уподобання, у тому числі й кулінарні. Зокрема, респонденти відповіли, як часто та які морепродукти вони вживають у їжу. Після заповнення анкет і медичного обстеження відсіяли всіх, хто міг «похвалитися» серцево-судинними захворюваннями, діабетом чи ожирінням. 43 671 тих, хто залишився, довелося кожні чотири роки заповнювати аналогічні анкети знову і проходити регулярні медогляди.
Через 12 років у 609 досліджуваних зафіксували серйозні судинні патології. 80% їх припадало на ішемічну хворобу серця. При порівнянні історій хвороб сердечників з даними анкет тих, у яких таких патологій не були виявлено, з’ясувалося, що вживання морепродуктів хоча б раз на місяць знижує ризик тієї ж таки ішемії на 43%. При цьому не виявлено жодної достовірної різниці в профілактичному ефекті від уживання вишуканих омарів і демократичного хека. Інакше кажучи — між кількістю вмісту поліненасичених кислот у цьому морепродукті. Крім того, у тих, хто споживав морепродукти більше п’яти разів на місяць, можливість уникнути судинних патологій підвищувалася лише до 46 відсотків. Висновок: головне в «риботерапії» не кількість і навіть не якість. З’їв одну-дві миски морепродуктів на місяць — і все гаразд.