Рада Європи стурбована розмахом фармацевтичної злочинності

Обговорення доповіді «Про якість ліків у Європі» на весняній сесії ПАРЄ проходило в останній день засідань практично у порожньому залі. Проте за прийняття негайних і рішучих заходів із припинення торгівлі підробленими та фальсифікованими медикаментами присутні проголосували одностайно — надто вже переконливою виявилася аргументація основного доповідача з цього питання Бернарда Маркета з Монако.

Медичні фальсифікати, за усередненими даними, займають нині близько 10 відсотків усього фармацевтичного ринку (причому це стосується не тільки самих ліків, а й спеціалізованої апаратури, косметики та товарів для ветеринарії). У бідних країнах ця частка значно вища — близько 25 відсотків. Економічна привабливість цього виду бізнесу в 25 разів вища, ніж при виробництві героїну, а реальну юридичну відповідальність за нього практично не передбачено. Ті вкрай непереконливі заходи, яких зрідка й безсистемно вживають для боротьби з цим лихом, спрямовані передусім на захист інтересів офіційної фармацевтичної промисловості, а не на захист пацієнтів.

Виробництво підроблених ліків, на думку ПАРЄ, є прямим порушенням статті 2 Конвенції з прав людини, яка гарантує кожному право на життя. Підробки та фальсифікати, що не пройшли необхідного контролю, у кращому разі можуть взагалі не містити активної речовини, у гіршому — містити не ті дози активних інгредієнтів, не ті їх комбінації, не ті наповнювачі. Такі препарати можуть спричинити істотне погіршення здоров’я, у тому числі й смерть, розвинути резистентність до препаратів, сприяти поширенню небезпечних епідемій. Знайти виробників таких підробок дуже важко. А притягнути їх до кримінальної відповідальності взагалі неможливо, тому що юридичного визначення скоєного ними злочину немає. Максимум, що загрожує нині цим представникам нового різновиду організованої злочинності, — штрафні санкції.

Організувати виробництво підроблених ліків у сучасних умовах нескладно — це не потребує ні великих капіталовкладень, ні значних виробничих потужностей. Понад те, в умовах глобалізації й масового впровадження нових технологій весь процес можна роззосередити по різних країнах. Як, наприклад, це було зроблено 1989 року при виробництві фальсифікованого Zantac. Сировину для цього препарату було доставлено з Сінгапуру й Туреччини, потім над нею «почаклував» хімік у Греції, звідти вона надійшла до швейцарської оптової фірми, а потім — до голландського дистриб’ютора. Конфіскували підроблений препарат в офіційній роздрібній аптечній мережі Великобританії та Нідерландів.

З іншого боку, слід відзначити, що фальшивки, які реалізовуються в розвинених країнах, і ті, котрі збуваються у країнах, що розвиваються, мають низку особливостей. У перших підробляють переважно препарати, призначені для підвищення якості життя, і особливої уваги надають якості упаковки, яку практично неможливо відрізнити від оригінальної. У бідних країнах найбільше у фальсифікаторів популярні ліки від смертельних захворювань — малярії, туберкульозу, СНІДу, а на якість упаковки уваги практично не звертають. Про якість самих препаратів і говорити не доводиться. Дуже сприяють розквіту «фармацевтичної злочинності» інтернет-торгівля та вільні економічні зони, а також той факт, що в багатьох країнах (насамперед багатих) вимоги до ліків, котрі призначаються на експорт, істотно нижчі, порівняно з вимогами до препаратів для внутрішнього ринку, а контролю над якістю імпорту (переважно в бідних країнах) взагалі немає.

За оцінками OЕCР, економічні збитки від фальсифікації ліків оцінюються у 500 мільярдів доларів на рік. Це і втрата працездатності чи смерть жертв споживання підробленої продукції, і додаткове навантаження на бюджет охорони здоров’я, і втрата прибутків законослухняними підприємствами, і підрив національних систем оподаткування. Соціальні наслідки оцінити складніше — збільшення розшарування суспільства (адже найбідніші верстви населення найчастіше стають жертвами медичних підробок), зниження довіри до системи охорони здоров’я загалом. Проте в доповіді йдеться про необхідність провести чітке розмежування між підробленими ліками та генериками, а також паралельною торгівлею медичними препаратами.

Якщо у випадку з фальсифікацією свідомо, з метою введення в оману споживача, препаратові надається етикетка, що містить явно неправдиву інформацію, за якою до того ж не можна відстежити реального виробника, то у випадку з генериками найчастіше вказують загальновизнану назву активної речовини (а не її комерційний бренд), а також усю інформацію про виробника. Понад те, генерики також проходять суворий контроль. При цьому, щоправда, самі генерики дедалі частіше стають об’єктом фальсифікацій.

З паралельною торгівлею (практикою, що дозволяє використовувати різницю в національних системах дотування фармацевтичної продукції) ситуація ще прозоріша — про користь, яку вона дають як споживачам, так і виробникам, сказано не в одному науковому дослідженні. Отже, прагнути купувати найдорожчі препарати необхідності немає. Хоча не можна забувати й того, що фальшивки дедалі легше просочуються в офіційну аптечну мережу.

Як же з цим боротися? Необхідно розробити нове, інтегроване і стандартизоване «фармацевтичне» законодавство, створити повний загальноєвропейський фармацевтичний реєстр, об’єднати зусилля поліції, митної служби, правоохоронної системи та установ охорони здоров’я в боротьбі з виробниками і розповсюджу­вачами підробок, провести широку інформаційну кампанію. А також упровадити нову, загальну систему контролю якості за виробництвом і дистрибуцією лікарських препаратів.